Національний університет «Острозька академія» — наступник першого вищого навчального закладу східнослов’янських народів — Острозької слов’яно-греко-латинської академії. Сьогодні виш визнано одним із найпрестижніших вищих навчальних закладів України.

Університет

Національний університет «Острозька академія» має статус самоврядного (автономного) дослідницького національного вищого навчального закладу. В університеті функціонують наукові центри, лабораторії, спеціалізовані вчені ради із захисту кандидатських дисертацій.

Наука
Ресурси

Серед ресурсів, що надаються студентам, викладачам, працівникам та гостям університету наукова бібліотека, відділ кадрів, інформаційно-рекламний відділ, відділ міжнародних зв’язків, Центр вивчення спадщини Острозької академії, ресурсні центри, методичні кабінети.

В Національному університеті «Острозька академія» діє п'ять факультетів та Інститут права ім. І. Малиновського, студенти яких навчаються на 18 престижних спеціальностях.

Факультети
Освіта

Мета НаУОА – надання якісних освітніх послуг, які дозволяють студентам здобути знання та вміння, затребувані на сучасному ринку праці. Усю інформацію, яка стосується освітнього процесу в НаУОА, ви зможете знайти в цьому розділі.

Корисне

При Острозькій академії створена велика кількість студентських організацій, а також проектів, у яких студенти беруть активну участь, мають змогу проявити свій творчий потенціал та реалізувати себе.

Для студентів Острозької академії розповіли про журналістику конфлікту

04 березня 2020

Відкриту лекцію «Журналістика конфлікту» прочитали в Національному університеті “Острозька академія” четвертого березня. Спікерами були гості університету — військовий репортер Радіо Свобода Андрій Дубчак та викладачка кафедри журналістики ДонНУ імені Василя Стуса Інна Єрмакова.

Інтерактивне заняття для студентів спеціальностей “журналістика” та “культурологія” відбулося в рамках проєкту «Життя на «нулі»». Студенти мали змогу отримати нові теоретично-практичні знання про роботу журналістів в умовах конфлікту та особливості інтерв’ювання людей, що перебували у травматичних ситуаціях.

Про особливості роботи журналіста з людьми, які пережили психологічну травму, зокрема отриману під час військових дій, розповіла Інна Єрмакова.

"Погодьтеся, ніхто і ніколи не вчив журналістів, як висвітлювати війну, як фотографувати чи не фотографувати вбитих і поранених, як брати інтерв’ю в людей, які перебувають в екстремальних умовах. Але наші журналісти мусили працювати тут і тепер, а вже тоді вчитися", – зазначила Інна Єрмакова.

Лекторка представила спрощену модель переживання травми з досліджень клінічної психологині Альони Лук'янчук, а також пояснила, як зробити інтерв’ю менш травматичним.

«Сьогодні для того, аби журналіст зробив хороший та якісний матеріал, він повинен бути не лише фахівцем своєї галузі. Конфліктологія і журналістика конфлікту тісно переплітаються з психологією. Тому журналіст хоч частково повинен розуміти психологію постраждалих. Чому важливі ці знання? Чому важливе поєднання психології інтерв’ю і журналістської роботи? Тому що журналіст не може нести відповідальності за ті події, які вже відбулися. Але пряма журналістська відповідальність за тим, як суспільство це переживе», – розповідає викладачка.

Андрій Дубчак поділився зі студентами спогадами про те, як знімав перші стріми на Майдані, а також розповів про особливості роботи журналіста в зоні бойових дій та методи подолання стресових ситуацій.

Про власний досвід роботи репортера та фотожурналіста на передовій Андрій Дубчак розповідає:

«Стрілянина – це, мабуть, лише пів відсотка того, що там відбувається. Я ніколи не намагався знімати постріли кулеметів. У моїй фотовиставці лише на одній світлині стріляє зброя, все інше – важкі умови життя, побут, логістика, розмови, тобто це величезний обсяг роботи наших військових. Стрілянина – це не найголовніше, найголовніше – це взаємовідносини між людьми…людина в центрі всього цього, вона протистоїть страху, або навпаки – не може йому протистояти»

Також репортер зазначив, що особливо важливою є робота із фото та прямими трансляціями, адже їх неможливо «підмінити». Ці ретранслятори інформації журналіст називає найчеснішими.

«Так, я знімаю відео, але ніколи їх не монтую. На мою думку, монтовані відео – це вже неправда. Найкраще передавати атмосферу не монтованими відео чи стрімами, де реальні емоції людей у реальному часі», – зауважив Андрій Дубчак.

Після закінчення лекції студенти мали змогу поміряти репортерську амуніцію воєнних журналістів, сфотографуватися та поставити для гостей додаткові питання.

До слова, також у бібліотеці НаУОА відбулося відкриття фотовиставок «Лінія фронту. Рік 2018» та «Полинове дитинство», автором робіт є Андрій Дубчак.