Національний університет «Острозька академія» — наступник першого вищого навчального закладу східнослов’янських народів — Острозької слов’яно-греко-латинської академії. Сьогодні виш визнано одним із найпрестижніших вищих навчальних закладів України.

Університет

Національний університет «Острозька академія» має статус самоврядного (автономного) дослідницького національного вищого навчального закладу. В університеті функціонують наукові центри, лабораторії, спеціалізовані вчені ради із захисту кандидатських дисертацій.

Наука
Ресурси

Серед ресурсів, що надаються студентам, викладачам, працівникам та гостям університету наукова бібліотека, відділ кадрів, інформаційно-рекламний відділ, відділ міжнародних зв’язків, Центр вивчення спадщини Острозької академії, ресурсні центри, методичні кабінети.

В Національному університеті «Острозька академія» діє п'ять факультетів та Інститут права ім. І. Малиновського, студенти яких навчаються на 18 престижних спеціальностях.

Факультети
Корисне

При Острозькій академії створена велика кількість студентських організацій, а також проектів, у яких студенти беруть активну участь, мають змогу проявити свій творчий потенціал та реалізувати себе.

Про журналістські стандарти та місце автора у тексті дискутували в Острозькій академії

06 червня 2018

У День журналіста 6 червня в Національному університеті «Острозька академія» викладачі кафедри журналістики та студенти дискутували про реалії сучасного медійного середовища, роль стандартів інформаційної журналістики, діяльність медійних моніторів, можливості пошуку правди та місце автора у медійному тексті. Ініціатором семінару-дискусії стала викладачка кафедри журналістики Вікторія Назарук. Приєдналися до дискусії студенти-культурологи та викладачі, зокрема, Олексій Костюченко, кандидат психологічних наук, власний кореспондент газети «День» у Острозькій академії, та декан гуманітарного факультету, кандидат філософських наук, кіно- та книжковий критик Максим Карповець.

Розпочалася розмова з детального аналізу стандартів інформаційної журналістики, як своєрідної абетки роботи новинаря. Студенти у своїх відповідях апелювали до теоретичних праць із журналістикознавства, наводили коментарі журналістів-практиків, зверталися до моніторингів Інституту Масової Інформації, ділилися власним читацьким досвідом, сприйняттям текстів тих ЗМІ, які визначають як авторитетні.

Пропонуємо ознайомитися із окремими тезами, озвученими учасниками.

Максим Карповець: «Журналістика — це не тільки про один бік барикад. Це про те, як ці події сприймає сам читач. Якщо журналіст не пише для читача, то напевно, цей журналіст вже до кінця не є професіоналом. Так, можна писати критичні статті, але й вони однаково передбачають фідбек від читача».

 


Вікторія Назарук: «Журналіст має орієнтуватися перш за все на аудиторію. Але в сучасних реаліях сам журналіст також є представником аудиторії, котра може зазнавати сторонніх впливів, маніпуляцій».


Олексій Костюченко: «У медіа нерідко виникає дилема: чи журналіст формує аудиторію, чи аудиторія формує певні компетентності журналіста? Зі свого досвіду скажу, що це взаємодоповнюючий процес. Журналіст завжди потрібен зважати на зворотній зв’язок аудиторії та працювати над собою».


Максим Карповець (про цитування та обов’язкову вказівку першоджерела): «Мені здається, що новини не мають перетворюватись на наукові статті зі списком літератури. Є якийсь ступінь довіри. Напевне, журналісти не зобов’язані постійно надавати покликання, немов переконуючи, що за цим джерелом стоїть».


Олексій Костюченко: «Бувають випадки, коли в гонитві за оперативністю неправдиву інформацію поширюють канали, а потім її використовують і інші ЗМІ».


Олексій Костюченко про ЗМІ в Росії: «Коли ми аналізуємо медіасередовище, то маємо зважати й на ту країну, в якому воно функціює. І тут виникає питання: те, чим займаються так звані „журналісти“ в Росії — чи є це журналістська діяльність? І якщо запитати провідних експертів медійного світу, то вони однозначно скажуть, що це пропагандистська діяльність. І ті російські журналісти жодних стандартів не дотримуються».


Ілля Цикалюк, студент групи У-31, учасник дискусії: «Досить часто певні автори чи видання намагаються подати матеріал від себе, і спираючись на власний досвід, дати свою оцінку подіям, сказати що правильно, а що ні. Самі вирішують за реціпієнта, що йому треба знати, а що — ні. І часто навіть не усвідомлюють, що цим забирають у нього право думати самому, і самостійно вирішувати, що правда, а що ні, право знати достовірну і неупереджену інформацію. Щоб запобігти таким «месіанським» намірам, требадотримуватися журналістських стандартів, які стоять на захисті прав споживача. І саме виконання цих стандартів сприяє формуванню демократичного і розумного суспільства. «Не однією пропагандою..., як говориться».


Вікторія Назарук (про дотримання журналістських стандартів в Україні): «У сучасних українських реаліях, на жаль, немає жодного ЗМІ, яке би 100- відсотково працювало з дотриманням усіх стандартів інформаційної журналістики. Але варто розуміти, що самі стандарти — це певна ідеальна категорія в журналістиці, якої бажано дотримуватися, щоби мінімізувати або максимально нейтралізувати маніпуляції, забезпечити однозначність повідомлення, взагалі говорити про правдивість такого повідомлення».


Вікторія Назарук: «Нічого не можна сприймати однозначно. Ми живемо в тому суспільстві, в той час, коли маємо ставити під сумнів усе. І до всього, що чуємо, читаємо — треба ставити питання: А навіщо ця інформація з’явилася? Де ще я можу її перевірити? А ще важливо розуміти, що поява певного повідомлення у ЗМІ часто зумовлена інтересом власника цього ЗМІ. Цікаво зараз спостерігати, наприклад, за роботою такого ресурсу, як англомовне видання Kyiv Post, де нині змінився власник і є побоювання, що це потужно вплине на редакційну політику. Одеський мультимільйонер сирійського походження Аднан Ківан придбав її в мільярдера Мохаммеда Захура. Згідно публікації на Громадському, Аднану Ківану закидають зв’язки з проросійськими сепаратистами на Донбасі та стосунком до громадянської війні в Сирії. Попри запевнення нового власника, постає питання, чи лишатиметься й надалі Kyiv Post незалежним, адже видання відоме саме цим. І це лише один маленький приклад».