Національний університет «Острозька академія» — наступник першого вищого навчального закладу східнослов’янських народів — Острозької слов’яно-греко-латинської академії. Сьогодні виш визнано одним із найпрестижніших вищих навчальних закладів України.

Університет

Національний університет «Острозька академія» має статус самоврядного (автономного) дослідницького національного вищого навчального закладу. В університеті функціонують наукові центри, лабораторії, спеціалізовані вчені ради із захисту кандидатських дисертацій.

Наука
Ресурси

Серед ресурсів, що надаються студентам, викладачам, працівникам та гостям університету наукова бібліотека, редакційно-видавничий відділ, відділ зв’язків з громадськістю, Центр вивчення спадщини Острозької академії, відділ працевлаштування, ресурсні центри, методичні кабінети.

В Національному університеті «Острозька академія» діє п'ять факультетів та Інститут права ім. І. Малиновського, студенти яких навчаються на шістнадцяти престижних спеціальностях.

Факультети
Корисне

При Острозькій академії створена велика кількість студентських організацій, а також проектів, у яких студенти беруть активну участь, мають змогу проявити свій творчий потенціал та реалізувати себе.

Примітивізм. Складність у баченні й прочитанні простого

05 квітня 2018

У мистецькій галереї НаУОА четвертого квітня відбулася освітня лекція від декана гуманітарного факультету, кандидата філософських наук, старшого викладача Максима Карповця та директора Музею історії Острозької академії Анастасії Хеленюк. Дискусія-розповідь стосувалася теми примітивізму в мистецтві, його особливостей і витоків.

«Важливо те, що паралельно з різноманітними відкриттями філософи відкидають всю метафізику й ставлять антропологічні питання, які лунали й раніше: „А хто ми такі? А звідки ми прийшли?“. Відповіді на ці питання не могло дати академічне мистецтво. У момент урбанізації, індустріалізації людина відчужується, тому це ще більше посилює проблему людини. Світ настільки розвинувся і модернізувався, що людина не встигала за ним. І знову повертається в печеру. У буквальному сенсі — багато художників залишають міста та їдуть від цивілізації», — розповідає лектор Максим Карповець.

Примітивізм — це художній напрямок, що зародився в ХІХ ст. й полягає в навмисному, усвідомленому спрощенні картини, що робить її форми примітивними, схожими на творіння дитини чи малюнки древніх племен на поверхнях печер.

Під час лекції говорили про різницю між кітчем, наїв-артом (наївним мистецтвом), примітивізмом та неопримітивізмом.

«Як аванґард загалом, примітивізм кидає виклик класичному мистецтву. І тут постає питання: як відділити власне примітивізм, наївне мистецтво та кітч? Я вважаю, що потрібно як обережно ставитися до поняття „примітивізм“ у негативній конотації, так обережно ставитися й до явища кітчу. Це глибокі явища в мистецтві, які треба розуміти», — наголошувала Анастасія Хеленюк.

Розставляв акценти й Максим Карповець:

«Важливо зрозуміти, що є чим, зробити якусь класифікацію. Наївісти, не маючи ані академічних, ані технічних знань про живопис, творили, бо мали таку потребу. А роботи примітивістів — це штучна потреба. Пікассо чітко уявив та змоделював, що саме він хоче зобразити. І реалізовував, відшліфовував свої роботи. Якщо ж брати Руссо, Приймаченко, навряд чи вони свідомо моделювали такі завдання».

Впродовж лекції усі охочі мали можливість поставити питання та дискутувати з приводу них.