24 лютого в академічному храмі Острозької академії відбувся міжконфесійний молебень за Україну, її захисників і захисниць, за мир та перемогу. Спільна молитва об’єднала духовенство різних християнських конфесій, містян, представників керівництва університету й міста.
Богослужіння очолив настоятель академічного храму, митрофорний протоієрей Василь Жуковський. У своєму слові до присутніх він наголосив на важливості духовної єдності та сили віри в часи випробувань:
«Сьогодні ми зібралися не лише для молитви, а й для засвідчення нашої спільної відповідальності за Україну. Коли ми єдині в молитві – ми єдині в дії. Лише з вірою, гідністю та взаємною підтримкою зможемо вистояти і здобути справедливий мир».
Молитовне єднання стало знаком незламності українського народу, його гідності та прагнення до справедливого миру.
Участь у молебні взяли президент НаУОА Ігор Пасічник, ректор НаУОА Едуард Балашов, члени ректорату, професорсько-викладацький склад, студенти, працівники університету, а також керівництво міста й жителі Острога. Присутні піднесли спільні молитви за воїнів, які боронять незалежність України, за полонених і поранених, за родини загиблих Героїв, за всіх, хто щоденно працює задля зміцнення держави.
«Чотири роки тому Україна розпочала новий, болісний і водночас визначальний відлік своєї історії. Цей час став випробуванням нашої сили, віри й незламності – випробуванням, яке ми проходимо з гідністю та єдністю. Для Острозької академії цей шлях позначений не лише болем непоправних втрат, а й глибокою гордістю за наших студентів, випускників і співробітників, які стали на захист України. Щиро дякуємо воїнам за кожен світанок, за можливість навчатися, працювати й жити під вільним українським небом. Вічна пам’ять і шана Героям, які віддали свої життя за свободу й незалежність України. Серед них – представники академічної спільноти Острозької академії, чиї імена навіки закарбовані в нашій пам’яті та серцях»,
Міжконфесійний формат богослужіння засвідчив, що перед викликами українське суспільство здатне об’єднуватися навколо спільних цінностей – любові до Батьківщини, взаємної підтримки й надії на мирне майбутнє.
Чотири роки повномасштабної війни стали для нас часом духовної зрілості та усвідомлення справжньої ціни свободи – не лише політичної, але й свободи бути собою, вірити, любити.
Тож нехай ця річниця буде не тільки днем скорботи, а і днем надії. Бо ми знаємо: «Бог – наш захист і сила, допомога в бідах, що часто трапляються» (Пс. 45:2). Ми молимося сьогодні, щоб Господь благословив Україну, щоб перемога прийшла як світанок після довгої ночі. І ми віримо: як Христос воскрес із мертвих, так і Україна воскресне в мирі та славі.
