10 березня в Національному університеті «Острозька академія» відбулася зустріч студентів спеціальностей «Право» і «Національна безпека» із випускницею НаУОА, ветеранкою російсько-української війни, в минулому командиркою окремого взводу БпЛА, а нині – військовослужбовицею 13-ї бригади Національної гвардії України «Хартія» Єленою «Росою» Крохмалюк.
Модерувала зустріч випускниця Острозької академії, програмна керівниця просвітницького центру «Хартія-Хаб» Іванна Кобєлєва, яка у вступному слові закцентувала увагу на історії створення 13-ї бригади НГУ «Хартія» спочатку як добровольчого підрозділу, в основі якого були як цивільні, так і професійні військові.
Єлена Крохмалюк розповіла студентам про мотивацію воювати, особливості військової служби загалом і командиркою окремого взводу БпЛА зокрема, підготовку у війську, правильну комунікацію з військовими, досвід роботи в Хартії щодо проведення вишколів загальновійськової підготовки для цивільних тощо.
- Ворог ішов у наступ, то значить потрібно захищати своє. Такою була моя, як і думаю більшості, мотивація вступити до лав Збройних сил України.
- З досвіду діяльності мого підрозділу й інших, де я працювала, можна узагальнити таке: якщо на чолі менших відділень чи груп стоять кваліфіковані сержанти, які вміють працювати з особовим складом, підсилюють командира, тоді взвод працює набагато якісніше, ієрархія в підрозділі набагато чіткіша, забезпечення особового складу відбувається професійніше.
- У війську багато бюрократії, тому основи роботи з юриспруденції, які я отримала в Острозькій академії, мені надзвичайно допомогли, особливо на командних управлінських посадах. Від документації залежить все: від забезпечення підрозділу до відряджень особового складу, лікування, виплат соціальних пільг тощо. Щоб моральний дух бійців був високий, мотивація не зникала, цією роботою треба займатися на постійній основі. Знання права мені дуже допомогли, особливо на початку, адаптуватися до цієї системи.
- Не було жодного покоління українців, яких війна не застала. Те, що зараз ми живемо в цій реальності війни, – це вина попереднього покоління. Жодне покоління не зробило достатньо, щоб не передати війну наступному у спадок. Передусім добровольцями стають кращі, ініціативні лідери, інтелігенція, які несуть відповідальність. Вони першими йдуть боротися за цю державу й часто гинуть. І якщо наступне покоління з перервою чи без знову воюватиме, то це буде наша провина.
- Я не планувала бути військовою, як і більшість. Ми не мали готової сильної армії. Військові, які зараз перебувають на службі, або ветерани – це цивільні, з такими ж проблемами, психологією, характером, реакцією на світ, просто з додатковим досвідом. Їх відрізняє те, що в певний момент вони взяли на себе відповідальність за інших. Комунікація з ними має бути насамперед, як із людьми, до яких є повага, співчуття або подяка, коли це потрібно. Тобто так, як ви спілкуєтесь між собою, щоб коли військові поверталися в цивільне життя, то не відчували себе відмежованими. Перший крок повинні зробити саме цивільні за допомогою прийняття, розуміння, людської комунікації.
- Ніхто не наважиться нападати на державу, яка готова. До початку повномасштабного вторгнення ми не були готові ні морально, ні ідеологічно, ні фізично. Коли ворог буде розуміти, що кожен у будь-який момент готовий дати їм опір, тоді ризику повторного нападу не буде. росія не зникне. Звісно, Україна, як і упродовж усієї своєї історії, буде змінювати форми правління, але росія завжди буде нашим сусідом. Велика помилка за всі ці століття була в тому, що країна не була готова. Завдання нашого покоління, крім того, щоб стримати й відбити ворога, ще й підготувати цивільне населення. Завдання цивільних – розбудовувати фундамент влада-суспільство-військо й бути готовими. Це означає, що кожен може захистити свою сім’ю.
Під час заходу студенти ставили питання спікерці, а також перевірили свої знання військової справи в інтерактивному форматі, спробувавши відгадати значення конкретних слів-омонімів, які використовують у військовому жаргоні.
Іванна Кобєлєва додала, що росія була, є і буде загрозою для України, бо її завжди цікавили наші надра, територія, люди й торговельні шляхи. Без України росія відрізана від світу, бо головні маршрути імперії проходили через наші порти й залізниці. Україна – це міст між Європою та Близьким Сходом. І тому сучасна війна є спробою відновити контроль над цими шляхами.
«Нова війна вимагає нового мислення. Ми не можемо воювати симетрично. Люди – це важлива цінність, і щоб перемогти росію, треба діяти асиметрично: ми повинні бути розумнішими, швидшими, ефективнішими. Саме тому нам всім важливо, щоб в Україні були мислячі люди, які готові до цієї боротьби. Не обов’язково йдеться про військо, можна долучитися до роботи в державних інституціях, допомоги цивільним. Важлива насамперед взаємодія цивільних і військових для спільного пошуку рішення як протидіяти»,
Наприкінці зустрічі директор Навчально-наукового інституту права ім. І. Малиновського, доктор філософії в галузі права Богдан Михальчук наголосив на важливості проведення таких зустрічей для кращого розуміння молоддю контексту російсько-української війни.
