5 грудня в Національному університеті «Острозька академія» відбулася презентація книг письменниці з Буковини, членкині Національної спілки письменників України, лауреатки Міжнародної літературно-мистецької премії імені Ольги Кобилянської Іванни Стеф’юк.
Модерувала захід докторка філологічних наук, професорка кафедри філософії та культурного менеджменту НаУОА Жанна Янковська.
«Із великою приємністю хочу знову представити вам Іванну Стеф’юк, яка вже відвідувала Острозьку академію весною. Тоді вона представила свої збірки малої прози "Про вас" та "Дідова правда", якими я дуже захоплююсь, та книгу етнографічних есе "Місце сили". Сьогодні пані Іванна буде презентувати свій роман "Бульбона" та ще одну збірку етнографічних оповідей "Жива традиція". На мою думку, книги авторки, як і її слово, є унікальними»,
«Бульбона» – це багатошаровий роман, що поєднує сучасність, 40-80-ті роки ХХ століття і позачасся. У центрі сюжету – розслідування Богдана Вовка, який намагається з’ясувати природу дивного видіння підводного світу, що відкриває перед ним драматичні сторінки минулого. Таким чином у творі містичне органічно переплітається з реальними подіями.
Основна колізія розгортається навколо затоплених сіл, які пішли під воду, коли облаштовували водосховища для ГЕС, ТЕС та атомних електростанцій. Попри те, що здебільшого географічні назви в романі не є справжніми, в основу покладено фольклор, спогади та досвід жителів конкретних сіл Чернівецької, Хмельницької та Київської областей.
«Навмисне я залишила тільки одну реальну географічну назву – село Нагоряни, яке буде своєрідним якорем для пошуку прямих відповідників того, де відбувалися всі ці події. У романі використано записи інших фольклористів. Наприклад, у Чернівецькій області один із найвідоміших фольклористів, який збирав розповіді від старожилів про затоплені села, був фельдшером швидкої медичної допомоги. Частина з легенд і пісень, записаних ним, є в цій книзі. Ще частина – це записи Володимира Гнатюка та Іларіона Свєнціцького. Великою мірою це і мої власні експедиційні записи. Але тут подані не тільки казки, перекази чи містичні оповіді, а в єдиному калейдоскопі переплітається легенда, містика, гумор, трагедія та реальна історія»,
Книжка есеїв «Жива традиція» написана на перетині науки й живого досвіду авторки, яка в роботі розповідає про нематеріальну культурну спадщину України. Письменниця веде читача від коляд і маланкувань до весільних шишок, від гуцульського боднарування (бондарування) та писанкарства до бессарабського ткацтва й мистецтва випікання пасок.
Етнографічні есеї Іванни Стеф’юк, зібрані в експедиціях, розповідають про носіїв традицій, народних нараторів та майстрів, культурних діячів і вчених, завдяки яким давні звичаї не зникають, а оживають у сучасності. Видання показує, як народна культура формує нашу ідентичність, вчить толерантності й робить можливим міжкультурний діалог.
«У цій книжці подані традиції нашої Бессарабії, частково Поділля, Гуцульщини, Покуття. Це не просто опис обрядів і ремесел, а глибоке осмислення їхнього духовного сенсу та життєдайної енергії. «Жива традиція» – це книга про любов до свого, про спадщину як джерело сили й натхнення»,
Кандидат філологічних наук, доцент, завідувач кафедри української мови і літератури НаУОА Віталій Максимчук підсумував:
«Дякуємо пані Іванні за чудові розповіді, які відгукуються в кожному й кожній із нас. Історії про затоплення зараз актуальні з іншої причини, коли люди повертаються до своїх будинків, а їх, на жаль, уже немає. Тому російська імперія, що тоді нищила сільських людей, будуючи ГЕСи або ТЕСи, тепер робить те ж саме під час війни, руйнуючи греблі, знищуючи оселі. А традиція – це те, що нас оберігає. Тому так відгукуються нам слова “Традиція, що творить майбутнє”»,
