27 лютого магістранти-філологи Національного університету «Острозька академія» провели захід «Леся Українка та виклики деколонізації», присвячений 153-тій річниці з дня народження письменниці.
Організатори й учасники події послухали уривки з листа «Голос однієї російської ув'язненої» до французів, драматичної поеми «Оргія» та лекції науковиці, дослідниці творчости Лесі Українки Тамари Гундорової.
Докторка філологічних наук, професорка НаУОА Світлана Кочерга зазначила, що війна, яку ми переживаємо, загострила проблеми деколонізації, зумовила сучасників пролити нове світло на творчий доробок визначних письменників. За словами пані Світлани, іноді навіть перепрочитання класиків зумовлює низку питань, сумнівів, водночас саме від них ми черпаємо духовну міць і твердість:
«Леся Українка - одна з тих, хто не перестає дивувати своєю прозорливістю, незаангажованістю. Однак, приміром, на адресу її дядька Михайла Драгоманова досить часто звучать критичні висловлювання. З нагоди Дня народження Лесі Українки острозькі студенти мали нагоду провести дискусію. Як на мене, нам бракує цього формату в інформативному просторі. Надто часто ми проводимо «круглі столи», де зачитуємо з папірця певні думки, «заокруглюємо» власні просторікування».
Пані Світлана додала, що на цей раз онлайн-зустріч дозволила присутнім стати свідками живої полеміки, рушієм якої були тези лекції відомої літературознавиці Тамари Гундорової, з якою вона нещодавно виступила в Науковому товаристві ім. Шевченка (США).
«Так, швидка реакція, переконливість аргументів, володіння словом - це мистецтво, якому треба навчатися. Але дякуємо Лесі Українці, яка спонукала магістрантів спробувати себе в ролі дискусантів і змусити задуматися всіх присутніх про важливі речі, які свого часу не давали спокою нашій незабутній Лесі Українці»,
Завідувач кафедри української мови і літератури, кандидат філологічних наук, доцент Віталій Максимчук наголосив:
«У наш час, коли триває війна з підступною Московією, важливою є деколонізація не тільки простору, а й свідомости українського народу. Леся Українка, яку Іван Франко назвав «єдиним мужчиною в нашому письменстві», це розуміла, оскільки за своє життя відчула, чим дихає імперія. Подорожуючи світом, поетеса бачила, як живуть вільні народи, й усвідомлювала, що робить із людиною рабство й чужина. Тому українцям потрібно якомога швидше вириватися з лабет імперії та позбуватися комплексу меншовартости, щоби не стати як та Оксана в Лесиній «Боярині». Варто деколонізувати свою свідомість тут і зараз і чути пророчий голос Кассандри, допоки не почала палати Троя...»
Усі охочі висловили свої думки щодо почутого про те, як важливо пам'ятати про письменницю, як варто сприймати космополітизм авторки, як українська культура відбилася у творчості письменниці, провели паралелі із сьогоденням.
