25 травня своє професійне свято відзначають філологи – «лінгвісти і літературознавці, учителі та викладачі в галузі літератури і мови, бібліотекарі та перекладачі й усі, хто пов’язав свою освіту і професійну діяльність із філологією». Це люди, які люблять слово і використовують його правильно. Вони «вивчають духовну культуру народу з текстів, зафіксованих у різних джерелах усного й писемного мовлення». Ми вирішили запитати у професорсько-викладацького складу і студентів Острозької академії про філологію в їхньому житті.
Доктор педагогічних наук, професор, академік АН ВШ України, заслужений працівник освіти України Іван Хом’як сказав:
«У перекладі з грецької мови філологія означає любов до слова, що для мене стало визначальним в особистому й професійному житті. Вона символізує сукупність наук, які вивчають культуру народу, сфокусовану в мові та літературній творчості, зокрема й культурі мовлення. Вона починається із самоусвідомлення мовної особистости, зароджується й розвивається там, де носіям національної мови не байдуже, як вони говорять і пишуть. Вороги добре розуміють: українська мова – це сильна зброя, тому так поспішають вибити її з наших рук. Наше завдання – не дозволити їм це зробити».
За словами Івана Хом’яка, роль філолога в сучасному світі суттєво зросла з огляду на факти геноциду української нації як наслідку маніпулювання РФ мовними проблемами. Іван Хом’як наголосив, що під приводом «захисту російськомовних», рашисти нищать наш народ. Відтак філологи, які вільно володіють виражальними засобами сучасної української літературної мови, покликані допомогти співвітчизникам якомога швидше оволодіти державною мовою в усному й писемному мовленні.
«Студентам-філологам бажаю докласти максимум зусиль для вдосконалення мовленнєвих здібностей, вироблення вмінь тонко й доречно використовувати можливості рідної мови для утвердження її як державної, що й стане гарантом нашої Перемоги й подальшої незалежности України»,
Докторка філологічних наук, професорка кафедри української мови і літератури Олександра Вісич каже, що філолог – це насамперед людина, що читає. У цей надскладний час війна спробувала поставити під сумнів важливість професії філолога, адже коли виникає загроза життю, культура відходить на другий план.
«Проте вже за кілька тижнів після початку повномасштабного російського вторгнення фрази «не на часі», «не знаю, коли візьмусь за книгу знов», «не можу нічого сприймати» змінилися на безкінечний потік зізнань. Люди ділилися, яку книгу клали до «тривожної валізки». Починали цитувати рядки, згадувати сюжети, що резонують із сьогоднішніми подіями та допомагають осягнути ту жахливу реальність, у якій ми всі опинились. А скільки проходить акцій зі збору книг для військових, для дітей, які мусили покинути свої домівки! Літературні критики починають, хоч і обережно, осмислювати ці процеси»,
Вона додала, що це все підштовхнуло студенток другого курсу спеціальності «Літературна творчість» в межах курсу «Соціологія літератури» провести власне дослідження, яке згодом перетворилося на проєкт «Читання під акомпанемент сирен: як змінюються читацькі звички студентів-філологів?». Респондентами стали ті, чий майбутній фах пов’язаний зі словом і книгою.
За словами Олександри Вісич, опитування тривало від 29 березня до 4 квітня. Анкета налічувала десять запитань. Деякі відповіді були закономірними, наприклад, про ріст популярності електронного формату книжок. Серед назв книг, які кількісно переважали у коментарях респондентів, – «1984» Джорджа Орвелла, «Місто дівчат» Елізабет Гілберт, «Смажені помідори в кафе "Зупинка"» Фенні Флег. А одним із найпопулярніших жанрів виявилась українська поезія. Також пані Олександра додала: несподіваним для молодих дослідниць став факт, що значна частка опитаних (40% з тих, хто перестали читати в перші дні війни) почали активно повертатися до книг уже на другий і третій тиждень, фактично тільки оговтавшись від шоку.
«Своєрідною винагородою для респондентів за участь в опитуванні стала добірка офіційних ресурсів із безкоштовним доступом до електронних книг. Дослідження читацької поведінки є рідкісним явищем на теренах нашого книжкового простору, а в умовах війни подібне проводять одиниці. Тим важливішою є ініціатива студенток Острозької академії, чий шлях на теренах філології тільки розпочинається»,
Дослідницями стали студентки: Жидкова Владислава, Захарчук Валентина, Лісовська Тетяна, Мала Сніжана, Форсюк Юлія, Черемшина Дарина, Кравченко Анна. Кураторки: Олександра Вісич, Тетяна Михальчук.
Детальніше з результатами опитування можна ознайомитись за покликанням: https://bit.ly/3G6SPjo.
Докторка філологічних наук, доцентка кафедри української мови і літератури НаУОА Оксана Пухонська сказала:
«Для мене філологія зараз – це насамперед фах, а більше – сродна праця. Через неї я навчилася бачити ширше і відчувати глибше ті історично-культурні та суспільні процеси, які формують наше сьогодення. Саме завдяки цьому фахові точно знаю, хто я є, найбільше поза межами нашої держави, як і те, ким бути не можу. Часто ж бо так буває, що потрапляючи в інше мовно-культурне середовище, ми стараємось стати, до прикладу, більшими поляками, ніж самі поляки, чи більшими німцями, ніж самі німці... Опанування інших мов, легка адаптація до чужих реалій – це дуже добре, адже свідчить про можливості розширення меж власного світогляду, набуття іншого культурного досвіду. Але пристосуванство свідчить про брак ідентичності, що для мене є абсолютно неприйнятним. Філологічний фах зіграв у цім усвідомленні не останню роль».
За словами Оксани Пухонської, роль філолога мало помітна, але надзвичайно важлива: формувати гуманітарну ауру суспільства, бути на сторожі Слова, культурних цінностей, утверджувати національну ідентичність як через рідні мову, літературу, так і за допомогою зарубіжних (тут в жодному випадку не російських) текстів.
«Майбутнім нашим студентам-словесникам хочу сказати, аби зрозуміли, що філолог – це універсальний солдат у культурному просторі нашого глобалізованого світу. Український же філолог – це воїн на фронті загроженої й заатакованої національної ідентичності. Тому розцінюйте цю можливість не лише як перспективну професію, а також як надважливу місію»,
Завідувач кафедри української мови і літератури, кандидат філологічних наук Віталій Максимчук зазначив:
«Філолог – це унікальна професія, для опанування якої потрібно чимало зусиль. Тому викладачі Острозької академії наполегливо працюють зі студентками та студентами впродовж чотирьох років, навчаючи їх мислити, аналізувати різножанрові тексти, комунікувати усно та письмово з різними людьми».
За словами Віталія Максимчука, річ у тім, що сучасну людину не можна уявити без взаємодії з іншими. Нинішня ситуація (спочатку – пандемія, зараз – війна) змістила живе спілкування у віртуальний простір, але філолог(иня) Острозької академії і тут дає собі раду. Пан Віталій наголошує, що російська агресія змусила нас зрозуміти, що війна на мовному (ширше – культурному) фронті інколи важливіша за наземні, повітряні чи морські операції. Повернути територію простіше, ніж уми людей, знищені пропагандою. І саме філологи найбільше це усвідомлюють.
«Для мене філологія – це стиль життя. Якщо філолог компетентний, то йому будуть раді скрізь: і у видавництвах, і в редакціях, і в наукових установах, і в державних інституціях, і в закладах освіти. Адже скрізь працюють зі словом, і дуже добре, коли це слово огранене, викристалізуване та не засмічене суржиком»,
Заступниця завідувача кафедри журналістики та PR менеджменту, кандидатка філологічних наук, доцентка Зоряна Годунок зазначає:
«Для мене філологія на початках була винятково роботою з текстом: його структурами, поетикою, стилем. Сьогодні, коли працюю з журналістами, я, здається, глибше – чи просто по-іншому – розумію природу тексту. Він ніколи не сам у собі, це завжди медіа між Я й Ти, Я і світ. Отож, я по-іншому розумію й філологію».
За словами пані Зоряни, філологи й філологині – це не лише про спеціальність чи професію, чому можна навчитися, але й про природне чуття мови й тексту. Зоряна Годунок додає, що філологи й філологині усвідомлюють, говорять, пишуть, навчають, жартують, читають, постять, кричать, співають про те, що мова має значення; що вона – іманента нашої ідентичності; що вона інтегрує, творить спільноту українців, Україну.
Кандидатка філологічних наук, старша викладачка кафедри міжнародної мовної комунікації Тетяна Мусійчук каже:
«Філологія – це стиль життя, моє захоплення, моя робота. У перекладі з грецької означає «любов до слова», а це найбільше, найцінніше, що є у людини. Філологія – це вивчення мови, літератури народу, пізнання його культури і традицій, його душі».
За словами пані Тетяни, філологію потрібно вивчати, щоб вправно володіти словом в усному й писемному спілкуванні. Філологи успішні не лише в освітній чи науковій галузях, а і як перекладачі, журналісти, літературні редактори, видавці, контент-менеджери, копірайтери, літературні співробітники, прес-секретарі, як громадські діячі, політики, менеджери.
«Студентам – майбутнім філологам у цей день хочу побажати завжди йти до своєї мети, ніколи не зупинятись на досягнутому, свято оберігати чистоту мови»,
Студентка 4 курсу спеціальності 035 Філологія Світлана Янкевич наголосила:
«Філологія для мене — це не просто наука. Це стан душі. Не кожна людина може опанувати професію філолога: треба бути наполегливим, уважним, творчим. Проте кожен громадянин може вивчити українську мову, у цьому наша сила! Філологію варто вивчати хоча б тому, що всі наші письменники, науковці, видатні люди так чи так були пов'язані з філологією. Завжди беру приклад з Агатангела Кримського, який знав понад 60 мов і ніколи не зупинявся на досягнутому. Вітаю всіх філологів і філологинь із професійним святом!».
Студентка 4 курсу спеціальності 035 Філологія Анастасія Гарніцька зазначила:
«Філологія для мене – це не просто про вміння читати й писати. Це насамперед про розуміння. Розуміння себе, свого народу, історії, світів і світоглядів. Вивчаючи вже який рік цю науку, мені стає дедалі простіше сприймати все навколо. Філологія ніби відчиняє двері в усі можливі закапелки життя, дає ґрунтовну різнобічну базу, із якою потім можна гордо крокувати світом. Саме тому й варто пізнавати всі таїнства цієї науки, аби виховувати в собі грамотну, освічену й готову до будь-яких викрутасів долі Людину».
Щиро вітаємо всіх філологів із їхнім професійним святом, бажаємо успіхів у роботі, якнайменше помилок. Нехай праця приносить вам лише радість і задоволення. Щоб любов до слова й рідної мови надихала вас і надалі; щоб ви «легко і красиво передавали свої пізнання в культурі народу за допомогою цікавих уроків мови і захопливих подорожей сторінками літературної творчості». Адже філологія – це любов до слова, а першим було слово!
