У третій четвер травня ми відзначаємо Всесвітній день вишиванки, який цього року припадає на 19 травня. Ідея свята «виникла в 2006 році у студентів і викладачів з Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича». Щороку в цей час відбуваються традиційні травневі заходи із вшанування Дня вишиванки.
Національний університет «Острозька академія» уже багато років поспіль приєднується до святкування Всесвітнього дня вишиванки. Проте цьогоріч війна в Україні вносить свої корективи й не дає змоги студентам і викладачам зібратися, щоб спільно відзначити цей день. Проте університетська спільнота пам’ятає про День вишиванки і вважає його важливим, зокрема в контексті сьогоднішніх подій. Тому ми вирішили запитати в професорсько-викладацького складу і студентів Острозької академії про значення вишиванки у їхньому житті.
Проректорка з навчально-виховної роботи, докторка психологічних наук, професорка Руслана Каламаж зазначила:
«Вишиванка – це частина нашої культури, спосіб продемонструвати свою любов до всього українського, до країни, народу, традицій. А ще – це один із засобів ідентифікації українців у всьому світі. У нинішніх умовах, це символ, якого бояться наші вороги так само, як й українського прапора. Мене вражають такі щемливі історії, коли діти, покидаючи окуповані території, хотіли взяти із собою вишиванку, але змушені були залишити її, бо за це могли заплатити життям. На вишиванках червоними і чорними, блакитними і білими нитками кодується історія нашого незламного народу».
Проректор з науково-педагогічної роботи, доктор філософських наук, професор Дмитро Шевчук наголосив:
«Вишиванка для українців – це не просто одяг із красивим узором, а певний архетип, культурний код, які тісно переплітаються з українською ментальністю й ідентичністю. Багато хто з нас має вишиванки, створені нашими рідними – бабусями, матерями, дружинами, сестрами. Це надає вишитій сорочці додаткової енергетики, що перетворює її на своєрідний оберіг».
Доктор педагогічних наук, професор, академік АН ВШ України, заслужений працівник освіти України Іван Хом’як сказав:
«Вишиванка – невід’ємний складник українського національного вбрання, який ілюструє естетичне багатство співвітчизників, нашу фантазійно-колоритну культуру. Для мене вишиванка – святковий одяг, вияв причетности до свого народу, нашої шляхетности, оскільки вишивання шовком, срібною та золотою ниткою передалося з давніх-давен, княжої епохи. Врешті – це теплий спогад про мамине захоплення у вільний час національним орнаментом».
За словами Івана Хом’яка, сьогодні день вишиванки припадає на час війни, яку розв’язала Росія в 2014 році. Рашисти виявляють ординську натуру: зважилися на геноцид українців у ХХІ столітті! Іван Хом’як наголосив, що одягнувши вишиванки, ми маємо можливість продемонструвати свою непохитну віру в перемогу, незламність у боротьбі з жорстоким і підступним ворогом, який задався метою знищити нас, по-злодійськи привласнивши собі українську історію й культуру.
«Започатковане студентами свято засвідчує згуртованість, вільнолюбивий дух нашого народу, є естетичним символом української ідентичности. Відтак бажаю, аби вишиванка стала до того ж і дрес-кодом, своєрідною перепусткою для молодіжних розважальних заходів, зокрема святкових дискотек»,
Докторка психологічних наук, професорка кафедри психології та педагогіки НаУОА, гарантка освітньої програми «Початкова освіта з поглибленим вивченням англійської мови» Галина Гандзілевська каже, що любить День вишиванки, який для неї символізує силу єдності духу, презентацію своєї автентичності й надихає на життя. За словами пані Галини, на сьогодні важливо мати джерело натхнення, сили, віри.
«Зараз досить часто одягаю вишиванку, не залежно від визначеного дня. Перебуваючи на стажуванні у Словаччині, я це роблю, щоб нагадати світу про Україну, яка на сьогодні є щитом, що оберігає життя і світ; про нашу стійкість, що ми є і будемо попри все. Нещодавно один знайомий уже мені хлопчик на зупинці, коли мене побачив знову, голосно вигукнув: «Дивись, мамо, он Україна стоїть!». На той момент, для мене це були дуже важливі слова»,
Для пані Галини вишиванка – це насамперед приналежність до її роду, оберіг, відчуття, що за нею й з нею могутня сила рідних.
«У мене є скатертина, яку вишила моя бабуся. Разом із нею зберігаю приємні спогади про те, як вона це робила, що співала, розповідала. Коли я захищала дисертацію, теж одягнула сукню, де був дуже ніжно вишитий бузок, який і символізує родову міць. Водночас бузок – символ миру й перемоги. Нехай же його квіти, які зараз так рясно буяють у природі, підкріплять віру в силу наших предків, незламність нашого генетичного коду»,
Директор Навчально-наукового інституту соціально-гуманітарного менеджменту, кандидат філософських наук, доцент Максим Карповець зауважив, що це свято важливе, бо підіймає патріотичний дух нашої нації, нагадуючи про відмінність української культури від російської, ворожої й ментально далекої від нас.
«Вишиванка є унікальним феноменом, який вирізняє нас з-поміж інших націй і народів, підкреслюючи самобутність і неповторність завдяки сотні неповторних узорів кожного регіону. Це також єднає нас незалежно від місця проживання, учергове нагадуючи, що Україна єдина й неподільна. Для мене вишиванка завжди буде ознакою того, що я є українцем. Таке ж патріотичне відчуття формуватиму своїм дітям»,
Завідувач кафедри української мови і літератури, кандидат філологічних наук Віталій Максимчук зазначив, що вишиванка – це етнічний код українців. І в умовах російської агресії дуже важливо демонструвати свою ідентичність, яка вирізняє нас від сусідів і доводить, що ми – не один народ і ніколи ним не були. За словами пана Віталія, вишиванка – це наш оберіг, адже ніщо так не зігріває тіло, як вишиті з материнським теплом і любов'ю візерунки; це наша доля й життєвий шлях. Віталій Максимчук додав, що здавна українці надавали символічного значення всім вишитим візерункам. Це не просто набір хрестиків, а життєвий дороговказ із калейдоскопом побажань.
«Бажаю студентам берегти скарби минулих поколінь. І нехай на ваших вишиванках переважають кольори любови та не буде місця для журби. Нехай розквітають маки, мальви, волошки, орхідеї та інше запашне різнотрав'я, а посмішка ніколи не сходить із облич, адже у вишиванці не можна бути неусміхненим»,
Доцентка кафедри цивільно-правових дисциплін Інституту права НаУОА, кандидатка юридичних наук, адвокатка Ольга Балацька наголосила:
«Вишивка – це генокод української нації. Вишиванка є сильним оберегом, символом любові, вишуканим вбранням. Саме у візерунках, які має вишиванка, можна розшифрувати звичаї предків, традиції й цінності українського народу. Свято вишиванки вкотре підкреслює важливість цього символу України та її багату культуру. Сьогодні стильно й модно носити вишиваний одяг, не менш важливо, берегти Україну в серці, діяти в її інтересах, об’єднуючи спільні зусилля й наближаючи перемогу. Все буде Україна!».
Доцент кафедри національної безпеки та політології, кандидат наук з державного управління, керівник Школи політичної аналітики «Поліс» Віталій Лебедюк каже, що вишиванка – це один із атрибутів української культури й ідентичності; як герб чи прапор належить до атрибутів держави. Шануючи їх, ми ідентифікуємо один одного й себе у світі. Недаремно, за словами пана Віталія, уся російська пропаганда націлена саме на знищення цих атрибутів, бо вони виконують функцію оберегу української нації.
«Насамперед українська вишиванка – це генетичний код української нації. Існує безліч варіантів вишиванки з різноманітними вишивками, які розповідають певні історії і є джерелом комунікації минулих поколінь із майбутніми. Тому важливо не тільки берегти шанування вишиванки, а й за допомогою неї здійснювати культурну дипломатію у світі»,
Студентка 4 курсу Навчально-наукового інституту соціально-гуманітарного менеджменту Ірина Оліщук каже:
«Для мене це свято завжди було й залишається дуже світлим та пам'ятним. Ще навчаючись у школі, я з радістю долучалася до флешмобів, концертів, які учні організовували разом із вчителями в цей день. Кожен одягав свою улюблену вишиту сорочку чи сукню, ідентичних яким не можна було відшукати. День вишиванки виник із простої студентської ініціативи, яка стала міжнародним святом. З тим, як свідомо зростав наш народ, в українців з'являлося все більше бажання виокремити свою ідентичність».
Для Ірини вишиванка – це унікальна річ, що має свою «живу» історію. Цьогоріч ми зрозуміли, наскільки важливо знати й вивчати себе в контексті, цінувати й розвивати культуру. Ірина Оліщук підсумувала, що вишиванка – невід'ємна частина нашої культури, за яку українці ніколи не припиняли боротися.
Студентка 3 курсу економічного факультету Богдана Павленко зазначила, що вишиванка завжди була для неї глибоко сакральною річчю. Кожного разу вдягаючи її, дівчина відчувала зв'язок зі своїми предками.
«Вишиванка – не елемент одягу, це невід’ємна частинка серця й моєї ідентичності, як і для кожного українця. Ми маємо свято вишиванки, щоб одягаючи її, єднатися зі своєю історію й предками; ніколи не забувати цю складову нашої культури, а вшановувати її й повертатись до неї, як до батьківського дому»,
Вишиванка – не просто частина одягу, це «символ нескореності, сучасна зброя та нерозривний зв’язок поколінь». Тому зараз, як ніколи, важливо відзначати цей день й одягати вишиванку, бо цим ми відрізняємося від ворога. За нацією, яка пам’ятає про символи свої культури й шанує їх, обов’язково буде перемога! Слава Україні! Героям Слава!
