У програмі «Днів-науки 2022» 18 травня в Острозькій академії відбулася дискусійна панель «Епоха постправди: зміна методів боротьби в інформаційному просторі та на дипломатичній арені». Модерувала захід Катерина Якуніна, кандидатка історичних наук, старша викладачка кафедри філософії та культурного менеджменту НаУОА.
«Концепт постправди існує вже досить давно, але активізувався він після 2014 року, особливо в українському еквіваленті. Усе частіше цей концепт почав входити в офіційний лексикон, повсякденний інфопростір, коли його вносили в офіційні словникові тезиси й поняття. Найбільш широковживані інтерпретації дали словники Lexico Oxford й Oxford Dictionaries, які намагалися по-своєму пояснити у 2000-х роках поняття постправди. Навіть у самому цьому терміні виникає неузгодженість, що потрібно розуміти під постправдою. Але важливим елементом є емоційність, яка переважає над переконанням, вірою, громадською думкою. Таким чином формується класичний ланцюг: правда – постправда – пропаганда - брехня»,
Серед спікерів – Тетяна Сидорук, докторка політичних наук, професорка, завідувачка кафедри міжнародних відносин, керівниця Центру європейських досліджень НаУОА та Роман Шулик, кандидат філологічних наук, доцент кафедри журналістики та PR менеджменту НаУОА.
Тетяна Сидорук розповіла про розширення НАТО як фальшивий привід для виправдання війни Путіна проти України.
«Багато є неправди, пропаганди, відвертої брехні. Чи не найбільш дискусійними, пов’язаними з цими термінами, є причини війни, які стосуються чинника НАТО. Адже в центрі знаходиться наратив Кремля про те, що війна Росії в Україні – це вимушений захід Москви у відповідь на розширення НАТО, на освоєння НАТО території України; що це нібито становить загрозу для самої Росії. А отже вона діє на випередження, щоб захистити себе. Звичайно, це не просто постправда, а відверта й цинічна брехня. Але вона стала публічним приводом для виправдання російської агресії в Україні. На жаль, багато хто повірив. Ми не знаємо, у яких межах очільник держави агресора хотів і хоче відтворити імперію і яку, але одну він все ж створив – це імперія брехні»,
Спікерка підсумувала: в останні тижні є чітка демонстрація того, що і у США, і в країнах Європи чудово розуміють, що ризики втрати України на користь Росії набагато більші, ніж підтримати Україну й допомогти їй здолати цю імперію брехні.
«Суть постправди полягає в тому, щоб викликати емоції в людей замість того, щоб дати їм можливість мислити раціонально. Проблема в тому, що коли в нас є абсолютна брехня й правда, то посередині завжди буде брехня. Не може бути напівправди. Постправда – це явище, яке притаманне всім країнам: і європейським, і пострадянським. Те, що відбувається в Російській Федерації, – навіть не постправда, а альтернативна реальність, яку вони створили. Тому в жодному разі нам не можна орієнтуватися на російський медіапростір»,
Роман Шулик наголосив, що правда й адепти правди є, люди, які служать правді, намагаються її не тільки шукати, але й доносити до інших – теж є. В Україні існує активне громадське середовище і є журналістика. Роман Шулик додав: варто пам’ятати, що основа журналістики – це цінності. Якщо є медіа, засновані на цінностях, і в їхній основі – служіння правді, то саме на них можна орієнтуватися.
«Дуже вдячна нашим спікерам. Це була чудова поінформованість і міждисциплінарна співпраця. Сподіваюся, що ми будемо поширювати таку практику й надалі»,
Читайте також:
