Національний університет «Острозька академія» — наступник першого вищого навчального закладу східнослов’янських народів — Острозької слов’яно-греко-латинської академії. Сьогодні виш визнано одним із найпрестижніших вищих навчальних закладів України.

Університет
Вступ

Усю корисну інформацію про вступ до Національного університету «Острозька академія» абітурієнти можуть знайти у цьому розділі.

Національний університет «Острозька академія» має статус самоврядного (автономного) дослідницького національного вищого навчального закладу. В університеті функціонують наукові центри, лабораторії, спеціалізовані вчені ради із захисту кандидатських дисертацій.

Наука
Освіта

Мета НаУОА – надання якісних освітніх послуг, які дозволяють студентам здобути знання та вміння, затребувані на сучасному ринку праці. Усю інформацію, яка стосується освітнього процесу в НаУОА, ви зможете знайти в цьому розділі.

П’ять тез з інавгураційної лекції академіка Миколи Жулинського

13.09.2022

11 вересня 2022 року в Національному університеті «Острозька академія» відбулася Інавгурація нового академічного року. Інавгураційну лекцію для частини першокурсників прочитав Микола Жулинський – доктор філологічних наук, професор, дійсний академік Академії наук України, директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка, голова Наглядової ради НаУОА, академік Острозького Академічного Братства. 

Презентуємо вам п’ять найважливіших тез із його лекції:

  • Про збройну загрозу Україні з боку Росії говорили ще 1992 року. Про це попереджала українська інтелігенція. Зокрема, на Першому всесвітньому форумі українців про це говорив Іван Драч: «У Кремлі уже не потай, а відверто готують свою найбільшу у світі армію, якій, хвалити Бога, так і не вдалося завоювати планету, для нового, другого в ХХ столітті походу на Україну». 
  • Ми допускали ті помилки, які допустила свого часу Українська Народна Республіка. Зокрема, помилкою Михайла Грушевського було заявляти, що наше майбутнє полягає у створенні федерації з Росією. УНР не створювала свою армію, а говорила, що тепер буде мир, Росія буде демократичною державою.
  • УНР не чекала, що буде відбуватися військова агресія більшовицької Росії проти України. Росія зосередила на кордонах з Україною дуже потужну кількість своїх військ, які тільки й чекали, щоб німецько-австрійські війська, які перебували на українських землях у той час, вийшли. Росія тоді зосередила 8-му російську армію, яку складали 75 тисяч солдатів, 1400 кінноти, 170 гармат, 427 кулеметів, 15 літаків і 6 бронепоїздів. Це величезна на той час військова потуга. А тепер перекинемо погляд у 2020 рік, коли Росія зосередила на кордонах з Україною майже 90 тисяч військовослужбовців, що складають два величезних армійських корпуси. Тож можна провести аналогію: 1918 рік – зосереджені російські війська й чекають моменту, щоб напасти на Україну, і 2020 рік – схожа ситуація.
  • Сьогодні в пресі з’являється чимало публікацій, чому ми не змогли достойно підготуватися до російської агресії, зокрема, на східному кордоні, не захистили Харківську область, чому російські війська прорвалися майже без боїв на півдні Україні. Щоб багато не говорити про причини цього, я хочу вам сказати одне: ми, на жаль, погано вивчаємо уроки минулого. Уроки минулого треба знати й постійно пам’ятати про те, що ніколи Росії не можна вірити і ніколи з Росією не може бути постійного миру. Росія постійно вела війну й ця війна була різною – і мовна війна, й економічна війна. 
  • Освіта, яку ви здобуваєте, дасть можливість вам знати нашу національну історію, знати усі наші біди й проблеми, які були на нашому історичному шляху, аби ми ніколи не повторили помилок, які робили попередники. А помилки були дуже серйозні. Про них свого часу говорили керівники Народного Руху України, демократична частина нашої національної еліти. Наприклад, після розвалу Радянського Союзу величезна радянська армія почала розформовуватися. У тій армії служило понад 300 тисяч офіцерів українців. Україна тоді з ініціативи Народного Руху України запропонувала створити державну програму, щоб ці офіцери повернулися в Україну і стали базою для створення національної армії України. На жаль, цього не трапилося й багато тих офіцерів не змогли повернутися в Україну.