У Національному університеті «Острозька академія», в рамках навчально-методичного центру «Школа освітніх інновацій», розпочався новий тематичний модуль «Робота з відкритими даними: від збору інформації до її інтерпретації». Перше заняття відбулося 22 березня на тему: «Що таке Open Data? Історія становлення відкритих даних». Тьютор курсу — кандидат наук з державного управління, доцент Віталій Лебедюк. Модераторка заходу — кандидатка філологічних наук, доцентка Юлія Маслова.
Політика відритих даних в Україні регулюється Постановою Кабміну №835 Положенням «Про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних», Законом України «Про доступ до публічної інформації», Розпорядженням Кабміну № 686-р «Деякі питання приєднання до Міжнародної хартії відкритих даних», Постановою Кабміну № 867 «Деякі питання оприлюднення публічної інформації у форматі відкритих даних».
Відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація у формі відкритих даних — це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання.
Під час заняття Віталій Лебедюк закцентував увагу на важливості дотримання таких принципів відритих даних як: відкритість за замовчуванням (open by default); доступність (безкоштовність) та готовність до використання; оперативність і вичерпність; порівнюваність та можливість поєднання з іншими даними; можливість використання для інклюзивного розвитку та інновацій; можливість використання для кращого врядування та залучення громадськості.
«Публічна інформація в форматі відкритих даних має бути подана структурованими даними, які дозволяють її автоматизовану обробку за допомогою різних програм. Наступними головними завданнями є те, щоб інформація подавалася за принципом вільного безоплатного доступу і те, щоб її можна було використовувати в будь-якому подальшому випадку», — розповідає Віталій Лебедюк.
До способів покращення формування та оприлюднення даних, що належать до публічної інформації тьютор виділив наступне:
- дотримання тих форматів, що дозволяють автоматизоване оброблення інформації електронними засобами. Як правило, це формати електронних таблиць (XLS, XLSX, ODS) і машиночитатних файлів (CSV, XML, JSON). Якщо набори оприлюднені таким чином, то їх дані легко обробляти і поєднувати між собою. І навпаки, скановані документи (PDF, JPEG) і текст (DOC, DOCX, ODT) майже неможливо обробити автоматично;
- забезпечення вільного та автоматичного доступу інформації без попередньої реєстрації шляхом BankID, електронного цифрового підпису, тощо.
«Просто оприлюднити дані недостатньо для того, аби розкрити весь їх потенціал. Потрібні сервіси, що розв’язують проблеми та задовольняють щоденні потреби (застосунки для смартфонів, чат-боти, візуалізації даних, інтерактивні карти, а також проводити наукові дослідження)», — додає Віталій Лебедюк.
Також спікер розповів про персональні дані в контексті публічної інформації та те, як працювати з відкритими даними через системи Open Data in Europe 2020, Open Data Index, Dataset Search, Harvard Dataverse та інші.
«Варто пам'ятати про те, що не вилучення персональних даних становитиме порушення права на захист персональних даних, а надмірне вилучення персональних даних становитиме порушення права на доступ до публічної інформації. Тому завдання відповідальних осіб полягає у знаходженні балансу двох прав», — підсумував кандидат наук з державного управління, доцент Віталій Лебедюк.
