Національний університет «Острозька академія» — наступник першого вищого навчального закладу східнослов’янських народів — Острозької слов’яно-греко-латинської академії. Сьогодні виш визнано одним із найпрестижніших вищих навчальних закладів України.

Університет

Національний університет «Острозька академія» має статус самоврядного (автономного) дослідницького національного вищого навчального закладу. В університеті функціонують наукові центри, лабораторії, спеціалізовані вчені ради із захисту кандидатських дисертацій.

Наука
Освіта

Мета НаУОА – надання якісних освітніх послуг, які дозволяють студентам здобути знання та вміння, затребувані на сучасному ринку праці. Усю інформацію, яка стосується освітнього процесу в НаУОА, ви зможете знайти в цьому розділі.

Про моделі, сценарії та виклики університету

14 травня 2021

У рамках «Днів науки 2021» 14 травня в Острозькій академії відбулася панельна дискусія «Майбутнє університету: моделі-сценарії-виклики». Модерував захід проректор з науково-педагогічної роботи НаУОА, доктор філософських наук, професор Дмитро Шевчук.

Серед спікерів – Ігор Пасічник, ректор Національного університету «Острозька академія»; Володимир Бугров, ректор Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка; Микола Трофименко, ректор Маріупольського державного університету; Володимир Турчиновський, декан факультету суспільних наук, директор Міжнародного інституту етики і проблем сучасності Українського католицького університету; Петро Саух, академік-секретар Відділення вищої освіти Національної академії педагогічних наук України.

«Вважаю, що якість надання освітніх послуг найближчим часом має стати визначальним критерієм рейтингу українських університетів. Наступний важливий крок – це дебюрократизація закладів вищої освіти, перехід на електронний документообіг, який ми активно впроваджуємо у своїй діяльності. Університет майбутнього – це університет з автономним фінансуванням за професійно продуманими показниками, це університет, якому довіряють. Майбутнє за невеликими університетами, які об’єднані в одну екосистему за такими кластерами: профорієнтаційний, надання освітніх послуг, фінансовий, науково-дослідної роботи. Хочу сказати ще декілька слів про ЗНО, яке, на мій погляд, зараз уже відживає себе. Виходить, що ми готуємо учнів не до життя, а до складання ЗНО. Тому доводиться значні сили і ресурси витрачати на репетиторів, особливо для 10 – 11 класів. У скандинавській, американській системах освіти абітурієнт під час вступу може подавати або атестат, або сертифікат ЗНО. Чому б нам не запозичити такий алгоритм?»,

зауважив Ігор Пасічник

Також Ігор Демидович зазначив, що варто зупинитися на науковому ступені доктора філософії і відмінити захист дисертацій на здобуття ступеня доктора наук, який є рудиментом радянської системи освіти. Також запропонував зменшити навчання на бакалавраті з 4 до 3 років, а на магістратурі – з 2 до 1, пояснюючи це особливостями поглядів сучасної молоді, більшість якої не готова витрачати стільки часу на навчання. Теперішні студенти, на його думку, здобувши ключові фахові компетентності, відразу шукають роботу.

«Університети мають бути різні відповідно до запитів абітурієнтів, також має бути якісний професорсько-викладацький склад. Я впевнений, що через 3-5 років своєрідність та оригінальність кожного університету стануть ще більше очевидними. Кожний ЗВО має орієнтуватися на те, що має продукувати на виході. Ми повинні продукувати не просто носія знань, а свідомого громадянина, здатного приймати обґрунтовані рішення, формулювати завдання і вирішувати їх. Майбутній університет – це комбінація онлайн- і офлайн курсів, але найважливіше – в межах певної університетської спільноти, яка є автономною, з диверсифікованими цілями і траєкторіями, академічною мобільністю й горизонтальними зв’язками в межах освітньо-професійних програм»,

зазначив Володимир Бугров.

Микола Трофименко зробив невеликий екскурс в історію Маріупольського державного університету, а також окреслив візію майбутнього університету на основі власних кейсів. На його думку, саме університет має стати центром трансформації громади міста.

За словами Володимира Турчиновського, до питання майбутнього університету можна підходити з різних перспектив, зокрема з позиції цифрового світу, з демографічного боку, з точки зору освітнього ринку, з позиції фінансових моделей, якості освіти тощо:

«Сьогодні я маю лише одне питання, яке хотів би поставити: наскільки майбутнє університетів пов’язане із бажанням та здатністю бути генераторами і джерелами суспільного капіталу. Чи готові ми дивитися на освіту й підходити до неї, як до спільного блага, розуміючи при цьому, що освіта загалом й університетська освіта зокрема, є спільним благом не лише тому, що передбачає спільну для нас усіх користь, а й передусім через те, що ставить перед нами вимогу співвідповідальності за його плекання. Дискурс та практика спільного блага і спільної відповідальності ведуть нас до витоків суспільного капіталу. А чи готові сьогодні університети в Україні і світі прийняти на себе виклик культивування суспільного капіталу, який народжується та може існувати в силових лініях довіри, солідарності та служіння. Успіх демократії насправді не лише у суспільних процедурах, суспільних алгоритмах та ефективності, а її сила в розумінні простого факту, що ключовим ендаументом та ресурсом для розвитку є насправді суспільний капітал».

На думку Петра Сауха, нинішня ситуація з університетською освітою вимагає дієвої реакції від традиційної вищої освіти, яка має розумно поєднувати утилітарну прагматику професійної підготовки фахівців з прагматикою фундаментальних знань, завдяки яким інноваційне суспільство забезпечить потреби цивілізаційного розвитку, збереже і посилить його гуманістичний потенціал. 

«На моє переконання, в наших реформаторських потугах щодо університетів, варто враховувати принаймні чотири важливих фактори, зокрема це – велика інерційність системи вищої освіти, рівень розвитку нашої економіки, законодавчі та фінансові обмеження. Будь-які ідеї щодо реформування і трансформації вищої освіти й університетів загалом мають базуватися на реальних можливостях і давати відповіді на наявні виклики»,

прокоментував Петро Саух.

Також усі охочі мали можливість долучитися до дискусії в додатку Google Meet і поставити питання спікерам.