*

Національний університет «Острозька академія» — наступник першого вищого навчального закладу східнослов’янських народів — Острозької слов’яно-греко-латинської академії. Сьогодні виш визнано одним із найпрестижніших вищих навчальних закладів України.

Університет

Національний університет «Острозька академія» має статус самоврядного (автономного) дослідницького національного вищого навчального закладу. В університеті функціонують наукові центри, лабораторії, спеціалізовані вчені ради із захисту кандидатських дисертацій.

Наука
Ресурси

Серед ресурсів, що надаються студентам, викладачам, працівникам та гостям університету наукова бібліотека, відділ кадрів, інформаційно-рекламний відділ, відділ міжнародних зв’язків, Центр вивчення спадщини Острозької академії, ресурсні центри, методичні кабінети.

В Національному університеті «Острозька академія» діє п'ять факультетів та Інститут права ім. І. Малиновського, студенти яких навчаються на 18 престижних спеціальностях.

Факультети
Корисне

При Острозькій академії створена велика кількість студентських організацій, а також проектів, у яких студенти беруть активну участь, мають змогу проявити свій творчий потенціал та реалізувати себе.

Результати проведення Всеукраїнського конкурсу-мистецтвознавчої експедиції «Історія порцеляни в об’єктиві дослідника»

09 квітня 2019

Із 10 січня до 5 квітня 2019 року проходив Всеукраїнський конкурс-мистецтвознавча експедиція «Історія порцеляни в об’єктиві дослідника». Організаторами заходу виступили Наукове товариство студентів та аспірантів імені Олександра Оглоблина та кафедра історії імені М. П. Ковальського факультету міжнародних відносин Національного університету «Острозька академія».

На конкурс можна було подавати роботи за різноманітними номінаціями: «Краща наукова робота», «Краще наукове есе», «Краща публікація в друкованих ЗМІ», «Кращий учнівський твір». Географія поданих учнівських та студентських досліджень охопила 7 областей України, всього на конкурс було подано 73 роботи.

Із результатами проведення мистецтвознавчої експедиції можна ознайомитися тут.

Дослідження історії порцеляни набуває актуальності в сучасних умовах. Більше про цю галузь, її розвиток пропонуємо дізнатись із роздумів, якими люб’язно поділився із нами художник-фарфорист, дизайнер та краєзнавець Микола Іванович Козак:

«Наявність на території Правобережної України покладів вогнетривких глин, каолінів, польового шпату та кварцу, як основних складових фаянсової та фарфорової маси, сприяла виникненню в кінці ХVІІІ ст. у цьому краї фарфоро-фаянсових заводів. Найбільшого розвитку виробництво набуло на Волині, де на 1880-ті роки вже налічувалось чотирнадцять заводів. Проте, через неспроможність окремих дрібних підприємств конкурувати з більш потужними, частина з них або закривала свою роботу на якийсь період, або ж зовсім припиняла своє існування. У другій половині ХІХ ст. назавжди закрились заводи в таких населених пунктах Волинської губернії як Бараші, Ємільчин, Білотин, Романів, Хоровець, Киянка, Курне та Житомир. Натомість фарфоро-фаянсові заводи у Городниці, Баранівці, Довбиші, Кам’яному Броді, Полонному не лише продовжили своє існування у наступному столітті, але й значно наростили свої виробничі потужності. У першій половині ХХ ст. до виготовлення побутового фарфору долучилися заводи у Коростені та Олевську, дещо згодом – у Києві. У 1960-х роках в Україні було засновано ще  ряд нових фарфорових заводів: у Полтаві, Дружківці, Сумах, Тернополі, Бориславі, Синельникові.

Протягом 1960-1980-ті років дослідженням історії українського фарфору та фаянсу займалися такі радянські мистецтвознавці як Л. В. Долинський, П. Н. Мусієнко, Н. І. Велігоцька, П. Г. Юрченко, О. О. Чарновський, М. З. Гладкий, В. А. Щербак, В. А. Афанасьєв. Їх статті публікувались у різних наукових та мистецьких виданнях. У 1985 р. вийшла в світ книга Ф. С. Петрякової «Український художній фарфор (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.)». На жаль, відтоді темі українського фарфору та фаянсу приділялося мало уваги. Інтерес з’явився лише на початку 2000-х років, коли розпочався занепад фарфоро-фаянсової галузі, який закінчився зупинкою майже всіх вітчизняних підприємств. В свою чергу цей процес привернув увагу і колекціонерів. У часописі «Антиквар» публікуються дослідження про вітчизняний фаянс і фарфор ХІХ – ХХ ст. мистецтвознавця О. П. Корусь. Історик мистецтва, етнограф і фольклорист А. М. Шевчук, художниця Л. М. Семикіна  у часописі «Артанія» та В. М. Ханко у часописі «Образотворче мистецтво» публікують свої статті про творчість сучасних майстрів фарфору. За ініціативи А. М. Шевчука у 2011 р. в Житомирі відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція на тему: «Доленосність шкіл художнього фарфору на перехресті тисячоліть». Того ж року в Опішні на Полтавщині було проведено Міжнародний керамологічний симпозіум «Фарфор-Фаянс у світовому й локальному вимірах (історія, мистецтво, побут, бізнес, ідеологія, політика)».

В рамках цього заходу відбулася презентація книги О. В. Школьної «Київський художній фарфор ХХ століття», а також першої книги з її двотомного видання «Фарфор-Фаянс України ХХ століття» (другий том вийшов у 2013 р.). На сьогодні О. В. Школьна – доктор мистецтвознавства – є провідним фахівцем з фарфору і фаянсу в Україні.  

Дослідженням історії фарфорової промисловості та творчості художників-фарфористів невтомно займається Л. Л. Карпінська-Романюк. На її рахунку – книга-каталог «Полонський завод художньої кераміки» (з передмовою О. П. Корусь, 2013 р.) та дві монографії: «Фарфор Ольги Рапай» (у співавторстві з О. Корусь, 2015 р.) і «Валентина і Микола Трегубови» (у співавторстві з В. В. Завершинським, 2016 р.). У 2016 р. вийшла в світ книга О. Корусь «Фарфор і кераміка: Владислав Щербина», а у 2017 р. – перший номер часопису «Порцеляна», засновником якого стала ГО «Асоціація дослідників фарфору та фаянсу», а головним редактором – мистецтвознавець В. В. Завершинський. На перших сторінках цього видання також публікуються статті, присвячені творчості Валентини і Миколи Трегубових та Владислава Щербини – відомих українських художників і скульпторів.

Проведення Всеукраїнського конкурсу-мистецтвознавчої експедиції «Історія порцеляни в об’єктиві дослідника» Науковим товариством, спільно з кафедрою історії та факультетом міжнародних відносин Острозької академії, є позитивним фактом сьогодення. Предметом учнівських та студентських досліджень може стати широка сфера соціального, економічного, промислового і мистецького життя, пов’язаного із вітчизняним фарфоро-фаянсовим виробництвом; особливостями його становлення і розвитку впродовж декількох століть та здобутків; а також – з’ясування причин занепаду фарфоро-фаянсової галузі. Звичайно, такі дослідження потребують копіткої пошукової роботи, тому бажаю молодим майбутнім науковцям наснаги і наполегливості у вивченні й популяризації історії фарфору, як складової декоративно-ужиткового мистецтва України».