Національний університет «Острозька академія» — наступник першого вищого навчального закладу східнослов’янських народів — Острозької слов’яно-греко-латинської академії. Сьогодні виш визнано одним із найпрестижніших вищих навчальних закладів України.

Університет

Національний університет «Острозька академія» має статус самоврядного (автономного) дослідницького національного вищого навчального закладу. В університеті функціонують наукові центри, лабораторії, спеціалізовані вчені ради із захисту кандидатських дисертацій.

Наука
Ресурси

Серед ресурсів, що надаються студентам, викладачам, працівникам та гостям університету наукова бібліотека, редакційно-видавничий відділ, відділ зв’язків з громадськістю, Центр вивчення спадщини Острозької академії, відділ працевлаштування, ресурсні центри, методичні кабінети.

В Національному університеті «Острозька академія» діє п'ять факультетів та Інститут права ім. І. Малиновського, студенти яких навчаються на шістнадцяти престижних спеціальностях.

Факультети
Корисне

При Острозькій академії створена велика кількість студентських організацій, а також проектів, у яких студенти беруть активну участь, мають змогу проявити свій творчий потенціал та реалізувати себе.

Праці науковців Острозької академії представлені на цьогорічному Книжковому Арсеналі

02 червня 2018

На цьогорічному Книжковому Арсені, що традиційно відбувається у столиці, потужно представлені праці науковців Національного університету «Острозька академія». На другий день заходу відбулася презентація сьомого перевидання смислів Корану українською мовою.

Книга побачила світ у турецькому видавництві за сприяння Фонду «Хизмет Вакфи» та медресе Сінана Паші. Кількатисячний наклад був випущений практично напередодні Арсеналу, тож читачі мають змогу тримати в руках зовсім свіже видання. Книга підготована у кращих традиціях турецького книгодрукування, має золоте тиснення, тверду шкіряну палітурку та крупний, зручний для читання шрифт.

За словами перекладача, директора Центру ісламознавчих досліджень Острозької академії — Михайла Якубовича така кількість перевидань пояснюється значним інтересом саме до україномовного тексту. На початку своєї роботи науковець стикався із нерозумінням, критикою щодо потрібності саме української версії, адже на той час були наявні російськомовні переклади. Проте українська мова — потужна складова національної свідомості, читати нею модно та сучасно. Приємно, що зараз іноземні російськомовні гості з допомогою цього перекладу навіть вивчають українську мову. Також цьогоріч, крім друкованого видання, з’явилася електронна версія книги, що дозволяє популяризувати український текст далеко за межами України.

Під час презентації йшлося про те, що Коран — не просто основний священний текст ісламу, це важлива частина світової культури. Оскільки Україна багатонаціональна, то цей переклад сприятиме кращому розумінню та пізнанню одне одного.

Також було презентовано навчально-методичний посібник «Ісламознавство», авторами якого стали Михайло Якубович та муфтій духовного управління мусульман України «УММА» Саїд Ісмагілом. Презентоване видання — один із перших навчальних посібників для викладання однойменного курсу, знайомства із питанням ісламу, його місця в українській культурі. Видання рекомендоване до друку Вченою радою Острозької академії.

Інша праця — то наукова монографія «Татари та Волині», підготована авторським колективом науковців-острожан: Петром Кралюком, Михайлом Якубовичем та Віталієм Щепанським. У праці розглянуто історичні, культурні, суспільні зв"язки Волині й мусульманського світу. Для багатьох це питання досі лишається білою плямою. Хоча археологічні дослідження, які проведені у селах Листвин (Рівненська область«, Мильськ (Волинська область), актуалізують це питання.

Віталій Щепанський, кандидат історичних наук, один зі співавторів книги наголошує, що дослідження варто проводити на рівні аналізу усної історії, працюючи у місцевих архівах, фіксуючи розповіді татарських родів. Зібрані у книзі матеріали цікаві для грунтовного вивчення власної історії.

Робота над виданням навіть стала для науковця й певним особистим відкриттям, коли йшлося про роботу із матеріалами, що стосуються села Федорівка (у минулому Тудорів) Гощанського району.