Національний університет «Острозька академія» — наступник першого вищого навчального закладу східнослов’янських народів — Острозької слов’яно-греко-латинської академії. Сьогодні виш визнано одним із найпрестижніших вищих навчальних закладів України.

Університет

Національний університет «Острозька академія» має статус самоврядного (автономного) дослідницького національного вищого навчального закладу. В університеті функціонують наукові центри, лабораторії, спеціалізовані вчені ради із захисту кандидатських дисертацій.

Наука

В Національному університеті «Острозька академія» діє п'ять факультетів та Інститут права ім. І. Малиновського, студенти яких навчаються на 18 престижних спеціальностях.

Факультети
Освіта

Мета НаУОА – надання якісних освітніх послуг, які дозволяють студентам здобути знання та вміння, затребувані на сучасному ринку праці. Усю інформацію, яка стосується освітнього процесу в НаУОА, ви зможете знайти в цьому розділі.

Анотації курсів

КУЛЬТУРОЛОГІЯ

Бакалаврат

І курс

Історія України

Основні проблеми історії України. Основна увага приділяється проблемам виникнення, розвитку української державності від Київської Русі до козацької держави, долі різних соціальних груп та суспільних інститутів у цьому процесі, їх значення у так званий «бездержавний» (іноземного поневолення) період.

Англійська мова

Формування і вдосконалення у студентів мовних навичок (фонетичних, лексичних, граматичних) та розвиток мовленнєвих вмінь (читання, аудіювання, усного та писемного мовлення). Програма грунтується на комунікативному підході до викладання мови, тому на перший план висувається завдання практичного активного володіння англійською мовою.

Українська мова (за професійним спрямуванням)

Формування знань про специфіку усної і писемної форм реалізації ділової української мови з урахуванням фахової спрямованості. Підвищення загального мовного рівня студентів, знайомство з особливостями офіційно-ділового стилю мовлення як в усній, так і в писемній формах, його практичне застосування у широкій сфері діяльності різних фахівців.

Основи гендеру

У розробленій програмі курсу поняття гендеру використовується на позначення складного соціокультурного процесу вироблення суспільством відмінностей чоловічих та жіночих культурних ролей, поведінки, ментальних та емоційних характеристик. Гендер розглянуто як систему гендерних відмінностей, що транслюються у суспільстві через систему домінування й підпорядкування. Акумулюючи різні ідеї філософсько-гуманітарних наук, теорія гендеру трансформує їх у принципово новий підхід до аналізу культури і суспільства, що вивчаються різними науковими та навчальними дисциплінами. Це дозволяє говорити про міждисциплінарність гендерного підходу, зорієнтованого на поглиблення змісту навчальних дисциплін гуманітарного спрямування і включення гендерного компоненту шляхом відходу від андроцентричності представлених ними наукових концепцій (зосередження на досвіді чоловіків та ігнорування життєвого досвіду, цінностей та особливостей жінок і їх ролі в суспільстві) до предметної сфери окремих дисциплін гуманітарного спрямування. Курс передбачає узагальнений та систематизований виклад провідних теоретичних розробок у галузі гендеру, сформованих у дисциплінарних межах ряду соціально-гуманітарних наукових та навчальних дисциплін. Курс спрямований як на поглиблення знань, набутих студентами в результаті слухання базових дисциплін, так і на вивчення нових парадигм у гуманітарному знанні. Курс залучає до обігу проблематику гендерних відносин у суспільстві і вводить студентів у сферу гендерного аналізу та критичного мислення.

Релігія і культура

Релігія є одним із ключових феноменів культури. Суспільні, економічні, політичні трансформації у будь-якому суспільстві та у будь-який історичний період пов’язані із релігійними віруваннями та релігійним світоглядом, тому розуміння соціокультурних змін неможливе без знання основ релігійних вчень. Навчальна дисципліна пропонує у хронологічному порядку розглянути основи давніх, національних, світових релігій та нерелігійні вчення. Увага акцентується як на історичних та культурних передумовах виникнення конкретної релігії, так і на особливостях віровчення, основних принципах та пантеоні. Розглядаються питання закоріненості релігійного вчення у культурну традицію, а також вплив на сучасні релігії та популярну культуру ранніх форм релігійності: магії, фетишизму, анімізму, тотемізму, землеробських культів, шаманізму. Серед історичних давніх релігій аналізуються хетська релігія, фрігійська релігія, сирійсько-фінікійська, халдейська, шумерська релігія, вавилонська релігія, єгипетська релігія, грецька та римська релігія, кельтська, скандинавська, слов’янська релігія. Цікавий і дуже важливий блок пов’язаний із східними національними релігіями: ведизмом, індуїзмом, брахманізмом, сикхізмом, джайнізмом, конфуціанством, даосизмом, синтоїзмом, зороастризмом, маніхейством, іудаїзмом. Проте, основна увага у курсі зосереджена на світових релігіях, як найбільш представлених у світі та Україні. Також розглядається зв’язок релігії  із правом, наукою, мистецтвом, вільнодумчими рухами. Смисловим завершенням є аналіз неорелігій, аналіз конфесійних особливостей християнської символіки.

Теорія та історія мистецтва

Мистецтво є невід’ємною складовою світової культури, адже зберігає у знаково-символічній формі інформацію про людське життя. Тому поява мистецтва пов’язана із першим усвідомленням людини як незалежної, самостійної, але й водночас вразливої та беззахисної істоти. Відповідно, перші зразки мистецтва були засобом пояснення людиною складних природніх явищ і процесів, але у винятковій формі – завдяки простим фігурам. З часом проста мова мистецтва ускладняється подібно до того, як ускладняється сам світ і людина. Нашим завданням є відстежити ґенезу мистецтва від перших архаїчних культур до сучасної цивілізації, зважаючи не тільки на так звані західні канони, але й естетичні практики Азії, Африки, Океанії, Австралії, Південної Америки. Водночас не менш важливо навчитись “читати” мистецтво – від його формальних особливостей до більш складних символічних, які можуть бути відкритими для інтерпретацій, а отже до самого глядача. Таким чином, курс складається із двох фундаментальних блоків, які завершуються самостійним проектом – аналізом твору мистецтва у максимально повному обсязі.

Культура Античності

Культура античності проіснувала понад три тисячоліття, залишивши глибокий слід в історії людства. Навіть навала варварів і панування християнської ідеології не зуміли остаточно стерти слід цієї цивілізації. Антична традиція ніколи не переривалася, але приймала інші, часом незвичні для себе форми: витвори грецьких і римських скульпторів були ідеалом (зразком або “класом”) для цілих європейських культурних епох – Ренесансу й класицизму. Європейська та американська цивілізації наслідували від неї зародки наукових знань, норми держави і права та християнську релігію. Організація античного полісу досі є зразком для сучасного містобудування. Так чи так, основні людські досягнення, практики й ідеології були закладені в античну добу, визначивши траєкторію нашого життя. Тому цей курс покликаний для ґрунтовного вивчення ключових зразків античної культури, їхній вплив на життя тогочасних людей і формування виняткової картини світу. Важливо також побачити історико-культурну логіку розвитку античності, зважаючи на особливості філософії, політики, мистецтва та побуту.

Соціокультурний розвиток людства

Соціокультурний розвиток людства – це дисципліна, яка спрямована на представлення студентам цілісного бачення соціального, культурного, духовного розвитку людства протягом століть. Протягом вивчення курсу особлива увага звертається на основні моделі історичного поступу – циклічну та лінійну, а також їх варіації, що поставали в різні епохи. Крім того, розглядаються концепції соціального та культурного поступу від античності до сучасності. Іншим аспектом вивчення даного курсу є звернення до окремих епохи та здійснення спроби реконструювати їх соціальну, культурну та духовну структуру.

Вступ до спеціальності

«Вступ до спеціальності» є логічним початком навчання на спеціальності Культурологія. Його мета – актуалізувати смислові зв’язки основних напрямків вивчення різних аспектів культури у синхронному та діахронному порядку. Акцентується увага на нерозривності знання у різних площинах вивчення культури: історії світової культури, історії української культури, теорії та філософії культури. Значна увага приділяється важливості критичного мислення та академічної доброчесності. Розглядаються основні категорії та поняття культурологічного знання. Вибудовується поле застосування культурологічної освіти на ринку праці.

ІУК: Культура Київської Русі

Навчальний курс «Історія української культури: Культура Київської Русі» побудований відповідно до освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів зі спеціальності «Культурологія». Курс призначений для ознайомлення студентів із феноменом культури високорозвиненої києворуської держави, що є «античністю» для формування основ української культури. Метою зазначеної дисципліни є розкриття основних понять, пов’язаних із формуванням стійкої системи знань про теоретичні та практичні аспекти вивчення, побутування і трансформацію культурних традицій, їх спадкоємність в часі та просторі, а також у вiдтвореннi образу Київської Русi як цілiсної соціокультурної системи. 

ТКУ: Народна художня творчість

Навчальний курс «Традиційна культура українців: Народна художня творчість» побудований відповідно до освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів зі спеціальності «Культурологія». Предметом нормативної навчальної дисципліни є різні види народної художньої творчості, як словесна (фольклор), народний танець, народний розпис та ін. Метою курсу «Традиційна культура українців: Народна художня творчість» є розкриття основних понять, процесів виникнення, розвитку і трансформації у хронологічному та семантичному розумінні головних галузей народної художньої творчості, формування стійкої системи знань про теоретичні та практичні аспекти вивчення і побутування галузей народної культури. Прослуховування курсу буде сприяти розвитку у студентів навичок роботи з фольклорним матеріалом, вміння орієнтуватися в літературі із курсу, створить уявлення про процеси міжкультурних комунікацій.

ТКУ: Народно-обрядовий комплекс

Навчальний курс «Традиційна культура українців: Народно-обрядовий комплекс» побудований відповідно до освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів зі спеціальності «Культурологія».  Він передбачає ознайомлення студентів із традиційною родинною й календарною обрядовістю нашого народу, враховуючи регіональний аспект, а також їх аналіз у хронологічно-трансформаційному аспекті та з точки зору символіки. Дисципліна має на меті формування стійкої системи знань про теоретичні й практичні аспекти вивчення і побутування народно-обрядової культури українського етносу як основи його духовності.

Філософська пропедевтика

Дана дисципліна має філософсько-педагогічне забарвлення, оскільки пропедевтика – це лише навчальний вступ до філософії. У процесі засвоєння курсу «Філософська пропедевтика» студенти повинні осягнути в чому полягає специфіка філософії, оволодіти її проблемним полем, розібратися в особливостях саме філософського пізнання світу, осмислити основні категорії, поняття й терміни, з одного боку, та принципи й методи пізнання, з іншого боку.

Курс націлений також на вироблення вмінь читання філософської літератури пропедевтичного спрямування, роботи зі словниками, енциклопедіями та іншою науковою літературою, філософської рефлексії та первинних навичок критичного мислення.

Вивчення курсу здійснюється в таких формах: лекції, семінарські заняття, самостійна робота студентів. У лекційному курсі головну увагу приділено світоглядним, онтологічним і гносеологічним аспектам, дискусійним питанням, а також темам ознайомлювального характеру. Семінарські заняття розвивають означені в лекціях питання, виробляють уміння аналізу, закріплюють навички роботи з науковими словниками, довідниками, веб-ресурсами.

Основи педагогіки та психології

Дисципліна покликана ознайомити студентів з основами психології та педагогіки, підготувавши їх до подальшого вивчення педагогіки, соціальної та вікової психології; навчити оперувати основними поняттями та категоріями психологічної науки.

Сучасні інформаційні технології

Ознайомлення студентів з основами інформатики та комп’ютерної техніки. Вивчення комп’ютера та операційних систем на рівні впевненого користувача.

ІІ курс

Вступ до теорії культури

Курс є пропедевтичним введенням до теорії культури, є базовим для теоретичної культурології. Курс орієнтований на осмислення фундаментальних понять: культура, цивілізація, свідомість, сприйняття, психіка, образ, стан свідомості, знак, символ, архетип, текст, реальність, інтерпретація, міф, річ, ритуал та інші. Курс інтегрований у систему гуманітарного знання і має тісні смислові зв’язки із філософією, релігієзнавством, історією, етнографією, антропологією та іншими науками. Знання із теорії культури є необхідною умовою в розумінні та інтерпретації культурних феноменів як у ретроспективі, так і в перспективі.

Культура західноєвропейського Середньовіччя

Період середньовічної культури є надзвичайно важливим для європейського ареалу. У цей час сформувалися підвалини європейської ідентичності та світогляду, європейської культури та мистецтва, політичної та релігійної систем. Це перший період власне європейської культури у її етнічному та національному різноманітті. У навчальній дисципліні розглядаються основні етапи розвитку середньовічної культури та основні аспекти її функціонування на рівнях бюргерської, лицарської та монастирської культури. Увага приділена аналізу структури побутової сфери, освітнім процесам, середньовічній філософії та мистецтву, низовій культурі. Без розуміння західноєвропейської середньовічної культури неможливо сформувати цілісну картину наступних культурних епох аж до сьогодення.

Практика (дослідницька) фольклорно-етнографічна

Дослідницька (фольклорно-етнографічна) практика є невід’ємною складовою частиною процесу підготовки культурологів бакалаврського рівня на гуманітарному факультеті НаУОА і відповідає  навчальному плану із цієї спеціальності. Метою практики є оволодіння студентами різноманітними сучасними методами, формами і технологіями проведення польових досліджень на локальній місцевості, визначення її культурно-побутових та фольклорно-етнографічних особливостей. Під час проходження цієї практики студенти вчаться орієнтуватися в теоретично-практичних засадах ведення польових (фольклорно-етнографічних) досліджень; робити фольклорні записи та описи етнографічних матеріалів; класифікувати зібрані матеріали за тематичним і хронологічним принципом; готувати етнографічні експонати для музейної експозиції; застосовувати набуті під час практики вміння й навички у практичній діяльності як культурологи.

Українська етнологія

Навчальний курс «Українська етнологія» побудований відповідно до освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів зі спеціальності «Культурологія». Предметом нормативної навчальної дисципліни є проблеми походження українського етносу, основи української народної матеріальної та духовної культури, домашнього і громадського побуту, морально-етичні та естетичні норми українського народу. Метою курсу є розкриття головних понять, процесів виникнення, розвитку і трансформації у хронологічному та семантичному розумінні основних реалій традиційної культури українців; формування стійкої системи знань про теоретичні та практичні аспекти вивчення і побутування галузей народної культури. Прослуховування курсу буде сприяти розвитку у студентів навичок роботи з матеріалами польових досліджень, розвитку вміння орієнтуватися в літературі із курсу, створить уявлення про процеси міжкультурних комунікацій.

Історія філософії

Наявність курсу історії філософії, в навчальних планах спеціальності «Культурологія» зумовлена тим, що культура в її філософському розумінні суть спосіб колективного буття та індивідуального існування та людини у світі. Основу такого буття складає певне усвідомлення світу. людини та ставлення людини до світу. Належне розуміння цього не можливе без ґрунтовного студіювання історії філософії як історії застосування розуму. При цьому філософія розглядається як критика основ культури. Даний курс ознайомлює студентів з філософськими ідеями та їх експлікаціями, школами та персоналіями від Античності до ХХ ст.

ІУК: Культура України ІІ пол. ХІІІ–ХVІІІ ст.

Навчальний курс «Історія української культури: Культура України ІІ пол. ХІІІ–ХVІІІ ст.» побудований відповідно до освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів зі спеціальності «Культурологія». Він є нормативним для студентів зазначеної спеціальності і покликаний познайомити їх з теоретичними й науковими основами вивчення історії української культури, основними віхами її розвитку в зазначених хронологічних межах, що охоплює доленосні культурні події життя українського народу в цей період, діяльність відомих постатей, які впливали на їх здійснення та формування певного культурного середовища, котре генетично пов’язане із нашим часом, а також свідчить про європейську спрямованість розвитку нашого національного культурного простору.

ІУК: Культура України ХІХ–ХХІ століття

Навчальний курс «Історія української культури: Культура України ХІХ– ХХІ століття» побудований відповідно до освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів зі спеціальності «Культурологія». Предметом нормативної навчальної дисципліни є теоретичні основи вивчення історії української культури, основні віхи її розвитку в зазначених хронологічних межах, що охоплює доленосні культурні події життя українського народу в цей період, діяльність відомих постатей, які впливали на їх здійснення та формування певного культурного середовища, що генетично пов’язане із нашим часом, а також свідчить про європейську спрямованість розвитку нашого національного культурного простору. Метою курсу є формування стійкої системи, яка включає: основні поняття теорії культури та мистецьких явищ, базові знання про культурні віхи в історії української культури, їх ознаки та характеристики, а також дозволяє зрозуміти процес формування та розвитку української культури як європейської культури світового значення.

Антропологічні студії

Курс є складовою підготовки фахівців за спеціальністю "Культурологія" і ґрунтується на знанні студентами матеріалу курсів: Історія філософії та Філософська пропедевтика.

Предметом антропологічних студій є проблема сутності людини, її тілесні, душевні і духовні основи, наріжні відношення в яких розкривається її  природа та основні феномени її буття.

Виходячи з того, що культура являє собою спосіб колективного буття та індивідуального існування людини у світі знання природи та сутності людини є необхідною умовою вивчення як курсів з теорії культури так і її історії.

Медіакультура

Метою дисципліни «Медіакультура» є оволодіння теоретичними знаннями і практичними навичками аналізу видів медіа, засобів комунікації; навичками критичного мислення та рефлексивного сприймання медіатекстів; методами аналізу медіатекстів; прийомами психологічного захисту проти непотрібної інформації та навичками безпечної поведінки в медійному просторі; навичками організації особистісного медійного простору (у тому числі й творчими); розвитком мотивації щодо формування індивідуальної медіакультури.

ІІІ курс

Культура народів Сходу

Знання культури народів Сходу є необхідною складовою цілісного уявлення про культур як історичне явище та культуру як спосіб впорядкування світу і конструювання ідентичності. У кінці 19 – на початку 20 століття під впливом глобальних соціальних катаклізмів у середовищі європейської гуманітаристики виникає величезне зацікавлення східними культурами, як можливим джерелом розв’язання екзистенційних проблем європейської людини. Східні культури та їх феномени й артефакти стають незмінними учасниками культурних процесів на Заході. Східний тип мислення, дихотомія між східним та західним, медитація та йога, тантричні практики стають загадками, які намагаються розгадати і європейські філософи, і європейські антропологи. Особлива увага приділяється східним релігійним вченням, які зустрівшись із західною культурою, лягли в основу виникнення неорелігій, але не зникли у своєму автентичному вигляді. Східні релігії активно впливають на сучасне мистецтво, літературу, кіно. Однією із особливостей східної культури залишається здатність зберігати автентичні риси навіть під шаленим тиском глобалізації та наступом масової культури. Особливо це стосується індійської та японської культур. Таким чином, курс допомагає скласти цілісну картину про феномен культури, а також дати зрозуміти цивілізаційну цінність кожної унікальної культури.

Міфологія

Знання основ теорії міфу та історії розвитку міфологічних систем є базовим для гуманітарної освіти. Теоретична та прикладна культурології обов’язково оперують ідеями з різних міфологічних систем, найперше як доказовою базою культурологічних теорій. Міфологія є одним із аспектів нашого світогляду, вона не лише відображає картину світу сучасної людини, але і приймає участь у її побудові. Міфологія у багатьох традиційних суспільствах лежить у підвалинах суспільних стосунків, політичних систем, державного устрою. Розкриваючи особливості міфологічних уявлень можна зрозуміти специфіку розвитку сучасних світових течій, напрямків та уподобань. Міфологією активно послуговуються у масовій культурі: при створенні кінофільмів, мультфільмі, реклами, коміксів, написанні сучасної літератури, у політичних технологіях, на телебаченні, у мистецтві, у комп’ютерних іграх та ін. Вона є актуальною і у віртуальному світі. У навчальному курсі пропонується до розгляду два смислових блоки: теорія міфу та тематична міфологія. Найперше міфологія розглядається як форма культури у якій важливу роль відіграє міфологічна свідомість. Розглядаються міфологічні теорії 20-21 століть, вагомість впливу міфологічної свідомості на сучасну культуру. Систематизується тематична міфологія та виділяються основні сюжети та образи: світового дерева, культурного героя, близнюків, верху/низу, числа, сюжети люнарних і солярних міфів, антропологічних міфів, тваринної та рослинної символіки та ін. Серед міфологічних систем аналізуються єгипетська, бразильська, кельтська, скандинавська, антична грецька та римська, християнська та ін. Таким чином, курс сприяє розумінню основних міфологічних сюжетів та розвитку критичного мислення.

Загальна теорія культури

Дисципліна є базовою для вивчення теоретичної культурології. Курс орієнтований на осмислення фундаментальних понять: культура, цивілізація, свідомість, сприйняття, психіка, тіло, смисл, знання, цінності, регулятиви, традиція, звичай, обряд, свято, смерть, утопія, гра, дитинство, страх, любов, людина та інші. Курс інтегрований у систему гуманітарного знання і має тісні смислові зв’язки із філософією, релігієзнавством, історією, етнографією, антропологією та іншими науками. Знання із теорії культури є необхідною умовою в розумінні та інтерпретації культурних феноменів як у ретроспективі, так і в перспективі.

Культура Відродження

Культура Відродження – один із найбільш цікавих, суперечливих і важливих періодів у історії європейської культури. Хтось вбачає в цьому фундаментальний поворот до новочасних стилів життя, а дехто, як-от Йоган Хейзінга, взагалі відмовляється вбачати у Відродженні щось виняткове й особливе, тому просто вважає цю добу останньою фазою Середньовіччя. Так чи так, але саме у цей час творили Джотто, Брунеллескі, Петрарка, Донателло, Рафаель, Мікеланджело, Леонардо да Вінчі, Босх; було закладено основи моди; сформовано естетичні ідеали класичного мистецтва; відкрито Америку. Водночас маємо і “темний бік” культури, сповненої насильства, запеклих воєн італійських міст-держав за фінансове й політичне домінування, бюрократії, зради та лицемірства. Як можливі такі різні образи, виміри в один час? Цей курс допоможе зрозуміти чим було насправді Відродження, які його основні риси, що відкрило й що погубило воно протягом свого короткого розвитку, як розвилось Відродження в інших країнах, зокрема Україні, та чому ми досі захоплюємось ним попри усі його суперечності.

Методологія гуманітарного пізнання

Методологія гуманітарного пізнання – це дисципліна, яка спрямована на розвиток методологічної культури студентів. Навчання принципів проведення наукових досліджень є важливою складовою культурологічної освіти. Тому освітня програма передбачає цикл дисциплін, які знайомлять студентів із основними принципами наукового дослідження, а також з особливостями гуманітарного пізнання. Під час вивчення даного курсу студенти матимуть змогу дізнатися про основні етапи розвитку гуманітарних наук, їх особливості та відмінності від природничих наук. Буде обговорено проблематику істинності знання, а також основні способи його здобування та систематизації. Основна ж увагу буде зосереджена на найбільш значущі методологічні підходи, які використовуються в гуманітарних науках (наприклад, феноменологія, герменевтика, структуралізм, мікроісторія та ін.).

Практика (соціокультурна)

Соціокультурна практика проводиться для студентів культурологічного  бакалаврату і є невід’ємною складовою частиною підготовки фахівців-культурологів. Вона організована згідно з Положенням про навчальну практику студентів у вищих навчальних закладах України і входить до навчальних планів студентів гуманітарного факультету. Практика покликана забезпечити  напрацювання вмінь і навичок роботи у соціокультурній сфері як одній із важливих ланок культурологічної організаційно-масової роботи. Разом з тим, практика має профорієнтаційну спрямованість, оскільки дає ширші можливості для вибору майбутньої професії. Основна мета практики – ознайомитися з роботою та документацією відділів культури при міських, районних чи обласних радах, взяти участь в організації різнопланових заходів, що проводяться цими закладами. Під час практики студенти навчаються орієнтуватися в теоретично-практичних та методичних засадах проведення заходів; здійснювати перспективне планування роботи; класифікувати документацію за тематичним та хронологічним принципами; самостійно планувати, готувати і проводити відповідні заходи; застосовувати набуті вміння й навички у практичній діяльності як культурологи.

Риторика

Навчальний курс «Риторика» побудований відповідно до освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів зі спеціальності «Культурологія». Предметом навчальної дисципліни є історія, теорія і практика риторики як дисципліни, що вчить студентів не тільки створювати та виголошувати різноманітні тексти, виробляє у них навички якісного (в тому числі й ораторського) мовлення, але і в умовах сучасного суспільства готує їх до різних типів комунікативної діяльності. Метою курсу є розкриття основних понять, процесів виникнення, розвитку і трансформації у хронологічному та семантичному розумінні риторики як науки; виховання високорозвинутої, гармонійної особистості, діалектично мислячої, з високоякісним мовленням, ефективним спілкуванням; формування стійкої системи знань про теоретичні та практичні аспекти ораторства та комунікативності. Прослуховування курсу буде сприяти розвитку у студентів навичок роботи, що потребує навичок якісного спілкування, вмінню орієнтуватися в літературі із курсу, створить уявлення про процеси міжкультурних комунікацій.

Культура української діаспори

Навчальна дисципліна «Культура української діаспори» присвячена розгляду феномену закордонного українства та його культурної спадщини як унікального історичного та соціокультурного явища. Курс передбачає ознайомлення з теоретичними аспектами діаспорознавства, вивчення основних тенденцій розвитку культури української діаспори, діяльності провідних науково-освітніх та культурно-мистецьких інституцій закордонного українства, творчості видатних представників української еміграції. Курс інтегрований у систему гуманітарного знання і має тісні міждисциплінарні зв’язки з такими дисциплінами як «Історія української культури», «Історія світової культури», «Теорія та історія мистецтва» та ін. Навчальна дисципліна «Культура української діаспори» є важливою та необхідною складовою у формуванні фахових навичок майбутніх культурологів.

Культура Європи Нового часу

Культура Нового часу асоціюється із настанням абсолютно нових стилів і практик людського життя, які безпосередньо пов’язані із раціональною та науково-центричною парадигмою європейської культури. Секуляризація людського життя відобразилась на усіх рівнях культури, починаючи від організації побуту до естетичних програм у живописі, музиці, літературі. Курс покликаний проаналізувати основні соціокультурні зрушення у світогляді європейської культури після періоду Відродження, що пов’язані із формування наукової картини світу, Просвітництвом, імперіалізмом та колоніалізмом, революціями та націотворенням, буржуазним ладом, становленням ринкової економіки та масовою продукцією. Історичною межею курсу є Перша Світова Війна, яка похитнула основи модерного ладу й стала рубіконом для європейської культури.

SEO-технології

Предметом нормативної навчальної дисципліни є теоретичні основи SEO-технологій, основні їх види. В результаті освоєння курсу студенти повинні будуть вивчити особливості  формування комунікаційної стратегії в social media, вивчити питання ведення та просування акаунтів в соціальних мережах, освоїти практику клієнтської підтримки в соціальних мережах.

Англійська мова за професійним спрямуванням

Формування і вдосконалення у студентів мовних навичок (фонетичних, лексичних, граматичних) та розвиток мовленнєвих вмінь (читання, аудіювання, усного та писемного мовлення). Програма грунтується на комунікативному підході до викладання мови, тому на перший план висувається завдання практичного активного володіння англійською мовою.

IV курс

Сучасне мистецтво

Сучасне мистецтво є одним із найцікавішим і водночас найскладніших етапів у історії мистецтва. Воно пориває із міметичним мистецтвом, пропонуючи нові форми й види вираження естетичної свідомості, критично реагуючи на ключові соціальні, культурні, політичні та ідеологічні «зсуви» у другій половині ХХ ст. Якщо мистецтво після Другої світової війни неможливе, перефразовуючи Теодора Адорно, то сучасне мистецтво – це ситуація неможливого. Так, митці експериментують із незвичними матеріалами, виходять поза межі музею, причиняють біль своєму тілу, створюють масштабні проекти лише для того, щоб зрозуміти складну й невловиму сучасність. Курс розглядає як основні етапи історії сучасного мистецтва, так і ключові моделі й схеми для інтерпретації. Також окремий блок присвячений українському сучасному мистецтву, зокрема періоду Незалежності. Важливо розуміти сучасне мистецтво як особливу культурну форму, що уможливила відображення різноманітних сюжетів минулого та вже нового століття.

Канон тіла в культурі

Людське тіло є одним із найскладніших філософських понять, що стає очевидним лише останнім часом, внаслідок антропологічного повороту у гуманітарних студіях. Основна причина складності інтерпретації – ілюзорна «очевидність» феномену, який часто вичерпується лише біологічними характеристиками. Тому в соціальних науках тіло розуміється не лише як фізіологічна оболонка (плоть), а соціальний конструкт (який часто асоціюється із тілесністю або тілесними практиками), розуміння якого еволюціонує протягом історії і піддається різним впливам, зокрема з боку влади. Курс розглядає тіло в історичному контексті, а також низку соціокультурних впливів, які так чи так визначають, детермінують наше тіло, починаючи від дисциплінарних дискурсів, науки, медицини, спорту й закінчуючи економікою. Дисципліна також передбачає не тільки критичне осмислення соціальних і культурологічних теорій тіла, але й практичних їх вирішення завдяки аргументованим есе, інтерв’ю та соціальним проєктам.

Філософія культури

Філософія культури є надзвичайно важливою філософською дисципліною. Вона займається осмисленням культури як способу буття людини в світі, а також розглядає культуру через призму її взаємозв’язку із природою, суспільством, цінностями тощо. А відтак, вивчення даного курсу є важливим етапом у становлення культуролога, оскільки доповнює такі курси, як «Теорія культура», і закладає основу для подальшого вивчення основних філософських та теоретичних підходів до культури. Вивчення даного курсу передбачає представлення студентам основних аспектів культурфілософської проблематики, окреслення специфіки філософського осмислення культури, а також осмислення культури в реальній цілісності та повноті конкретних форм її існування.

Social and Cultural Theory

Курс передбачає розгляд основних питань соціальної та культурної теорії. Викладається англійською та українською мовами. Студентам буде запропоновано для розгляду питання, які пов’язані із розумінням основних аспектів соціальної та культурної онтології, конструювання суспільства, роль таких феноменів як довіра для соціальної та культурної взаємодії. Літературу до курсу підібрано виключно англійською мовою для підвищення рівня володіння цією іноземною мовою.

Історія українського мистецтва ХІХ-ХХ століття

Навчальний курс «Історія українського мистецтва ХІХ–ХХ століття» побудований відповідно до освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів зі спеціальності «Культурологія». Предметом вивчення навчальної дисципліни є українське образотворче мистецтво ХІХ–ХХ століття як культурний феномен, пов’язаний із виникненням професійного живопису в Україні. Мета курсу полягає у поповненні дефіциту знань майбутніх культурологів з історії українського професійного живопису, укладанні періодизації розвитку образотворчого мистецтва  ХІХ–ХХ століття, а також ознайомленні із основними напрямками та різноманітними стилями, що існують в українському живописі. Прослуховування курсу сприяє розвитку у студентів навичок роботи із джерельним матеріалом, вміння орієнтуватися в спеціальній літературі, формує уявлення про процеси міжкультурних комунікацій в галузі образотворчого мистецтва.

Методика викладання культурологічних дисциплін

Навчальний курс «Методика викладання культурологічних дисциплін» побудований відповідно до освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів зі спеціальності «Культурологія». Предметом цього курсу є основні методи навчання та виховання, які можуть використовуватися в навчальних закладах різного типу для викладання культурологічних дисциплін. Дисципліна покликана виробити певні компетенції при підготовці студентів до педагогічної практики та безпосередньої праці у закладах освіти різного типу. Метою курсу є оволодіння студентами методикою підготовки і проведення різних форм та видів занять в умовах середніх, середніх спеціальних та вищих навчальних закладів.

Педагогічна практика (шкільна)

Педагогічна (шкільна) практика проводиться для студентів культурологічного  бакалаврату четвертого року навчання і є невід’ємною складовою частиною підготовки фахівців-культурологів (стаціонар). Вона організована згідно з положенням про навчальну практику студентів у вищих навчальних закладах України і входить до навчальних планів студентів гуманітарного факультету. Практика покликана забезпечити  напрацювання вмінь і навичок роботи у педагогічній сфері (зокрема, у середовищі середньої школи) як одній із важливих ланок культурологічної організаційно-масової роботи. Разом з тим, практика має профорієнтаційну спрямованість, оскільки разом з іншими (музейною, дослідницькою, соціокультурною) дає ширші можливості для вибору майбутньої професії у культурологічній сфері.

Філософія в пошуках себе

Метою даної дисципліни є поглиблення знань про сучасні філософські пошуки їх специфіку,  актуальні проблеми сучасної філософії у їх зв'язку з проблемами сучасної науки, культури і суспільства.

Відеогра: критична теорія геймплею сучасності

Дисципліна «Відеогра: критична теорія геймплею сучасності» є галуззю гуманітарного знання, що розглядає найбільш актуальні питання сучасного мистецтва та культури.

Протягом засвоєння дисципліни «Відеогра: критична теорія геймплею сучасності» Ви отримаєте можливість долучитись до аналізу сучасних культурологічних та філософських проблем, крізь призму інформатики, психології, соціології, антропології, комунікацій тощо. Окрім вивчення теоретичної частини курсу, важливим є отримання навичок інтерпретувати віртуальне крізь призму геймерського досвіду, розкривати питання історії виникнення та основних особливостей відеоігор, граючи в ігри, не відриваючись від основного навчального процесу. Окрім того, для культуролога вкрай важливим є вміння критично осмислювати сучасні проблеми масової культури та мистецтва. Успішне засвоєння даної дисципліни дозволить майбутнім фахівцям краще розуміти потреби суспільства та прогнозувати нові тенденції в ігровій індустрії.

Основи культурної політики

Курс передбачає представлення для студентів основних засад та можливостей здійснення культурної політики, що ґрунтуються на теоріях управління сучасними інституціями, розумінні соціальної онтології, вивченні фундаментальних принципів політики. Основне завдання навчального курсу «Основи культурної політики» полягає у формуванні у слухачів уявлення про увесь спектр основних проблем здійснення культурної політики, ознайомити з можливостями розвитку інституцій, які займаються культурними проектами, продемонструвати можливості культурної політики політики в умовах сучасності.

Магістеріум

Конфлікт в культурологічному вимірі

Конфлікти є рушійною силою в індивідуальному та колективному розвитку. Вони сприяють історичним та соціокультурним змінам, виникненню мистецьких течій та філософських шкіл, зміні політичних систем та виникненню нових релігій. Конфлікти можуть сприяти зміні світоглядів, зіткненню цивілізацій та мати потужну деструктивну силу. Основне значення цього курсу полягає у можливості надбання студентами теоретичних знань, практичних вмінь та навичок у розпізнанні, класифікації, врегулюванні конфліктних ситуацій. Розуміння суті соціокультурного значення конфлікту є неодмінною умовою при аналізі культурної ситуації будь-якої епохи чи регіону.

Культурна антропологія

Курс «Культурна антропологія» орієнтований на виявлення, дослідження та аналіз особливостей конструювання антропності засобами культури. Людина тут розглядається як соціобіологічна істота, творець та продукт культури, зрозуміти сутність людини можна через детальний аналіз явищ, феноменів, артефактів, речей які функціонують у культурному полі. Основне значення цього курсу полягає у можливості надбання студентами теоретичних знань, практичних вмінь та навичок у антропологічному аналізі феноменів культури та культурних процесів. Розуміння суті антропологічного підходу є неодмінною умовою при аналізі культурної ситуації будь-якої епохи чи регіону.

Міжкультурна комунікація

Комунікація, у різних її інтерпретаціях, зараз – в масовій культурі та інформаційному суспільстві – є одним із показників соціокультурного розвитку як окремої людини, так і культури загалом. Різні способи комунікації, особливо масової, починають відображати загальні тенденції у розвитку культури та міжкультурну взаємодію. Міжкультурна комунікація стає показником глобалізаційних процесів, активного розвитку мас-медіа, а також і негативних явищ, таких як дегуманізаційні тенденції. Важливими стають ідеї як філософії діалогу, так і теоретиків комунікації, таких як М. Маклюен, Г. Інніс, Дж. Д. Пітерс. Підходи до розуміння комунікації відображають світоглядні орієнтації, а також основні тенденції у розумінні взаємодії людей та культур. Основне значення цього курсу полягає у можливості надбання студентами теоретичних знань, практичних вмінь та навичок у розпізнанні, класифікації, філософському підґрунті та напрямках міжкультурної комунікації у різних культурних структурах. Розуміння суті міжкультурної комунікації є неодмінною умовою складання суцільної філософської картини світу та місця людини у ній.

Соціологія культури

Соціологія є вагомим інструментом у дослідженні багатьох аспектів життєдіяльності як самої людини, так і людських колективів. Соціологічні методи ефективно демонструють особливості різних феноменів та явищ. Не є винятком і сфера культури. Основне значення курсу «Соціологія культури» полягає у можливості надбання студентами теоретичних знань, практичних вмінь та навичок у соціологічному аналізі феноменів культури та культурних процесів, проведенні соціокультурного  та етнодослідження. Розуміння суті соціологічного підходу є неодмінною умовою при аналізі культурної ситуації будь-якої епохи чи регіону.

Філософія літератури

Філософія літератури може розумітись по-різному. З одного боку, література завжди володіла філософським потенціалом до розуміння фундаментальних, смислових основ людського буття, схоплюючи його у різних історіях. Що там казати, літератури виникає з міфу, а останній закладає буттєві основи цивілізації. З іншого боку, перетворюючись все більше на розповідну, філософія водночас наближується до літератури: мова концептів замінюється на мову метафор, а статус філософа перестає відігравати роль мудреця, а швидше оповідача, медіума. Свого часу Мартін Гайдеггер в одному із інтерв’ю сказав: «Філософія і поезія перебувають на протилежних вершинах, але говорять однаковою мовою». Все ж, коли ми говоримо про філософію літератури, то йдеться, насамперед, про особливий підхід до читання і розуміння тексту, який дає філософія. Цей курс пропонує розглянути філософію літератури не тільки у контексті рефлексії, але й онтології, де сама література вибудовує власний світ завдяки логосу. Також ми звернемось до різних філософій літератури, починаючи від вже згадуваної онтології та закінчуючи гносеологією літератури, розкриваючи глибинні механізми буття літератури як власне людського буття, сповненого власної логіки і водночас нерозкритих аспектів.

Постмодерна ситуація в культурі

Розвиток культури в другій половині ХХ ст. пов’язаний із радикальними змінами в суспільстві, економіці, політиці, освіті та мистецтві, які відрізняються від попереднього стану речей. Такі зміни Жан-Франсуа Ліотар назвав постмодерною ситуацію, яка стосується нового типу знання, якісно відмінного від модерного. Загалом, цей стан культури чітко дистанціюється від культури Модерну та його проектів (мета-наративів), які культивували розум, прогрес та істину. Натомість постмодерна ситуація проголошує кінець усім проектам Модерну, деконструюючи та переосмислюючи їх завдяки іронії, грі, тілесності та новим концептам, запропонованих теоретиками постмодернізму. Цей курс допоможе зрозуміти причини й наслідки постмодерної ситуації в культурі, їхню культурно-онтологічну логіку, а також низку практик, які назавжди змінили наше життя, відкривши двері в нове тисячоліття.

Структуралізм

Структуралізм виникає в середині 20 ст. як спроба надати гуманітарним студіям більш наукового, точного підґрунтя, синтезуючи у собі доробки лінгвістики, позитивізму та антропології. Представники цього напрямку чи не вперше почали інтерпретувати культуру як сукупність знаків та моделей у єдиній взаємоузгодженій системі, що можна вирахувати подібно до формули. Такий підхід був якісно протилежний до популярних у той час екзистенціалізму чи феноменології, які орієнтувались на суб’єктивний, глибоко індивідуальний аспект культури й реальності. Претензія структуралізму на об’єктивність неминуче породила реакцію і своєрідне переосмислення його засад, що відобразилось у постструктуралізму (Ж. Дерріда, М. Фуко, Р. Барт, Ю. Крістєва). Курс розгляне не тільки становленням структуралізму та постструктуралізму як теорій культури, але й те, яким чином структуралісти змінили розуміння світу й вплинули на формування окремих текстів, практик і стилів культури.

Сучасні теорії культури

Сучасні теорії культури є одним із найважливіших курсів, який дає загальну панораму розвитку культурологічної та філософської думки другої половини ХІХ – початку ХХ століття. Курс передбачає осмислення того, що є наша сучасність, а відтак спосіб мислення, розуміння культурних феноменів, що характерне для сучасності. В рамках цього курсу передбачається ознайомлення із найбільш значущими теоріями та концепціями культури, що постали в межах філософії життя, екзистенціалізму, психоаналізу, герменевтики, феноменології, антропологічних студій постмодернізму. Значна увага при викладанні цього курсу буде зосереджена на ознайомленні та детальному аналізові першоджерел, що дасть змогу розвинути вміння аналізувати тексти, здійснювати рефлексію щодо ідей, співвідносити уявлення про культуру, що постали в межах різних теорій.

Університетські студії

Університет – це особливий феномен культури, який народився в епоху Середньовіччя і до сьогодні пройшов декілька етапів розвитку. Історія університету як соціокультурного феномену демонструє декілька моделей, запровадження яких були спрямовані на оновлення і більш ефективну діяльність цієї інституції. Сьогодні дуже часто ремствують, що університет переживає кризу, втратив свою місію і може бути замінений іншими формами здобуття освіти. В межах даного курсу ми проаналізуємо основні моделі університету, їхні недоліки та переваги, розглянемо основи академічного менеджменту, визначимо особливості сучасного становища університету. Курс важливий з огляду на те, що студенти маґістерської програми проходять педагогічну практику у вищій школі. Відтак, знання отримані під час прослуховування даного курсу дадуть їм можливість краще зрозуміти освітній, науковий, виховний та інші процеси в ЗВО.

Вступ до феноменології

Вступ до феноменології входить в цикл професійної підготовки студентів маґістерської програми з культурології. Вивчення дисципліни передбачає представлення для студентів основних ідей феноменології, окреслення генезису цього напрямку, а також визначення можливостей використання феноменології як методологічного засобу для аналізу феноменів культури. Курс передбачає зосередження уваги на ідеях основних представників феноменології – Е. Гуссерля, Г. Шпета, М. Гайдеґера, А. Шюца, Б. Вальденфельса.

Герменевтика

Герменевтика входить в цикл професійної підготовки студентів маґістерської програми з культурології. Вивчення дисципліни передбачає представлення для студентів основних ідей герменевтики, окреслення генезису цього напрямку, а також визначення можливостей використання герменевтики як методологічного засобу для аналізу феноменів культури. Курс передбачає зосередження уваги на ідеях основних представників герменевтики – Ф. Шляєрмахера, В. Дільтея, Г. Шпета, Г.-Ґ. Ґадамера, П. Рікера.

Культурна критика

Курс передбачає огляд найважливіших концепцій в межах сучасної культурології, які презентують критичне ставлення до культури. Здійснюється розгляд основних парадигм культурної критики, принципів критичного аналізу культури. Вивчення курсу має два аспекти: перший пов’язаний із осмисленням культурних явищ сучасності; другий стосується методологічних аспектів вивчення культури сучасності. В межах курсу здійснюється відсилання до критичної теорії суспільства Франкфуртської школи, критики ідеології, постколоніальних студій тощо.

Європейські студії

Даний курс покликаний допомогти студентам осмислити Європу як цілісний соціокультурний феномен; розуміння європейської єдності як складного та суперечливого історичного процесу; та його соціокультурні підвалини; становлення та історичні експлікації ідеї Європи; наріжні принципи європейської культурної парадигми; роль християнства в становленні Європи як цілісності; - особливості та характер європейських культурних цінностей; - основні етапи та форми експлікації ідеї Європи.

Кіберкультура

Предметом навчальної дисципліни є теоретичні основи кіберкультури як нового інформаційного виклику сучасного суспільства. У навчальному курсі «Кіберкультура» осмислюються проблеми виявлення та оцінки нових інформаційних викликів, джерелом яких є середовище кіберкультури – інтернет-комунікація, візуальні та письмові повідомлення в кіберпросторі, особливості та сутнісні характеристики кіберкультури.

Науково-дослідна практика

Науково-дослідна практика проводиться для студентів культурологічного  магістеріуму шостого року навчання і є невід’ємною складовою частиною підготовки фахівців-культурологів. Вона організована згідно з положенням про навчальну практику у вищих закладах освіти України і включена до навчальних планів студентів гуманітарного факультету. Практика покликана забезпечити  напрацювання вмінь і навичок роботи у науковій сфері як одній із важливих ланок культурологічної дослідницької роботи. Разом з тим, практика має профорієнтаційну спрямованість, оскільки разом з іншими (музейною, дослідницькою, педагогічною, соціокультурною) дає ширші можливості для вибору майбутньої професії у культурологічній сфері.

Переддипломна практика – завершальний етап практичної підготовки студентів здобувачів вищої освіти.  Проводять її на випускному курсі для узагальнення та вдосконалення здобутих знань, практичних умінь та навичок, оволодіння професійним досвідом і підготовкою до самостійної трудової діяльності, а також збору матеріалів для кваліфікаційної роботи.

Педагогічна практика (у вищих закладах освіти)

 Педагогічна практика (у вищих закладах освіти) проводиться для студентів магістеріуму і має на меті ознайомити їх із педагогічною працею у вищих навчальних закладах. Враховуючи усі вимоги до шкільної педагогічної практики, цей вид практики розширює можливості професійної реалізації себе студентами у викладацькому та науково-дослідницькому плані. На цьому етапі виробничої практики студенти мають змогу використати знання з усіх фактично професійно-орієтованих дисциплін, застосувати різні методи роботи та інноваційні технології при проведенні лекцій, практичних та семінарських занять, різних видах контролю. Під час практики студенти мають можливість реалізуватися як куратори у навчальних групах, виявивши свої організаторські здібності у згуртуванні колективу та в час проведення позанавчальних заходів.

Докторській студії

Філософія науки

Філософія науки – важлива дисципліна в навчальному плані докторських студій, оскільки дає можливість зрозуміти підвалини науки. Слухачі даного курсу зможуть познайомитися із формуванням поняття наукового методу, особливостями епістемології як теорії наукового пізнання, основними етапами розвитку науки та її філософського осмислення. Окрему увагу зосереджено на сучасних концепціях науки та наукового методу, які постали в рамках філософії позитивізму. Враховуючи специфіку освітньо-наукових програм третього рівня вищої освіти, що діють в НаУОА, окрему увагу присвячено специфіці соціальних та гуманітарних наук.

Філософія в сучасному світі

Курс орієнтований на загальний огляд філософських течій, напрямів, дискусій, які відбуваються на початку ХХІ століття. Зокрема, в рамках вивчення курсу передбачається зосередження уваги на проблематиці соціального буття, становища людини, філософське осмислення свідомості, філософію інформаційного суспільства. Одним із питань, яке буде розглядатися, є публічний статус філософії, а також характер та основі риси сучасного філософського мислення. В рамках курсу буде визначено коло найбільш впливових філософів сучасності, представлено та проаналізовано їх основні ідеї та концепції.

Соціальні і культурні проблеми ідентичності 

Важливість знайомства аспірантів з проблемами ідентичності зумовлюється тим, що соціальна філософія традиційно приділяє значну увагу найбільш загальним, сутнісним аспектам явищ і процесів пов’язаних з діяльністю людей. Відтак будь-які проблеми в цій сфері філософського знання пов'язані з вирішенням ними питань власної ідентичності. Усе це визначає необхідність ознайомлення аспірантів з основними проблемами ідентифікацій, які доводиться вирішувати сучасній людині.

Даний курс має на меті допомогти аспірантам  осмислити сутності процесів ідентичності, з’ясування їх історичних форм; виявлення та розгляд основних протиріч та парадоксальностей процесів ідентичності; аналіз основних типи ідентичностей. їх соціокультурної значимості, специфіки, складності, суперечливості та особливості здійснення в наш час.

Онтологія соціального

Даний курс розрахований на аспірантів, що ведуть дослідження в сфері соціальної філософії і покликаний сформувати у них розуміння сутності соціального та його відмінності від інших форм буття сущого. В курсі передбачений  розгляд домінуючих точок зору на розуміння соціального; з’ясування природи та сутності соціального;  виявлення та розгляд основних рис соціального; аналіз специфіки соціального простору та часу.

ФІЛОСОФІЯ

Бакалаврат

І курс

Релігієзнавство

Однією з особливих систем, у координатах якої фігурують проблеми духовного самовизначення людини у світі, її розуміння і тлумачення трансцендентного (потойбічного), надприродного, виступає релігієзнавство. Релігієзнавство — гуманітарна наука, яка досліджує суспільно-історичну природу релігії, механізм її соціальних зв'язків з політичними, економічними, духовними системами суспільства, особливості їх впливу на віруючих.

У курсі подається опис і відображення багатоманітного світу релігії, вивчається загальна історія виникнення релігій, розкривається зміст дискусій навколо проблеми походження релігії, аналізується історія конкретних релігій й конфесій. Особливу увагу приділяється вивченню історії світових релігій – буддизму, християнства, ісламу, їх основних напрямів. Релігієзнавство –  належить до складних за структурою, багатоаспектних полідисциплінарних галузей знань. Воно постійно розвивається і головним для нього є вироблення універсальних понять і теорій науки про релігію. Ця особливість  релігієзнавства впливає на те, що його результати досліджень використовують історія, культурологія, психологія, мистецтвознавство, які аналізують релінію крізь призму своїх інтересів. Воно об’єдеує в собі такі структурні компоненти як філософія релігії, історія релігії, психологія релігії, соціологія релігії, географія релігії, феноменологія релігії.

Вступ до філософії

Філософія – це теоретичний світогляд, вчення, яке прагне осягнути всезагальне у світі, в людині і суспільстві. Філософія має здатність підносити все до рівня всезагального. Вона виступає певною настановою на всезагальне. На основі всезагального, тобто ідей та принципів, філософія намагається пізнати і пояснити світ. Оскільки система ідей є теорією, то філософію можна вважати теоретичним світоглядом. Як теоретична основа світогляду, філософія відкриває студентам перевірені багатовіковою практикою духовні орієнтири для глибокого осмислення реальності. Вона дозволяє пізнати сутність основних понять філософії, освоїти теоретичну і методологічну інтелектуальну спадщину різних філософів.

У системі суспільних наук філософії відводиться визначне місце. Вивчення філософії дозволить розкрити сутність її як науки і найважливішої форми суспільної свідомості в історичному розвитку. В контексті дисципліни розглядається проблематика та структура філософії, основні форми і діалектика буття, життєтворчість людського буття, поняття просторі і часу, проблема сутності та ознаки свідомості, шляхи і способи пізнавального освоєння дійсності людиною.

Філософія розкриває сутність найбільш загальних понять, які використовуються у всіх науках, а також функціонують не лише в науці, а й в мистецтві, техніці тощо.

Етика

Етика належить до філософських дисциплін, оскільки вивчає не тільки стосунки між людьми, а й ставлення індивіда до світу. Вона досліджує цінності життя і світу, вчить оцінювати різноманітні ситуації морального вибору, відповідність вчинків і дій нормам моралі, налаштовує людину на самооблагородження, вдосконалення свого буття і буття соціуму, до якого вона належить, а також буття людства, з'ясовує місце людини у світі, її призначення, сенс життя. Виражений у системі взаємопов'язаних понять зміст філософської теорії реалізується у способах аналізу моральності й становить методологічну основу етичної науки. Особливості етичних знань зумовлюються тим, що в моральному відношенні внутрішній світ людини взаємодіє із зовнішнім світом, а результат усвідомлюється на рівні глибинних підвалин людської неповторності індивіда в почутті спільності, переживається в співпричетності до інших

У курсі висвітлюється концептуальний зміст етики, її основна проблематика, ідеї, напрями і твори, в яких це відображено. Головна увага зосереджується на висвітленні теорій і проблем сучасної етики, на з’ясуванні основ етичного мислення. В процесі вивчення аналізується історія етичної думки, її основні ідеї і праці відомих філософів.

Історія філософії: стародавня філософія

Курс пропонує екскурс в історію стародавньої філософії, дозвлояє зорієнтуватися в типах, напрямках та етапах філософії Стародавнього світу. Вивчення причин зміни світогляду древніх людей, появи філософії дозволяє зрозуміти ті чинники, які мють сенсоформуюче значення. Здобувачі освіти зможуть простежити різні традиції та їх авторів, що будували різні моделі співвідношення між видимими і невидимими сторонами світу (буття).

Історія філософії: філософія Середніх віків та доби Відродження

Навчальна дисципліна «Історія філософії: Філософія Середньовіччя та доби Відродження» спрямований на ознайомлення студентів з надбанням західноєвропейської та східної філософії Середніх Віків та епохи Відродження; показати взаємозв’язок між релігією та філософією в християнському та ісламському світі; з’ясувати роль сакральних текстів християнства, іудаїзму та ісламу, з одного боку, та античної філософії, з іншого, у формуванні філософських концептів досліджуваного періоду. На матеріалі філософських вчень зазначеної епохи допомогти студентам розуміти роль містичного і раціонального в різних моделях релігійного світогляду.

Прикладна риторика

Навчальний курс «Прикладна риторика» побудований відповідно до освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів зі спеціальності «Філософія». Предметом навчальної дисципліни є історія, теорія і практика риторики як дисципліни, що вчить студентів не тільки створювати та виголошувати різноманітні тексти, виробляє у них навички якісного (в тому числі й ораторського) мовлення, але і в умовах сучасного суспільства готує їх до різних типів комунікативної діяльності. Метою курсу є розкриття основних понять, процесів виникнення, розвитку і трансформації у хронологічному та семантичному розумінні риторики як науки; виховання високорозвинутої, гармонійної особистості, діалектично мислячої, з високоякісним мовленням, ефективним спілкуванням; формування стійкої системи знань про теоретичні та практичні аспекти сучасного ораторства. Прослуховування курсу буде сприяти розвитку у студентів навичок роботи, що потребує навичок якісного спілкування, вмінню орієнтуватися в літературі із курсу, створить уявлення про процеси міжкультурних комунікацій.

ІІ курс

Конфліктологія

Конфлікти є рушійною силою в індивідуальному та колективному розвитку. Вони сприяють історичним та соціокультурним змінам, виникненню мистецьких течій та філософських шкіл, зміні політичних систем та виникненню нових релігій. Конфлікти можуть сприяти зміні світоглядів, зіткненню цивілізацій та мати потужну деструктивну силу. Основне значення цього курсу полягає у можливості надбання студентами теоретичних знань, практичних вмінь та навичок у розпізнанні, класифікації, врегулюванні конфліктних ситуацій. Розуміння суті соціокультурного значення конфлікту є неодмінною умовою при аналізі культурної ситуації будь-якої епохи чи регіону.

Етика і естетика

У курсі висвітлюється концептуальний зміст етики, її основна проблематика, ідеї, напрями і твори, в яких це відображено. Головна увага зосереджується на висвітленні теорій і проблем сучасної етики, на з’ясуванні основ етичного мислення. В процесі вивчення аналізується історія етичної думки, її основні ідеї і праці відомих філософів. Аналіз естетичної діяльності дозволяє зрозуміти, як людина створює прекрасне у житті і як вона його усвідомлює. Іншими словами, естетика розглядає суб'єкти творчості та сприйняття, об'єкти творчості, засоби, процеси і результати естетичної творчості й сприйняття. Це філософська наука, яка тісно пов'язана з гуманітарними науками, має зв'язок з технічними науками, а також виступає теоретичною базою для мистецтвознавчих наук.

Теоретична філософія: соціальна філософія

Весь світ, штучно створюваний людиною, має подвійну якісну визначеність. Створені людиною речі, з одного боку, «живуть» за законами природи як матеріальні явища, а з іншого – вони є предметами, призначеними для задоволення потреб людини і як такі визначаються законами суспільного розвитку. Саме тому аналіз специфіки поєднання олюдненого і природного і проводитиметься студентами в межах курсу «Теоретична філософія: соціальна філософія». В межах курсу також відбувається ознайомлення студентів з предметною сферою соціальної філософії, визначення категоріального апарату та методологічної бази дисципліни.

Практична філософія: філософія екології

Курс є складовою частиною ОПП «Практична філософія» та дозволяє поглибити розуміння місця філософіїї, її методології в інших галузях науки та сферах людського життя. XX – XXI століттями окреслюються межами техногенної цивілізації, апокаліпсисом в раціонально-практичному сенсі. Звідси неминучою стає актуалізація етичних цінностей як реакція на загострення екологічної кризи. Філософія екології постає як етична (комунікативна) налаштованість, запорука гуманітарного дискурсу щодо науки, техніки, технологій як носіїв ворожої до людини та довкілля раціональності.

Аналіз соціальних систем

Курс належить до циклу вибіркових дисциплін. Його метою є надання теоретичних та практичних знань про особливості функціонування соціальних систем, процедури аналізу та оцінки їх стану, дослідження окремих соціальних процесів та ситуацій, визначення ролі та можливостей соціологічних досліджень в процесі компаративного аналізу соціальних систем.

ІІІ курс

Історія релігієзнавства: Історія світової релігієзнавчої думки

Курс «Історія світової релігієзнавчої думки» відтворює специфічну сторону рівня духовної культури людини, її буття у світі, певний вид її духовної діяльності та життєвого релігійного досвіду, зафіксованого у думках та ідеях визначних богословів, філософів, релігієзнавців. Водночас, курс передбачає аналіз авторських текстів визначних релігієзнавців різних епох і детальне вивчення їхніх ідей та концепцій, які мали безпосередній вплив на формування світової релігієзнавчої думки.

Історія релігієзнавства: Історія вільнодумства

Курс покликаний сформувати в студентів уявлення про феномен вільнодумства як культурно-історичного явища та важливого чинника формування смисложиттєвих орієнтацій особи, її поведінкових нормативів. Розкрити особливості вільнодумства щодо релігії як закономірного явища в історії соціального і духовного життя людства. Показати роль вільнодумчих ідей в історичному розрізі і їх вплив на систему зв’язків з наукою, культурою та суспільними інституціями.

Буддологія

Буддизм – перша за часом виникнення світова релігія. Подібно християнству і ісламу, буддизм сповідують різні народи з абсолютно різними культурними і релігійними традиціями. Він вийшов далеко за межі Азії, набуваючи дедалі більшої популярності в країнах Європи та на американському континенті. У лоні буддійської традиції були створені неординарні філософські системи, вивчення і осмислення яких і у ХХІ ст. викликає чималий інтерес серед широкого загалу науковців. Власне зазначені положення і зумовлюють потребу у вивченні навчальної дисципліни «Буддологія».

Історія філософії: філософія 16-19 ст.

Курс орієнтований на виявлення історико-філософских закономірностей та вивчення економчних, культурних та соціально-політичних передумов розвитку філософської думки Нового часу, епохи Просвітництва та Німецької класичної філософії. Епоха Нового часу, Просвітництва та Класицизму відкрила нові форми життя, що втілювали нові уявлення про світ і місце людини в ньому, нові ідеали і нові цінності, нову культуру і нові проблеми. Основними проблемами цього періоду стали: проблема сенсу історії, влади, свободи особистості, проблема Бога і світу, де світ вже розглядається як простір, в якому події відбуваються самі по собі і з власної причини без будь-якої зовнішньої волі. Вивчення цих процесів дозволить студентам сформувати єдину картину розвитку філософської ідеї від стародавніх часів до ХХ ст.

Теоретична філософія: метафізика та онтологія

Перші філософи поєднували в собі також і дослідників природи, хоч специфіка окремих видів наукових відомостей досить чітко усвідомлювалась вже стародавніми греками. Ці «фізики-філософи» своє завдання вбачали в тому, аби викрити істинну суть речей і явищ, дати знання «по-істині», протиставивши його звичайному, буденному знанню всіх простих смертних як знанню уявному. Метою курсу є переосмислення основних понять метафізики та онтології, інтерпретація їх в контексті сучасного філософського дискурсу.

Теоретична філософія: гносеологія та епістеміологія

Потреба вивчення вказаної дисципліни обумовлена тим, що освітня підготовка, яка орієнтована на підготовку фахівців у сфері науково-дослідної роботи, висуває нові вимоги щодо глибокого усвідомлення студентами сутності наукового пізнання, аналізу науки як специфічної форми пізнання, духовного виробництва і соціального інституту; ознайомлення із загальними закономірностями розвитку науки, її структурою, рівнями, методологією і методами наукового пізнання. Окрім цього, студенти прослухавши цей курс повинні знати основні складові теорії знання та пізнання, їх становлення та особливості та вміти оперувати категоріальним апаратом, виокремлювати особливості практичної дійсності і пізнавального процесу та особистісного чиннику людини в ньому.

Практична філософія в сучасному світі

Предметом вивчення навчальної дисципліни є специфіка розвитку практичної філософії в сучасному світі. Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів: 1. Світоглядне підґрунтя практичної філософії; 2. Філософське осмислення практичної діяльності людини. Метою вивчення курсу є розгляд основних проблем розвитку практичної філософії, починаючи з часів античності й завершуючи сьогоденням.

Літературне редагування богословських та релігієзнавчих текстів

Курс є базовим для студентів-філософів, що обрали спеціалізацію «релігійна журналістика». Предмет курсу – редакторська справа в богословській та релігієзнавчій сферах, що поєднує в собі організаційну та творчо-технічну  діяльність. Курс орієнтований на вивчення практичних мовно-стилістичних та релігієзнавчих аспектів роботи редактора зі священними текстами, перекладною літературою, вітчизняною духовною літературою, а також із різними жанрами релігійних ЗМІ. Курс інтегрований у систему гуманітарного знання і тісно пов’язаний із філософією, релігієзнавством, історією релігії, історією письма і священних книг, антропологією, соціологією тощо. Знання з літературного редагування богословських та релігієзнавчих текстів є необхідною практичною умовою розуміння та інтерпретації текстів релігій.

IV курс

Історія філософії: Сучасна світова філософія

Курс присвячений вивченню панорами філософії ХХ - на початку ХХІ століття. Зокрема, розглядаються основні напрямки філософії цього періоду, найважливіші ідеї та представників цих напрямів. Особлива увага звертається на соціокультурний та політичний контекст, в якому постали ті чи інші напрямки сучасної філософії. Також здійснюється спроба показати взаємні впливи, що постають в контексті філософських дискусій. Аналіз концепцій здійснюється на основі інтерпретації першоджерел. Завдання курсу полягає в представленні цілісної картини розвитку філософії в ХХ – на початку ХХІ століття.

Історія релігій в Україні: нехристиянські релігії та езотеричні вчення

Поява у другій половині XX століття новітніх явищ в релігійному житті суттєво змінила релігійну картину світу. Нехристиянські релігії світу не представляють однорідного явища. Всі ці релігії неможливо звести до одного спільного знаменника.

В Україні релігійну більшість складають християни, а представники інших релігій належать до релігійних меншин. Нині спостерігається стійка тенденція збільшення чисельності релігійно-національних меншин мусульман, які в основному діють на Півдні, Сході і в центральних областях України та іудеїв, розвивається релігійно-культурне життя інших національних меншин.

Нехристиян в Україні також представляють інші конфесії і течії: неоязичництво (зокрема Рідна Українська Національна Віра і рідновірство), буддизм, неоіндуїзм (зокрема Товариство Свідомості Крішни) та інші. Проте загалом Україна залишається християнською державою.

Релігійна статистика, поруч із традиційними (історичними) релігійними системами світобачення та боговшанування, фіксує виникнення і діяльність альтернативних релігій – нових релігійних течій (НРТ). Освіта студентів релігієзнавців передбачає, поряд із ґрунтовними знаннями специфіки віровчення та обрядово-культової практики традиційних релігій, глибокі знання особливостей виникнення, віровчення та культової діяльності новітніх релігійних феноменів.

Ставши фактом і фактором сучасного релігійного життя, неорелігії активно змінюють усталену релігійну карту світу, геополітичний баланс між певними релігіями. Вони, як правило, не знають географічних, державних, національних, культурних кордонів. допускають новітні тлумачення загальновизнаних віросповідних істин, синтезують різні релігійні традиції, прагнучи зняти міжцивілізаційне протистояння в світі. Крім того НРТ трансформують сучасну свідомість людини, в результаті чого її релігійність стає, з одного боку, плюралістичною, міжкультуральною, прагматичною, а з іншого – містифікованою.

Міжнародна діяльність релігійних організацій

Під час вивчення курсу студенти знайомляться з особливістю діяльності релігійних організацій у сучасному світовому політичному процесі. Релігійні інститути здатні впливати як на політику окремої держави, так і на міжнародні відносини вцілому. Власне, спектр взаємодії політики і релігії через міжнародну діяльність є специфікою запропонованого до вивчення курсу.

 

Translating the Sacred: Concepts Texts and Transmission of Religious

Курс пердбачає розгляд важливих для релігієзнавчої науки питань: що вважається священним текстом? Яка методика перекладу священних текстів? Яким чином на інтерпритацію текстів впливаюь політичний, соціальний, та інші аспекти? Студенти вивчатимуть практики та методи перекладу в рамках різних релігійних традицій, з концентрацією уваги на рівень розуміння священного і його інтерпритації в залежності від історичних обставин.

Історія релігієзнавства: Історія вільнодумства

Курс покликаний сформувати в студентів уявлення про феномен вільнодумства як культурно-історичного явища та важливого чинника формування смисложиттєвих орієнтацій особи, її поведінкових нормативів. Розкрити особливості вільнодумства щодо релігії як закономірного явища в історії соціального і духовного життя людства. Показати роль вільнодумчих ідей в історичному розрізі і їх вплив на систему зв’язків з наукою, культурою та суспільними інституціями.

Сучасна релігійна ситуація: країни ЄС

Курс вивчає історію та сучасний стан функціонування релігії у європейських суспільствах. Увага звертається на національні особливості окремих країн ЄС їх законодавство, специфіку формування конфесійної карти, взаємовідношення між різними релігійними інституціями, взаємозв’язок між державною та релігією, індивідуальні виміри релігійності мешканців «старого світу» та ін.

Interfaith Region

Матеріал навчальної дисципліни зорієнтований на вивчення особливостей функціонування ідентичних релігійних конфесій у різних регіонах світу. Увага звертається на специфіку їх діяльності, особливості інтерпретації священних текстів, формування догматики та культу, здійснення богослужіння, формування традицій та звичаїв в залежності від соціальних, політичних, територіальних, етнічних та інших чинників.

Філософія та історіософія релігії

Предметом вивчення курсу є філософські та богословські концепції релігії та релігійних феноменів. Метою нормативної дисципліни «Філософія та історіософія релігії» є формування світоглядно-теоретичних основ розуміння релігії як історично неодмінного, соціокультурно зумовленого феномена людської духовності; надання конструктивних і критичних навичок філософського тлумачення природи, форм, суспільних функцій та життєвого смислу релігії і конкретних релігій; накреслення орієнтирів розумового освоєння та синтезу ціннісних засад релігійної і позарелігійної духовності..

Релігійна етика і аксіологія

Релігія має значний морально-етичний зміст і може виконувати моральну функцію в житті людини і суспільства. Саме тому курс орієнтований на висвітлення проблеми зближення релігії та моралі; ознайомлення студентів з особливостями етики й аксіології християнства, буддизму та ісламу, іудаїзму; на ролі антропологічного та соціального чинника в сучасній релігійній етиці. Курс сприятиме формуванню у студентів толерантного ставлення до різних думок та поглядів, розвивати творче й аналітичне мислення та прагнення самостійно відшукати істину.

Науково-дослідна практика

Практична підготовка є цілісним процесом, який передбачає безперервність і послідовність отримання необхідного обсягу практичних знань та вмінь відповідно до різних освітньо-кваліфікаційних рівнів. Науково-дослідна діяльність є творчим процесом, який вимагає відповідної організації праці, володіння сучасними інформаційними технологіями у сфері своєї професійної діяльності, культурою мислення, письмової та усної мови.

Педагогічна практика

Мета практики – розвивати професійні навички та вміння студентів здійснювати викладацьку роботу в середніх та старших класах загальноосвітніх шкіл, училищах і коледжах із філософських, релігієзнавчих та суспільствознавчих дисциплін. Завдання педагогічної практики: розвивати вміння та навички проводити класно-урочну роботу в середніх та старших класах середніх навчальних закладів, училищ, коледжів, використовуючи сучасні методи та форми навчання, інноваційні технології навчання та викладання; розвивати уміння студентів проводити позанавчальну, позакласну роботу з філософських, релігієзнавчих та суспільствознавчих дисциплін, використовуючи сучасні методи та форми навчання. Педагогічна практика інтегрована у систему гуманітарного знання та інших практик і тісно пов’язана із філософією, релігієзнавством, історією релігії, історією письма і священних книг, антропологією, соціологією тощо. Практичні навички, здобуті під час педагогічної практики, є необхідною умовою майбутньої реалізації здобувача вищої освіти в освітній сфері.

Магістеріум Релігієзнавство

Релігійний туризм: менеджмент та маркетинг

У ХХ століття бурхливо розвивається індустрія туризму. Серед різних видів туризму, одне з вагомих місць належить і релігійному туризму. У суспільстві виникає бажання в людей долучитися до релігійних центрів і святинь як в Україні, так і за кордоном. Релігійний туризм відіграє велику роль в системі міжнародного та внутрішнього розвитку.

На території України є величезна кількіcть релігійних cпоруд, які вирізняютьcя іcторико-культурною та cакрально-миcтецькою привабливіcтю. Cакральні об‘єкти можна відвідувати протягом цілого року незалежно від погодних умов, віроcповідання, політичних амбіцій тощо.

Релігійний туризм, як науковий напрям, потребує теоретичного підґрунтя, розробки методичної бази. В процесі вивчення дисципліни розкрито характеристику окремих країн і регіонів, на базі яких розвивається як внутрішній так і зовнішній релігійний туризм і відбувається формування основних туристських потоків. Аналізуються національні і регіональні особливості, перспективи розвитку релігійного туризму на сучасному етапі в Україні. 

Буддологія

Буддологія це релігієзнавча дисципліна, що вивчає буддизм. Як самостійна наука вона сформувалася у ХІХ ст., оскільки в цей час виникли англо-германська, франко-бельгійська та російська школи, які проводили дослідження в цій галузі. Вже у кінці ХХ ст. японська та американська школи стали лідерами в багатьох сферах досліджень буддизму. 

Це дисципліна, яка узагальнює знання про буддійську традицію і релігію.  Вона передбачає ознайомлення студентів із буддизмом як філософсько-релігійним та культурним феноменом сучасного світу, практичне опанування ними основних понять та вироблення навичок застосування їх у професійній діяльності та на загально-світоглядному рівні. 

Цей курс передбачає вивчення історії виникнення буддизму, основи віровчення (ідейні цінності, ритуали); розкриває моральні особливості та характеристики основних напрямів шкіл та буддизму. Предмет має зв’язок з такими курсами як релігієзнавство, історія та теорія культури, мистецтво.

Сучасна релігійна ситуація країн світу

Курс вивчає сучасну релігійну ситуацію в світі. Увага звертається на формування специфіки взаємодії релігійних та державних інституцій з огляду на суспільно-політичний та культурно-духовний розвиток окремих націй. Значну увагу приділено сучасним релігійним конфліктам. Підкреслено значимість їх розуміння з точки зору сучасного розвитку світової цивілізації.

Релігійна символіка

Вивчення курсу «Релігійна символіка» дасть можливість поглибити фахові знання студентів; сформувати системне уявлення про походження, розвиток та становлення символіки, як невід’ємного атрибуту світових релігій; ознайомить з основами семіотики, як науки, яка займається вивченням символів та знаків; розширить наукову термінологію релігієзнавчої тематики, а також покращить знання студентів з історії світових релігій шляхом розкриття основних елементів через призму символіки.

Біблійна герменевтика

Предмет «Біблійна герменевтика» має на меті представити основні принципи тлумачення біблійного тексту, специфіку розуміння історичного, культурного та літературознавчого контексту Святого Письма.

Студенти ознайомлюються з основними школами біблійної герменевтики, починаючи з другої пол. І тис. до Р. Х. і до сьогодення. Студенти вчаться самостійно аналізувати зміст текст, реконструюючи, наскільки це можливо, його основний зміст.

Релігія у постсекулярну епоху

Поняття постсекулярного світу як феномену епохи постмодерну є відображенням духовних трансформацій західного суспільства. Під час прослуховування курсу, детальна увага зосереджується на взаємодії релігії, церкви і суспільства в умовах секуляризації соціуму. Аналізуються суперечливі тенденції сучасності, що складаються в одночасній секуляризації суспільства і актуалізації релігії, підвищенні її духовної та екзистенціальної значущості для людини.

Релігія в системі сучасних міжнародних відносин: теоретичний і практичний аспект

Вивчення дисципліни надасть можливість слухачам удосконалити соціально-особистісні якості і сформувати комплекс загальнокультурних, загальних і професійних компетенцій. Розширить знання про роль релігії у міжнародних процесах; дасть можливість сформувати вміння виявляти і пояснювати закономірності, які проявляються у світовій політиці; а також сприятиме розвитку навичок самостійного аналізу конкретних ситуацій пов’язаних з міжнародною політикою.

Символіка сакрального мистецтва як складова християнської культури

Навчальна дисципліна, яка є невід’ємною частиною навчального процесу, вона відіграєважливу роль у комплексній підготовці фахових спеціалістів-релігієзнавців. Курс поділений на тематичні розділи, кожен з яких відображає окрему складову християнського життя. Основна увага приділяється символічним зображенням різноманітної тематики. Визначено, як загальне символічне значення таких християнських понять як таїнство, храм, так і їх складових елементів.

Практикум з релігійно-соціологічних досліджень

Складність суспільства, різноманітність процесів, явищ, що зумовлюють його життєдіяльність, потребують багаторівневої системи соціологічного пізнання соціальної реальності. Способом реалізації цієї мети є проведення спеціалізованих досліджень. Мета навчальної дисципліни полягає в тому, щоб навчитися проектувати та реалізовувати соціологічні дослідження в релігієзнавчій сфері. Користь такого дослідження полягає в тому, що на відміну від теоретичного дослідження (у межах якого соціолог оперує науковими категоріями і поняттями, що відображають сутнісні якості соціальних процесів і явищ) в емпіричному дослідженні предметом аналізу стають різноманітні дії, характеристики поведінки, погляди, настрої, потреби, інтереси, мотиви людей, соціальних груп і спільнот, відображення соціальної реальності у фактах людської свідомості.

Сучасна релігійна філософія

Філософські напрями релігійної орієнтації на Заході та Сході виникли в основному в   руслі християнського, мусульманського, юдейського та буддійського  релігійно-теологічного  комплексів   або   в безпосередньому зв'язку з ними. Мета курсу «Сучасна релігійна філософія» – надати студентам теоретичні знання про головні характеристики в персоналіях та школах християнської, мусульманської та буддійської філософії ХХ-ХХІ ст.; сформувати вміння аналізувати теологічні та філософські тексти в контексті розвитку певних релігій; виробити навички написання рецензії, есе, виокремлення філософських ідей у релігійному медійному просторі та культовій і позакультовій практиці. Курс інтегрований у систему гуманітарного знання і тісно пов’язаний із філософією, релігієзнавством, історією релігії, історією письма і священних книг, антропологією, соціологією тощо. Знання з сучасної релігійної філософії є необхідною умовою розуміння сучасних суспільно-релігійних процесів в Україні та світі.

Релігія та суспільна комунікація

Мета курсу – характеристика комунікації як релігійного та суспільного феномену; вивчення  основних теорій масової комунікації та їх реалізації в релігійному комунікативному процесі; ознайомлення із особливістю комунікативних систем різних релігій; вивчення принципів роботи релігійної пресслужби, агентства релігійної інформації, релігійного видавництва, релігійного друкованого, ТБ та електронного ЗМІ; окреслення практичних аспектів роботи аналітика в релігійній інформаційній сфері. Курс інтегрований у систему гуманітарного знання і тісно пов’язаний із філософією, релігієзнавством, історією релігії, історією письма і священних книг, антропологією, соціологією тощо. Знання з курсу «Релігія та суспільна комунікація» є необхідною умовою розуміння сучасних суспільно-релігійних та комунікаційних процесів в Україні та світі.