Як зазначив Микола Бендюк, особливість острозького іконопису XVIII століття — це зображення усміхнених святих.
«Ця школа культивувала канон доброго Бога на відміну від візантійської традиції, де лика святих суворі й спонукають людей ставитися до Господа з боязню за свої гріхи. В Острозі навпаки — акцентувалася увага на любові до Бога, яка була ключовою для ренесансної європейської традиції сакрального мистецтва ще у XVI столітті. Цим стилем славилася Волинська іконописна майстерня загалом, а її вершиною стала Острозька іконописна школа»,
Ікони були написані у XVIII столітті для іконостасу Святовоскресенського храму в Острозі. Згодом цей храм перебудували, а ікони продали близько 1806 року для церкви села Оженин, поблизу Острога. Спочатку вони також розташовувалися в іконостасі, але з часом були розміщені у притворі.
Деякі ікони непрофесійно поновлювали два-три рази, тому майстрам довелося працювати над їх реставрацією місяць. Дещо вдалося зняти спеціальним скальпелем, також художники вдавалися до очищення від неякісних фарб хімічними речовинами. Окремі фрагменти на іконах вони спеціально залишили у первісному вигляді, щоб продемонструвати глядачеві сам процес реставрації. Відповідно можна порівняти, що було на початку і що є зараз.
«В Острозі є сорок ікон цієї майстерні. Ще приблизно стільки ж зберігається у Києві, Луцьку, Львові, частина — у церквах. Загалом десь сто ікон. Нам надзвичайно важливо їх зберегти й демонструвати туристам, адже такого стилю сакрального мистецтва не було ніде, крім Острога»,
Після тижневого перебування в Острозі ікони повернуться назад у церкву села Оженин.
