Національний університет «Острозька академія» — наступник першого вищого навчального закладу східнослов’янських народів — Острозької слов’яно-греко-латинської академії. Сьогодні виш визнано одним із найпрестижніших вищих навчальних закладів України.

Університет

Національний університет «Острозька академія» має статус самоврядного (автономного) дослідницького національного вищого навчального закладу. В університеті функціонують наукові центри, лабораторії, спеціалізовані вчені ради із захисту кандидатських дисертацій.

Наука
Ресурси

Серед ресурсів, що надаються студентам, викладачам, працівникам та гостям університету наукова бібліотека, редакційно-видавничий відділ, відділ зв’язків з громадськістю, Центр вивчення спадщини Острозької академії, відділ працевлаштування, ресурсні центри, методичні кабінети.

В Національному університеті «Острозька академія» діє п'ять факультетів та Інститут права ім. І. Малиновського, студенти яких навчаються на шістнадцяти престижних спеціальностях.

Факультети
Корисне

При Острозькій академії створена велика кількість студентських організацій, а також проектів, у яких студенти беруть активну участь, мають змогу проявити свій творчий потенціал та реалізувати себе.

Презентація монографії доцента кафедри культурології та філософії Янковської Жанни Олександрівни «Фольклоризм української романтичної прози».

29 березня 2017

28 березня в рамках «Днів науки», що відбулись в Національному університеті «Острозька академія» відбулась презентація монографії доцента кафедри культурології та філософії Янковської Жанни Олександрівни «Фольклоризм української романтичної прози».

У монографії досліджено основні етапи вивчення взаємозв’язків української літературної прози доби романтизму з усною словесністю; висвітлено теоретико-методологічні засади та класифікаційні характеристики понятійної категорії «фольклоризм літератури»; окреслено основні рівні та ідейно-художні смисли фольклоризму української романтичної прози у процесі становлення нової української літератури.

У роботі проаналізовані художні пласти української прози доби романтизму в її поступальному розвитку (від народного оповідання до історичного панорамного роману) крізь призму виявлення її фольклоризму.

На прикладі творчості М. Гоголя, Г.Квітки-Основ’яненка, Ганни Барвінок, М. Шашкевича, ОСтороженка, Марка Вовчок, Т. Шевченка авторка проаналізувала корпус прозових творів 30-60 х років ХІХ століття і виявила, що в цей період у них спостерігається різнорівневі трансформації та рецептивні зв’язки із народним наративом, культурною традицією загалом.

Досліджуючи фольклоризм літератури, можна глибше зрозуміти самі твори, побачити їх у контексті епохи, простежити індивідуальні джерела, способи та методи взаємодії письменників із народною творчістю. Пишучи свої твори народною мовою, письменники-романтики піднесли літературу до рівня національної, що стало одним із важелів об’єднання етносу-нації, наблизило творчу інтелігенцію до широких кіл населення.

Жваву дискусію в аудиторії викликав концепт «Дім — Поле — Храм», який свого часу сформулював відомий український філософ та культуролог С. Кримський, спираючись на праці М.Гайдеггера, зокрема його теорію архетипних структур. Найчіткіше, найбільш об’ємно та у повному складі компонентів авторка простежує цей концепт у панорамних епічних творах на кшталт роману П.Куліша «Чорна рада», причому як на рівні буттєвого простору, так і на рівні системи образів.

Розділ «Лінгвостилістичні аспекти фольклоризму української романтичної прози» дає змогу зрозуміти читачу, що, пишучи свої твори народною мовою, письменники-романтики піднесли її до рівня національної. Творчість зазначених авторів, стала моделлю, формою переорієнтації на новий тип свідомості, зорієнтованої на духовні цінності, які ми повинні плекати та примножувати.