Національний університет «Острозька академія» — наступник першого вищого навчального закладу східнослов’янських народів — Острозької слов’яно-греко-латинської академії. Сьогодні виш визнано одним із найпрестижніших вищих навчальних закладів України.

Університет

Національний університет «Острозька академія» має статус самоврядного (автономного) дослідницького національного вищого навчального закладу. В університеті функціонують наукові центри, лабораторії, спеціалізовані вчені ради із захисту кандидатських дисертацій.

Наука
Ресурси

Серед ресурсів, що надаються студентам, викладачам, працівникам та гостям університету наукова бібліотека, редакційно-видавничий відділ, відділ зв’язків з громадськістю, Центр вивчення спадщини Острозької академії, відділ працевлаштування, ресурсні центри, методичні кабінети.

В Національному університеті «Острозька академія» діє п'ять факультетів та Інститут права ім. І. Малиновського, студенти яких навчаються на шістнадцяти престижних спеціальностях.

Факультети
Корисне

При Острозькій академії створена велика кількість студентських організацій, а також проектів, у яких студенти беруть активну участь, мають змогу проявити свій творчий потенціал та реалізувати себе.

Механізми Майдану: презентація роману-дослідження братів Капранових

08 листопада 2017

У Національному університеті «Острозька академія» 7 листопада брати Капранови презентували свою нову книгу «Майдан. Таємні файли», яка вийшла друком у київському видавництві «Нора-Друк». Роман-дослідження визнаних письменників покликаний подати об’єктивні історії того, що відбулося там, за лаштунками Майдану, під час дій 2013-2014 років.

«Час іде, ми все потроху забуваємо. На Майдані ми так чи інакше були всі. Але хтось із вас може сказати, що знає, що там відбувалося?»,

коментували Капранови.

«Майдан — це не просто місце столиці. Це процес. Процес, який відбувався і на сцені, і за сценою, і в профспілках, і на Банковій, і у Львові, і в Харкові, і в Криму. Це все Майдан. І немає людини, яка була б одночасно в цих усіх точках і бачила все важливе, що там відбувалося. Тому ми вирішили, що розказати правду про Майдан можуть люди, які в потрібний момент були в потрібному місці»,

зауважив Віталій Капранов.

Ідея створення роману народилася під час програми журналістських досліджень «Брат за брата», де брали участь письменники. Жанр був для них новим, проте саме телепрограма запалила в них бажання подати в одному творі правду про Майдан, його витоки, Революцію Гідності, про те, кому Майдан був вигідний, про, зрештою, постмайданський період.

«Журналісту, який вийшов на полювання, щастить. Якщо закидати сіті, можна витягнути велику рибу»,

наголошували письменники про зібрані факти та свідчення.

Класичне розслідування, «журналістський продукт» трансформувалося в щось, що письменники називають «фільмом», у своєрідний письменницький продукт, де в центрі поставлено людину, свідка описаних у тому чи тому файлі ситуацій. Власне, саме тому у книзі замість звичних розділів натрапляємо на файли.

Свідків обирали за критерієм не просто їхньої присутності «в потрібному місці в потрібний час» — брати Капранови керувалися думкою знайти тих, хто зможе сказати правду, тих, хто за рахунок Майдану нічого не заробив.

«Як ми — ми пішли на Майдан письменниками, вийшли з Майдану письменниками. Єдиний гонорар, який ми заробили й понесли з собою — більше сивого волосся»,

чи то жартома, чи то з абсолютною серйозністю мовили брати.

Також залучали людей, які не могли домовитися між собою. Це не були друзі чи свідки однієї політичної сили — це були, як наголосили автори, представники «різних таборів»:

«Таким чином, залучаючи зовсім різних і часто антипатичних одне до одного свідків, ми отримуємо різні погляди на Майдан, а значить, маємо шанс на правду».

Усього в процесі розслідувань було опитано 21 свідка. «Наші розмови зі свідками відбувалися в неформальних обставинах, іноді навіть за чаркою. Ми згадували разом». Автори були здивовані, що жоден із учасників розмов із часом не відмовився від наданих свідчень. Згадувалося на презентації і таке:

«Ми ставили перед свідками дуже незручні питання».

Як уже наголошувалося, у книзі подано розбиття етапів Майдану на головні «інтриги»: підготовка до Майдану, Майдан без політиків, медицина на Майдані («Медицина Майдану — це феномен, який не має аналогів. Майже з повітря виникали госпіталі з апаратурою. Жодного спалаху інфекційних, шлункових хвороб не було. Навіть епідемії ОРВІ»), перемови з Януковичем, мирний та силовий спротиви, Верховна Рада (блокування трибун тощо). Окремої уваги заслуговує останній файл («десерт», як його називають автори роману) під назвою «Не все так сумно», де зібрані цікаві випадки, які не вписувалися в загальний формат книги, інші файли.

Загалом, брати Капранови вважають свою нову книгу оптимістичною, наголошуючи, що останній розділ ще більше зміцнює цю оптимістичну ноту усіх текстів. Наприкінці видання містяться порожні сторінки з надписом «Мій Майдан». На білих аркушах потрібно записати, чим є Майдан для читача книжки, що він робив під час Майдану і який його внесок у нього. Потім примірник потрібно передати онукам — аби в тих не складалося враження, мов наша незалежність упала нам та їм із неба.