Національний університет «Острозька академія» — наступник першого вищого навчального закладу східнослов’янських народів — Острозької слов’яно-греко-латинської академії. Сьогодні виш визнано одним із найпрестижніших вищих навчальних закладів України.

Університет

Національний університет «Острозька академія» має статус самоврядного (автономного) дослідницького національного вищого навчального закладу. В університеті функціонують наукові центри, лабораторії, спеціалізовані вчені ради із захисту кандидатських дисертацій.

Наука
Ресурси

Серед ресурсів, що надаються студентам, викладачам, працівникам та гостям університету наукова бібліотека, редакційно-видавничий відділ, відділ зв’язків з громадськістю, Центр вивчення спадщини Острозької академії, відділ працевлаштування, ресурсні центри, методичні кабінети.

В Національному університеті «Острозька академія» діє п'ять факультетів та Інститут права ім. І. Малиновського, студенти яких навчаються на шістнадцяти престижних спеціальностях.

Факультети
Корисне

При Острозькій академії створена велика кількість студентських організацій, а також проектів, у яких студенти беруть активну участь, мають змогу проявити свій творчий потенціал та реалізувати себе.

Журналіст у соціальних мережах: можливості й виклики

08 червня 2017

Загрози та можливості у соцмережах для журналістів обговорювали у межах дискусійної платформи BIT Discussions 7 червня. Запрошений спікер головний редактор ВД «ОГО» Віталій Голубєв підняв питання зміни парадигми у сприйнятті суспільством інтернету та соцмереж як основного джерела інформації.

«Журналіст втратив право ночі з новиною, тобто на сьогодні людина із смартфоном може зробити з події новину, яку побачать та перерепостять швидше, ніж ця новина з’явиться у ЗМІ»,

зазначає спікер.

Кожен користувач соціальними мережами формує унікальну новинну стрічку, на основі якої у подальшому створюватиме власні установки та світосприйняття.

Пане Віталію, на вашу думку, вибірковість інформації, яку людина сама ж проводить, загрожує її навичці критичного мислення?

«Я сам відписуюсь від людей, думки яких для мене є неприйнятними. Це мій спосіб дотримання інформаційної екології. Можливо, навички критичного мислення послаблюються, бо ти не так часто зустрічаєш іншу точку зору, проте передовсім я людина, а потім уже журналіст»,

відповідає на запитання із залу головний редактор ВД «ОГО».

В аспекті сприйняття новинної інформації суспільство пройшло три етапи: перший, коли новини шукали на телебаченні, а розваги — в інтернеті; другий, коли новини шукали в інтернеті, а розваги — на телебаченні; третій, коли новини читають в соцмережах, інтернет використовується рідше для читання новин та частіше для задоволення профільних потреб (власних зацікавленостей).

«ЗМІ сьогодні виконують вторинну роль: вони покликаються на новини, які вже існують у соцмережах. Відповідно, контент створюється незалежно, і виникає питання, як саме ми як журналісти його використаємо»,

Віталій Голубєв.

Як щодо публікацій неперевірених новин? Ваше видання видаляє їх, якщо вони виявляються фейками, та вибачається перед читачами?

«Новини видаляємо, але не вибачаємось. Ми не бачимо сенсу привертати більше уваги до помилки журналіста. Багато хто пам’ятає історію з автобусом, який восени нібито потрапив в аварію. Це був фейк. Більшість видань на нього купились. Ми, як виявилося, теж. Фейк видалили швидко, але повідомляти про це читачам ми не стали. Бо так можна підірвати власний авторитет»,

так Віталій Голубєв відповів на питання студентки 2-ого курсу спеціальності «Журналістика» Ольги Кириленко.

Важливим також було питання про роль журналіста в інформаційному просторі, який цілком можуть наповнювати так звані «громадянські журналісти», тобто блогери чи звичайні свідки певних подій. Дійшли висновку, що перевагою журналіста має стати те, що він є професіоналом в аспекті роботи з інформацією. Журналіст має бути універсальним, не тільки в сенсі вміння писати, знімати, записувати та монтувати, а й бути фахівцем у роботі з інформацією, якщо, наприклад, це сфера піару чи інша суміжна діяльність.

Соціальні мережі для журналіста — це все ж можливості, а не тільки ризики. Завдання медійника — не втратити професійність у гонитві за рейтингами, орієнтуючись на дилетантів.