Національний університет «Острозька академія» — наступник першого вищого навчального закладу східнослов’янських народів — Острозької слов’яно-греко-латинської академії. Сьогодні виш визнано одним із найпрестижніших вищих навчальних закладів України.

Університет

Національний університет «Острозька академія» має статус самоврядного (автономного) дослідницького національного вищого навчального закладу. В університеті функціонують наукові центри, лабораторії, спеціалізовані вчені ради із захисту кандидатських дисертацій.

Наука
Ресурси

Серед ресурсів, що надаються студентам, викладачам, працівникам та гостям університету наукова бібліотека, редакційно-видавничий відділ, відділ зв’язків з громадськістю, Центр вивчення спадщини Острозької академії, відділ працевлаштування, ресурсні центри, методичні кабінети.

В Національному університеті «Острозька академія» діє п'ять факультетів та Інститут права ім. І. Малиновського, студенти яких навчаються на шістнадцяти престижних спеціальностях.

Факультети
Корисне

При Острозькій академії створена велика кількість студентських організацій, а також проектів, у яких студенти беруть активну участь, мають змогу проявити свій творчий потенціал та реалізувати себе.

Думки студентів Острозької академії про День Соборності

22 січня 2016

22 січня в Україні відзначається державне свято – День Соборності України. Цього дня 1919 року на Софійській площі в Києві, перед численною кількістю людей був підписаний Акт злуки Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки в одну Соборну Державу. Питання Соборності і сьогодні є досить актуальне, оскільки головною метою державної влади і всього українського суспільства є об’єднання західних і східних, північних і південних областей в єдину соборну цілісну незалежну державу – Україна.

На честь свята студенти вирішили поділитися своїми думками про День Соборності.

Леник Євген, студент ІV курсу спеціальності «політологія» Національного університету «Острозька академія»

День Соборності України без сумніву важлива історична, політична і культурна подія українського народу. Це символ єдності, історичного возз’єднання роздробленої української держави.

Проте, сьогодення показує, що справді відчувати це свято, відповідати ньому, Україна почала останні два роки. Хоча, і тут складно сказати, що відчуття єдності, спільності походження, єдиного суспільної самоідентифікації помітно далеко не серед усього населення України. Очевидно, що на сьогоднішній день Україна єднається навколо спільного ворога — Росії. Та чи є це довготривалим, адже і до сьогодні значна частина населення є орієнтованим на добросусідські відносини з агресором?

Політичні і історичні питання, які викликали серйозні розбіжності в суспільстві, хоч і прибрали з порядку денного, але розбіжності залишились.

Тому приємно, що патріотизм, проукраїнські тенденції та мода, є актуальною, єднання навколо спільного ворога, але повністю вважати подоланою проблему розбіжностей не можна, хоч і зроблено величезний крок уперед.

Власне, я тому і вважаю, що лише останні роки українці справді почали цінувати і розуміти сутність цієї дати і цієї події — дня Соборності України!

Катерина Диня, студентка магістеріуму спеціальності «політологія» Національного університету «Острозька академія»

Люди радше здатні запам’ятати погані події, аніж хороші, а якщо запам’ятовується хороша подія — значить вона була не абияка, а носила визначальний характер. 22 січня, майже століття тому, стався хороший випадок, який справді повпливав на життя українців у 1919 році. І впливає у 2016.

Акт Злуки став символом об’єднання України. На Софійській площі здійснилася найбільша мрія того, хто щиро бажав і боровся за неї — ЗУНР та УНР стали однією державою з одним народом. Відтоді замість понять «відокремленість» та «ворожнеча», пропонувалися «єдність» та «згуртованість». Цей день в історії називають Днем Соборності. Добре, що ми до сьогодні не тільки згадуємо, але ще й відзначаємо це свято. Бо коли ж як не 22 січня зайвий раз нагадати собі про те, що потрібно берегти найдорожче — родину, історію та Україну. Нагадати про те, що не залежно від кольору шкіри, віросповідання, регіону, де народився українець, він назавжди залишиться українцем, якщо він себе таким вважає. А головне, нагадати про те, що «один в полі не воїн», а справжнього результату ми, українці, досягнемо тоді, коли будемо триматися разом. Разом і до кінця!

Юрій Устимчук, студент ІІІ курсу спеціальності «політологія» Національного університету «Острозька академія»

День Соборності — це не просто «свято в календарі» — це свято, яке завжди буде нагадувати нам про нашу історію і наш менталітет. Українці традиційно звикли робити все разом: приймати рішення на Віче, виходити на толоки, допомагати сусідам, а особливо в кризовий для суспільства час. Дехто навіть нас порівнює з бджолами, які відчуваючи небезпеку об’єднуються і стають на захист своєї домівки.

Відзначення кожної наступної річниці буде все більше і більше нас об’єднувати. І «Живий ланцюг» між Києвом і Львовом в річницю підписання Акта Злуки, ще раз показав, що МИ ЄДИНІ. І останній тренд: «Україна єдина» теж яскравий цьому приклад. І пройшло майже сто років з часу підписання Акта Злуки мета об’єднати всі українські землі в одній державі є і зараз актуальною. Тоді мрія українців здійснилася, а зараз в нас нова мрія, яка здійсниться тоді, коли наступні річниці Дня Соборності ми будемо відзначати живим ланцюгом, який вже з’єднуватиме Київ з Донецьком, Луганськом та Кримом.

Анастасія Романська, студентка магістеріуму спеціальності «політологія» Національного університету «Острозька академія»

Традиційно, щорічно 22 січня українці святкують День Соборності України. В цей день 1919 року на Софійській площі у Києві відбулося проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки. Саме його проголошення стало завершенням процесу об’єднання України, а також стало могутнім виявом прагнення українців до етнічної та територіальної консолідації, свідченням їх національної самоідентифікації.

Боротьба українського народу за соборність своїх земель — одна із важливих сторінок нашого минулого. А відтепер і теперішнього, коли українці вкотре змушені захищати соборність своїх земель.

Єдність і згуртованість є невід’ємною складовою слова «соборність», у якому ми чуємо «собор». Доречно згадати слова видатного українського класика Олеся Гончара: «Бережіть собори душ наших!». Собор душі має кожен з нас. Берегти його означає слідкувати за своїми думками, діями та вчинками. А одним із головних завдань собору душі є знати і пам’ятати свою історію. Тому знаймо і пам’ятаймо свою історію, адже народ, який не знає свого минулого-не має майбутнього!

Ігор Крижанівський, студент ІІІ курсу спеціальності «політологія» Національного університету «Острозька академія»

22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві було урочисто проголошено об’єднання УНР та ЗУНР в єдину, соборну та незалежну Україну. Ця подія раз і назавжди довела усьому світові, що український народ, не дивлячись на усі трагічні події у своїй історії, хоче жити в єдиній державі. Нова українська державотворча традиція розвивалась шляхом проб та помилок, а в історії залишилось багато політичних суперечностей. Та все-таки, Акт Злуки — найміцніший аргумент існування єдиної української держави у формі республіки, від її заходу до її сходу.

Цього дня варто згадати самопожертву та відданість багатьох солдатів, медиків, волонтерів та громадських активістів з усіх куточків України, які є істинними патріотами нашої держави. Своїм прикладом вони не тільки сприяють збереженню територіальної цілісності. Вони — герої, які з роками стануть новим символом єднання української нації, яким ми зараз згадуємо Акт Злуки 22 січня 1919 року.