Національний університет «Острозька академія» — наступник першого вищого навчального закладу східнослов’янських народів — Острозької слов’яно-греко-латинської академії. Сьогодні виш визнано одним із найпрестижніших вищих навчальних закладів України.

Університет

Національний університет «Острозька академія» має статус самоврядного (автономного) дослідницького національного вищого навчального закладу. В університеті функціонують наукові центри, лабораторії, спеціалізовані вчені ради із захисту кандидатських дисертацій.

Наука
Ресурси

Серед ресурсів, що надаються студентам, викладачам, працівникам та гостям університету наукова бібліотека, редакційно-видавничий відділ, відділ зв’язків з громадськістю, Центр вивчення спадщини Острозької академії, відділ працевлаштування, ресурсні центри, методичні кабінети.

В Національному університеті «Острозька академія» діє п'ять факультетів та Інститут права ім. І. Малиновського, студенти яких навчаються на шістнадцяти престижних спеціальностях.

Факультети
Корисне

При Острозькій академії створена велика кількість студентських організацій, а також проектів, у яких студенти беруть активну участь, мають змогу проявити свій творчий потенціал та реалізувати себе.

Письменник Маркіян Камиш презентував свої книги в Острозькій академії

20 травня 2016

«Сталкер» і дослідник Чорнобильської зони презентував свій новий роман «Київ-86» для студентів Острозької академії.

Тематику Чорнобиля у художній літературі практично не порушують, це екзотична та дражлива проблематика, яка складно сприймається аудиторією. Маркіян Камиш намагається поглянути на проблему не з трагедійного ракурсу, а з позиції мандрівника, якому подобається екзотика.

Під час творчої зустрічі зі студентами автор говорив про дві свої книги з чорнобильської проблематики. Перший текст «Оформляндія, або прогулянка в зону», за словами Маркіяна, написаний у стані зміненої свідомості.

«Хтось для цього вживає наркотики, хтось багато алкоголю, я змінював свою свідомість по-іншому. Цей стан я називаю — постекспедиційний синдром», — розповідає автор. «Коли я повертаюся із зони, ритми Києва схожі на ритми Нью-Йорка. Все в 5 разів швидше. І я розумію, що я людина відчуження. Це „відмороженість“ від світу і це дозволяє мені писати тексти інакші.»

Презентовані тексти, зі слів автора, можна порівняти зі шматками криги, винесеної з-за колючого дроту, яка ще не встигла розстанути.

«У романі є фото, яке я роблю кожного року з одного місця. Вже 6 років фотографую одну фреску у закинутій школі. І наступного року цього фото не буде, бо вона зникла, розсипалась. І я розумію, що стакери ідуть туди, аби захопити плинність, момент, який зникає»,

ділиться враженнями Маркіян.

«Оформляндія...» — це книга, яка вмістила досвід 5 років в один текст. «Київ-86» − це роман-припущення. У 1986 році існувала загроза відселити Київ, якби вітер подув на південь, то зараз Києва могло б і не бути.

«Київ-86» − це присвята батькові автора, який віддав своє здоров’я за те, щоб мандрівники, яким цікава екзотика, гуляли покинутою Прип’яттю, а не покинутим Києвом.

«Київ-86» не має історичних пасажів, це емоції від споглядань. Це спокійний текст, хоча подекуди насичений екшеном, химерними історіями, святкування Нового року в зоні, походи туди в −27ºС.

«Я не хочу бути письменником однієї теми. Якщо ці дві книжки присвячені місцю, то зараз я працюю над текстом „Чормет“. Він буде присвячений людям, які живуть біля колючого дроту. Після тексту про „чорметчиків“, я прицілююсь на бурштин. Тому, що отака Україна „без кутюр“ цікава на Заході. Ми можемо дати Європі частину іскру життя химерного, дивного, яке там вже згасає. Європа — це світ розвинутого капіталізму, який став нудний»,

розповідає про подальші творчі плани письменник.