Національний університет «Острозька академія» — наступник першого вищого навчального закладу східнослов’янських народів — Острозької слов’яно-греко-латинської академії. Сьогодні виш визнано одним із найпрестижніших вищих навчальних закладів України.

Університет

Національний університет «Острозька академія» має статус самоврядного (автономного) дослідницького національного вищого навчального закладу. В університеті функціонують наукові центри, лабораторії, спеціалізовані вчені ради із захисту кандидатських дисертацій.

Наука
Ресурси

Серед ресурсів, що надаються студентам, викладачам, працівникам та гостям університету наукова бібліотека, редакційно-видавничий відділ, відділ зв’язків з громадськістю, Центр вивчення спадщини Острозької академії, відділ працевлаштування, ресурсні центри, методичні кабінети.

В Національному університеті «Острозька академія» діє п'ять факультетів та Інститут права ім. І. Малиновського, студенти яких навчаються на шістнадцяти престижних спеціальностях.

Факультети
Корисне

При Острозькій академії створена велика кількість студентських організацій, а також проектів, у яких студенти беруть активну участь, мають змогу проявити свій творчий потенціал та реалізувати себе.

Національний університет «Острозька академія»: з історії формування науково-навчального потенціалу

13 травня 2016

Доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії ім. М. П. Ковальського

Володимир Трофимович,

аспірант кафедри історії ім. М. П. Ковальського Олександр Денисюк

Національний університет «Острозька академія»: з історії формування науково-навчального потенціалу

Острозька академія стала першим вищим навчальним закладом на теренах Східної Європи, що був покликаний виховувати еліту та розширювати прошарок освічених людей в Україні. Постала вона як синтез кращих зразків вищої освіти того часу — єзуїтських колегіумів і протестантських шкіл. Вагоме значення Острозької академії для українських земель, попри нетривалий час її існування, відзначив у своїх працях найвидатніший національний історик Михайло Грушевський. Тому зрозуміло, що після отримання Україною незалежності питання про відродження цього «першого огнища освіти» одразу постало на порядку денному.

У 1994 році, завдяки старанням місцевої інтеліґенції та всіх небайдужих, Острозька академія була відроджена спочатку як філіал Києво-Могилянської. І відразу стала, поруч із київським ВНЗ, фактично, одним із перших нових вишів в Україні. На важливості створення та функціонування таких нових закладів освіти акцентував увагу сучасний історик Ярослав Грицак, який підкреслив, що вони мають стати альтернативою існуючим університетам, порвавши із радянською традицією. Водночас, аби стати такою альтернативою, потрібно було кардинально змінити підхід до навчальної та наукової роботи, що обидві академії, на нашу думку, з успіхом зробили. Проте, хоча Києво-Могилянська стала піонером змін в системі вищої освіти, а радше системним винятком, Острозька упроваджувала їх, маючи набагато гірші стартові умови.

За підтримки голови міськради Миколи Грищука та доктора історичних наук, професора, завідувача кафедри джерелознавства й історіографії Дніпропетровського університету, корінного острожанина Миколи Ковальського краєзнавче товариство «Спадщина», очолюване місцевим краєзнавцем, щирим патріотом краю Петром Андруховим, з 1990 року започаткувало проведення наукових конференцій «Острог на порозі 900-річчя», що були підготовкою до святкування цього ювілею міста у 2000 році, а також видання їхніх наукових матеріалів. Конференції отримали великий резонанс в Україні та поза її межами. До Острога приїжджали науковці з Дніпропетровська, Києва, Львова, Луцька та багатьох інших міст, навіть із-за кордону. Проведення цих конференцій сприяло піднесенню наукового та культурно-освітнього іміджу міста. Пізніше М. П. Ковальський так оцінював їх значення: «Вони стали засобом згуртування широких кіл прогресивної інтеліґенції різних регіонів України з метою культурного, історичного та духовного відродження Острога, Острожчини та Волині. Завдяки їх проведенню і помітному зростанню престижу Острога в Україні, стало можливим відновлення в місті вищого навчального закладу — спочатку колегіуму, а згодом, з червня 1996 р., — Академії».

У жовтні 1994 року в Острозькому вищому колегіумі розпочався прийом документів на підготовче відділення, у листопаді відбулися співбесіда та вступне тестування. Як бачимо, вже від початку свого існування Острозька академія пориває із застарілими методами прийому абітурієнтів, а, окрім того, таким чином унеможливлює виникнення корупції, однієї з головних і ганебних проблем українських вишів. Абітурієнти складали тести з таких предметів: українська й англійська мови, історія України, історія української літератури, основи економічних знань, математика. 100 юнаків і дівчат стали слухачами підготовчого відділення. За результатами тестових випробувань 53 з них були зараховані в групи планового набору, а 47, які не набрали необхідної кількості балів, стали слухачами другого року підготовчого відділення. Плата за навчання становила 12 тогочасних офіційних мінімальних окладів за рік. На підготовчому відділенні воно тривало 7 місяців ( з грудня 1994 по червень 1995 рр.).

9 липня 1995 року відбулися вступні іспити-тести в Острозький Вищий Колегіум на спеціальності «Історія», «Культурологія» й «Економіка», а також співбесіда. До Колегіуму могли вступити особи без вікових обмежень, котрі мали закінчену середню освіту та рекомендацію приймальної комісії. Абітурієнти проходили співбесіду і тестування в письмовій формі. Після ґрунтовної роботи усього складу працівників новоствореного закладу 26 серпня 1995 року відбулася перша посвята спудеїв.

Острозький Вищий Колегіум був покликаний сприяти подальшому розквіту освіти, науки, культури в Україні, формувати нове покоління національної інтелігенції, готувати висококваліфікованих фахівців світового рівня. Саме тому тут запроваджувалася лише денна форма навчання, оскільки ґрунтовні знання та підготовку до наукової роботи можна було отримати лише при безпосередньому спілкуванні студентів і викладачів на теоретичних і практичних заняттях.

Упродовж 1990-х — початку 2000-х рр. головною тенденцією в сфері вищої освіти України, на думку українського вченого Георгія Касьянова, було її фізичне збільшення. Кількісне зростання супроводжувалося зниженням якості освітніх послуг, потужною комерціалізацією вищої освіти, наростанням симптомів «дипломної хвороби»: орієнтацією споживачів передусім на отримання диплома. Екстенсивний поступ цього сектору зумовлювався як реальними потребами суспільства й економіки (розвиток комунікаційних та інформаційних технологій, реструктуризація господарства), так і кон’юнктурними чинниками, що мали штучний характер: спотворені уявлення про суспільний престиж вищої освіти та диплома, поява ринково привабливих спеціальностей (юристи, економісти).

Численні дискусії щодо автономії університетів, їх діяльності й інтеграції у європейський освітній простір призвели до низки заходів щодо реформування системи. У липні 2009 р. було прийняте рішення про надання п’ятьом провідним університетам статусу автономних дослідницьких національних вищих навчальних закладів. До цього списку очікувано потрапили Національний університет «Києво-Могилянська академія», Національний університет «Острозька академія», Київський національний університет ім. Т. Шевченка, Львівський національний університет ім. І. Франка та менш очікувано — Національна юридична академії ім. Я. Мудрого.

Система українських університетів має свою структуру та ранжування. Цілком виокремлено в ній розташовані три навчальних заклади — Національний університет «Києво-Могилянська академія», Національний університет «Острозька академія» та Український католицький університет (Львів). Перші два вважаються найстарішими навчальними закладами, відродження яких на початку 90-х рр. ХХ ст. несло важливе смислове навантаження. Ідея тяглості історичних, державотворчих традицій мала б спиратися на давні факти функціонування самоврядних центрів освіти, культури, інтелектуального світського та релігійного життя, якими завжди були університети. УКУ став спадкоємцем Греко-католицької Богословської академії, яку створив у 1929 рр. митрополит Андрей Шептицький.

Однак, і ці інституції не змогли уникнути впливів середовища. Характеризуючи НаУКМА, Георгій Касьянов назвав її «ніби новою інституцією, яка створювалась на нових-добре-забутих-старих засадах. Являє собою дивний мікс найпередовіших інновацій і доволі одіозних совкових форм».

Острозький виш від самого свого відродження одразу ж став активним учасником змін у системі вищої освіти держави, а, крім того, за короткий період функціонування досягнув заслуженого визнання як в Україні, так і за кордоном. Цим академія передусім завдячує посиленій увазі з перших днів існування до розвитку науки та впровадження сучасних засобів навчання. Оскільки університет відроджувався, то всі структури створювалися з нуля. Якщо першопочатковий колектив був запрошений для роботи з інших навчальних закладів та являв собою когорту ентузіастів, то згодом, завдяки наполегливій праці керівництва вишу, а найбільше — його ректора-засновника, доктора психологічних наук, професора Ігоря Пасічника, для функціонування університету велася підготовка власних наукових кадрів. Ретельна увага зосереджувалася також на створенні власного наукового продукту — монографій, підручників, посібників та ін., що є одним із визначальних ознак наукового потенціалу вишу. Першими факультетами, створеними у ньому в 1995 р., стали гуманітарний та економічний, а першими спеціальностями — «історія», «культурологія» та «економіка». Невдовзі відкрилися нові факультети: правничий (1999 р.) (нині Навчально-науковий інститут права ім. І. Малиновського); романо-германських мов (2001 р); політико-інформаційного менеджменту (2005 р.); міжнародних відносин (2008 р.). На кожному із них створювалися лабораторії та центри, що займались актуальними науковими проблемами.

Вагоме значення у науково-навчальному потенціалі НаУОА посідає кафедра історії. Без перебільшення можна стверджувати, що впродовж останніх десяти років (особливо після відкриття аспірантури) вона була, певною мірою, «кузнею кадрів», якими постачала й інші структурні підрозділи вишу. Її співробітники і вихованці стали засновниками, завідувачами, членами нових кафедр, деканами, зокрема, факультетів гуманітарного, політико-інформаційного менеджменту та міжнародних відносин.

Кафедра зуміла залучити до співпраці низку відомих сучасних істориків з Києва, Дніпропетровська, Львова, Луцька, Рівного інших міст та зарубіжжя, які читали студентам актуальні та цікаві спецкурси, рецензували їхні дипломні й магістерські роботи, очолювали державні екзаменаційні комісії, надавали консультації в підготовці кандидатських і докторських дисертацій, монографій, посібників, виступали офіційними опонентами тощо. Усі вони зробили значний внесок у процес професійного і наукового становлення студентів і викладачів академії, сприяли підвищенню авторитету кафедри.

У 2001 р. розпочав свою роботу магістеріум, що стало свідченням високого рівня підготовки істориків та подальшої плідної праці колективу над перспективами кафедри. А вже у грудні того ж року при кафедрі з’явилась аспірантура денної та заочної форм навчання. За всі роки її функціонування через неї «пройшли» кращі вихованці академії, які продемонстрували не лише ґрунтовні знання, а й справжні здібності до наукової роботи. Першою з її випускників кандидатську дисертацію захистила у 2004 р. Інна Шостак (нині — доцент кафедри політології та секретар Вченої ради університету), а першою докторську у 2013р. — Тетяна Сидорук (нині — завідувач кафедри політології). Загалом 23 вихованці аспірантури стали кандидатами наук.

Улітку 2010 р. відбулася довгоочікувана для кафедри подія — відкриття спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій за спеціальністю 07.00.01 — історія України. До її складу увійшли члени різних кафедр НаУОА — історії, країнознавства, міжнародних відносин, політології, релігієзнавства, а також доктори наук з інших університетів держави.

Із перших днів існування, маючи у своєму складі відомих учених, в академії створювалися наукові об’єднання та структури. Так, наприкінці 1995 року на її базі (тоді ще — колегіуму у складі НаУКМА ), за ініціативою Головної управи Українського Історичного Товариства ім. Михайла Грушевського, резиденція якого перебуває в місті Кент ( штат Огайо, США ), був відкритий Острозький осередок УІТ.

Того ж року, за ініціативою ректорату Острозького Вищого Колегіуму, було засноване Острозьке Академічне Братство, яке розробило свій Статут. Його президентом став ректор Ігор Пасічник, а віце-президентом — проректор з наукової роботи Микола Ковальський. ОАБ поставило перед собою мету «об’єднати найвизначніший духовний потенціал — провідних вчених, діячів культури, творчих працівників, громадсько-політичних діячів, які зробили вагомий особистий внесок у розбудову і розвиток Острозької академії, Острога та Острожчини».

З метою сприяння реалізації творчого потенціалу студентів і публікації їх наукового доробку було створене Студентське наукове товариство «Академік» Братства спудеїв Національного університету «Острозька академія». У 2000 р. на гуманітарному факультеті почало діяти наукове товариство студентів та аспірантів ім. О. Оглоблина. Зрештою, нині на кожному факультеті є такі товариства, які сприяють залученню студентів до наукової роботи, що виливається в конкретні результати — наші вихованці є постійними призерами всеукраїнських олімпіад і конкурсів наукових робіт.

Унікальною науковою структурою Острозької академії є Інститут дослідження української діаспори. Він діє як її структурний підрозділ із січня 2002 року (директор — доктор історичних наук, професор Алла Атаманенко). Метою його функціонування є вивчення життя, діяльності, творчого й наукового доробку українців, які проживають поза межами рідного краю, а також розширення й поглиблення наукових і культурних зв’язків із українською громадськістю закордону. Він налагодив наукові контакти з Українським Історичним Товариством, Українським Музеєм-Архівом у місті Клівленді, Світовою Науковою Радою при Світовому Конгресі Українців, з Канадським Інститутом Українських Студій, Українською Вільною Академією Наук у США та в Канаді, Науковим Товариством ім. Шевченка в Європі, Канаді та США, Українознавчою програмою Ілінойського державного університету в Урбана-Шампейн (США), Конгресом українських організацій в Австралії, Українським Вільним Університетом в Мюнхені й іншими науковими та громадськими інституціями. Окрім того, сам Інститут виступає в ролі організатора проведення резонансних міжнародних конференцій, видань оригінальних праць тощо.

Надзвичайно важливим елементом сучасної наукової та навчальної діяльності є Наукова бібліотека НаУОА, що стала однією з перших віртуальних бібліотек у державі. Окрім власних фондів, таким чином вона отримувала доступ до світових електронних бібліотек. Із 2002 р. у ній розпочалися роботи з упровадження комп’ютерних технологій. На сьогодні забезпечено комплексну комп’ютеризацію усіх виробничих циклів на основі програми «УФД Бібліотека». Упроваджені системи управлінь конференціями он-лайн Conference Event Manager та подіями Events Publisher, розробляється система управління методичним забезпеченням і літературою Meth Pro. Бібліотека здійснює активну співпрацю із іншими науковими бібліотеками країни. У грудні 2012 р. вона приєдналася до консорціуму ElibUkr, участь в якому дає можливість значно здешевити і покращити для неї отримання доступу до світових наукових електронних ресурсів. На думку її нинішнього директора Андрія Цапіна, бібліотека повинна бути інформативною, місцем, де студент швидко й якісно зможе отримати всю потрібну інформацію, а викладач — постійно стежити за науковими новинками та замовляти потрібну літературу для відповідних курсів. Її здобутки визнані в Україні та світі. Вона посідає 11 місце в державі за рейтингом веб-сховищ (електронних репозитаріїв літератури в цифровому форматі). 22 червня 2007 р відбулося відкриття нового, оригінального приміщення Наукової бібліотеки — круглої купольної споруди з головним входом у вигляді порталу з колонами (ідея — І. Д. Пасічник, архітектор — М. С. Чабак). Цей проект удостоївся Державної премії України у галузі архітектури.

Знаменною подією стало присвоєння академії, відповідно до Указу Президента від 30 жовтня 2000 р., статусу Національного університету. Його було надано, завдяки «видатному значенню університету „Острозька академія“ в культурно-історичному розвитку України, вагомому внеску у підготовку висококваліфікованих кадрів та міжнародному визнанню результатів його діяльності».

Про здобутки і визнання Острозької академії свідчить те, що у 1999 р. вона отримала приз «За якість» від міжнародного трейд клубу, який надається промисловим підприємствам за якість продукції, а для академії був вручений за якість освіти та темпи розвитку.

У вересні 2015 року у Національному університеті «Острозька академія» створено Центр ісламознавчих досліджень. Основною метою його діяльності є дослідження ісламської спадщини Західної України, зокрема місцевих татарсько-мусульманських громад, одна з яких понад 500 років існувала й в Острозі. Керівником Центру став український сходознавець, перекладач, дослідник доктринальної та філософської думки ісламського світу, автор першого повного перекладу смислів Корану українською мовою з арабської, кандидат історичних наук, доцент Михайло Якубович.

У жовтні цього ж року у виші відбулося відкриття Інформаційного центру Європейського Союзу — двадцятого в Україні і єдиного в межах Рівненщини й Хмельниччини. Його мета — поширення інформації про ЄС і його політику, надання допомоги університетам і дослідницьким центрам, сприяння участі студентів у дебатах з європейських питань, отриманні стипендій тощо. Створення такого центру ще раз підтвердило курс вишу на забезпечення своїм студентам і викладачам доступу до світової наукової спільноти, що є неможливим без відповідних обмінних програм, програм стажування тощо.

У квітні 2016 року в Острозькій академії взяла старт ще одна унікальна наукова структура — Центр юдаїки, що є третім у державі. Його очолив лінгвіст, автор першого в Україні підручника із арамейської мови для студентів, завідувач кафедри англійської філології, доцент, кандидат філологічних наук Д.митро Цолін. Відповідно до цього, планується незабаром створювати сертифікатні та магістерські програми з юдаїки, тим самим знову повернути самобутню єврейську культуру до Острога.

Ці та інші наукові центри академії забезпечують їй високе наукове визнання в країні та закордоном. Підтвердженням такої активної наукової діяльності університету є те, що він посів шосту сходинку серед українських вищих навчальних закладів, відповідно до міжнародного рейтингу Round University Ranking. Останній складається за даними однієї з найбільших інформаційно-аналітичних компаній світу Thomson Reuters.

Здобутки академії були високо оцінені меценатами з України та закордону, які повірили в ідею її відновлення і заради цього не пошкодували власних коштів.

Отже, славетна Острозька академія від початку свого відродження взяла чіткий курс на формування потужного наукового й інноваційного навчального процесів і за короткий період стала одним із провідних університетів країни. На думку авторитетного українського вченого, доктора історичних наук, професора Львівського національного університету ім. І. Франка Леоніда Зашкільняка, який вже тривалий час читає лекції і нашим студентам, «академія демонструє активний темп розвитку та значний інтелектуальний потенціал, ні в чому не поступаючись і навіть випереджаючи університети із традиційних центрів (Києва, Львова та Харкова )».

Попри складну ситуацію в освітній сфері, НаУОА, за визначенням експертів, продовжує залишатись одним із динамічних і престижних вишів, що чутливо реагує на міжнародні виклики та зміни в освітній сфері, орієнтуючись переважно на світові зразки. Це сприяє тому, що його спудеї мають можливість не лише отримувати високоякісну освіту, але й змогу долучитися до наукової діяльності, яка тут широко пропагується. Тобто можна з впевненістю стверджувати, що Національний університет «Острозька академія» є перспективним і дійсно елітарним вишом, який готовий відповідати на виклики сучасності щодо забезпечення високих як наукового, так і освітнього рівнів, і який даючи якісну освіту без жодних ознак хабарництва, поступово, але неухильно змінює ментальну карту України. Саме тут є прекрасне поєднання глибоких традицій та інновацій, що в сумі дає очікувані результати підтверджені і рейтингами, і вибором абітурієнтів. Окрім того, в центрі міста завершується будівництво нового оригінального корпусу університету, що має поєднати у собі сучасні тенденції та архітектурні традиції середньовіччя і стати відзеркаленням гасла відродженої Острозької академії: «Сучасна освіта крізь досвід століть». Цього літа, як і під час попередніх вступних кампаній, її професорсько- викладацький колектив із нетерпінням чекатиме нове поповнення, обдаровану молодь, яку тут озброять грунтовними знаннями, високими морально-етичними принципами, виховають незламними патріотами Вітчизни, що в подальшому допоможе юнакам і дівчатам реалізувати найамбітніші життєві плани.