Національний університет «Острозька академія» — наступник першого вищого навчального закладу східнослов’янських народів — Острозької слов’яно-греко-латинської академії. Сьогодні виш визнано одним із найпрестижніших вищих навчальних закладів України.

Університет

Національний університет «Острозька академія» має статус самоврядного (автономного) дослідницького національного вищого навчального закладу. В університеті функціонують наукові центри, лабораторії, спеціалізовані вчені ради із захисту кандидатських дисертацій.

Наука
Ресурси

Серед ресурсів, що надаються студентам, викладачам, працівникам та гостям університету наукова бібліотека, редакційно-видавничий відділ, відділ зв’язків з громадськістю, Центр вивчення спадщини Острозької академії, відділ працевлаштування, ресурсні центри, методичні кабінети.

В Національному університеті «Острозька академія» діє п'ять факультетів та Інститут права ім. І. Малиновського, студенти яких навчаються на шістнадцяти престижних спеціальностях.

Факультети
Корисне

При Острозькій академії створена велика кількість студентських організацій, а також проектів, у яких студенти беруть активну участь, мають змогу проявити свій творчий потенціал та реалізувати себе.

Два десятиліття на службі Кліо: підсумки ювілею і перспективи кафедри історії Національного університету «Острозька академія»

11 травня 2016

Володимир Трофимович

доктор історичних наук, професор,

завідувач кафедри історії НаУОА

Микола Близняк

кандидат історичних наук,

доцент кафедри історії НаУОА

Два десятиліття на службі Кліо:

підсумки ювілею і перспективи кафедри історії

Національного університету «Острозька академія»

Відродження в 1994 р. у волинському провінційному містечку вищого закладу освіти цілком справедливо може розглядатись як своєрідний історичний феномен. Однак він — наслідок не випадкового збігу обставин чи провіденційної волі, а симбіозу об’єктивних і суб’єктивних передумов та причин, торжества історичної справедливості й об’єктивної необхідності.

На початку 1990-х рр. Україні конче потрібен був символ спадку традицій, безупинності прогресу, істини, добра. На наш погляд, ініціатор відродження академії — це дух народу, персоніфікований в відомих українцях Ігорі Пасічнику, Миколі Ковальському, Миколі Грищуку, Петрі Андрухову та багатьох-багатьох інших. Народження і розквіт сьогоднішньої академії прямо пов’язаний з ними. Відродити вищий навчальний заклад у невеличкому містечку в державі, яка ледве спиналась на ноги і слабенько знала власну історію, було справді фантастичною ідеєю, в яку мало хто вірив. Як згадував Петро Кулаковський, «починалося все з нічого і з фантазій. Труднощі були цілодобово, але було дуже багато щирості і це підкуплювало».

Навчальний заклад, який вдруге постав на древній острозькій землі, продовжував кращі європейські освітні та наукові традиції XVI — XVII ст. Відтак, створення кафедри історичного профілю було нагальною вимогою, що стояла перед ініціаторами його заснування спочатку під назвою «Острозький вищий колегіум». Два десятиліття тому, у 1996 році, було прийняте рішення Вченої ради про заснування кафедри історії у структурі тоді ще гуманітарного факультету (а тепер — факультету міжнародних відносин) Національного університету «Острозька академія».

Відродження академії розпочалося з ініціативи корінних острожан — Миколи Павловича Ковальського (1929 — 2006) та Петра Зотовича Андрухова(1924 — 1996). Обоє були істориками за фахом і зробили значний внесок у розробку наукових проблем минулого Острога, Волині та України в цілому.

Восени 1994 р. з Дніпропетровська до рідного Острога переїхав видатний український історик, джерелознавець та історіограф, засновник відомої в Україні «школи джерелознавців» Микола Павлович Ковальський. «Повернення до Острога, — зауважив Віктор Атаманенко, — було важливим кроком в житті М.П. Ковальського і стало можливим тільки в зв’язку з відновленням діяльності Острозької Академії (на 1994 р. — Острозький вищий колегіум Національного університету „Києво-Могилянська академія“)».

Науково-педагогічна діяльність Миколи Павловича в Острозі істотно піднесла престиж відродженого навчального закладу в Україні. До Острога професор запросив своїх учнів — кандидатів історичних наук Петра Михайловича Кулаковського та Віктора Борисовича Атаманенка. Влітку 1995 р. сюди прибула Алла Євгенівна Атаманенко. Таким чином було сформовано первісне ядро майбутньої кафедри історії.

Розпочинати діяльність необхідно було з елементарної підготовки до навчального процесу. На 13 вересня 1994 р. вже були складені проекти робочих навчальних програм з історії України, української культури та інші, що були скеровані до НаУКМА для подальшого затвердження. Для створення та розширення бази Наукової бібліотеки новоствореного колегіуму значних зусиль доклав М.П. Ковальський. Він подарував понад 50 томів «Полного собрания законов Российской империи», польськомовну енциклопедичну загальну історію, томи першого видання «БольшойСоветскойЭнциклопедии» 1920 — 1930-х рр. та інші книги, що мали унікальне та винятково важливе значення у системі підготовки майбутніх фахівців у галузі історії. Як зауважив П. Кулаковський, продавши ці раритетні, особливо цінні видання «Микола Павлович міг купити квартиру в будь-якому містіУкраїни».

У грудні 1994 р. розпочала свою роботу кафедра історії, культурології та економіки. Відповідно, першими спеціальностями, за якими місцеві студенти здобували свій майбутній фах, стали «історія», «культурологія» та «економіка». Її завідувачем призначили доктора історичних наук, професора, Заслуженого діяча науки і техніки України М. П. Ковальського.

Титанічна праця професорсько-викладацького складу на чолі з ректором, доктором психологічних наук, професором Ігорем Демидовичем Пасічником по розбудові закладу дала плідні результати. Невпинний розвиток Острозького Вищого Колегіуму призвів до створення нових академічних структур. В 1995 р. була створена кафедра історії та культурології, яку з наступного року очолив В.Б. Атаманенко. З допомогою архівних документів вдалося відновити її професорсько-викладацький склад станом на серпень 1995 р.: доктор історичних наук, професор М.П. Ковальський, доктор психологічних наук, професор І.Д. Пасічник, кандидат історичних наук, доцент В.Б. Атаманенко, кандидат історичних наук, старший викладач П.М. Кулаковський, кандидат історичних наук, доцент А.В. Ткачук, кандидат філософських наук, доцент В.В. Глускін, викладачі В.П. Яремчук, А.Є. Атаманенко, Л.В. Квасюк, О.Л. Позіховський, О.Ф. Калабський, В.А. Лопацький. Згодом, у результаті низки реорганізацій, названі викладачі стали працювати у різних структурних підрозділах сьогоднішнього університету.

Згідно з рішенням Вченої ради від 9 грудня 1996 р., на гуманітарному факультеті постала кафедра історії, як базова за напрямком «Історія». Її завідувачем призначили В. Б. Атаманенка. Ядро колективу було сформоване з представників «школи Ковальського», відтак кафедра стала однією з найпотужніших в плані професорсько-викладацького складу і, фактично, залишається такою до нині. У 1999 р. зі Львова до Острога на постійне місце роботи переїхав доктор історичних наук, професор Володимир Васильович Трофимович з дружиною Надією Іванівною, який з весни наступного року очолив кафедру. Від початку заснування кафедри і донині обов’язки її лаборанта успішно виконує О.Б. Бокайло.

В грудні 1994 р. було створено Острозьке відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського, хоча в силу певних обставин широкомасштабну працю в цьому напрямку історикам розгорнути не вдалось. В рамках діяльності острозького осередку було створено видавничу серію «Studia Historica res gestas Ostrogiae illustrantia», відповідальним редактором якої став Микола Ковальський, а членами редакційної колегії — Віктор Атаманенко, Петро Кулаковський та Віктор Павлюк. Таким чином було підготовлено і видано лише кілька важливих праць.

Кафедра плідно співпрацювала і продовжує співпрацювати з провідними академічними установами відповідного профілю, університетськими центрами, науково-дослідними інституціями та музеями Канади та Польщі, а також Києва, Львова, Дніпропетровська, Житомира, Луцька, Тернополя, Рівного, Острога та інших міст.

У рамках університету керівництво навчального закладу та кафедри організовала зустрічі з відомими українськими істориками та професорами провідних університетів світу, які свої сили і талант поклали на вівтар служіння музі «Кліо» — Л. Винаром, В. Горобцем, С. Плохієм,Ф. Сисином, В. Смолієм, В. Степанковим, П. Толочком, В. Ульяновським та багатьма іншими. Безумовно, під їх впливом теж творилась особлива наукова аура академії.

Кафедра зуміла залучити до співпраці з острозькою вищою школою низку відомих сучасних істориків з Києва, Дніпропетровська, Житомира, Львова, Луцька, Рівного та інших міст, які читали студентам актуальні та цікаві спецкурси, рецензували їхні магістерські роботи, очолювали державні екзаменаційні комісії, надавали консультації в підготовці кандидатських і докторських дисертацій, монографій, посібників тощо. Це професори, доктори історичних наук В.К. Баран, В.Т. Борщевич, С.В. Гаврилюк, Л.О. Зашкільняк, І.І. Ільюшин, М.В. Кирсенко, І.Ф. Ковальова, К.К. Кондратюк, М.М. Кріль, О.Є. Лисенко, О.Ю. Ленартович, М.Р. Литвин, С.А. Макарчук, Я.Й. Малик, Ю.А. Мицик, І.Г. Патер, М.А. Пелещишин, Ю.А. Святець, Г. Сегеда, О.М. Сухий, Г.М. Стародубець, Ю.І. Шаповал, доценти, кандидати історичних наук Г.В. Бондаренко, А.А. Жив’юк, Ю.А. Киричук, А. Козицький, Б.Л. Крачковський та інші. Усі вони зробили вагомий внесок у процес професійного і наукового становлення студентів і викладачів академії, сприяли підвищенню авторитету кафедри.

Захисти докторських дисертацій В. П. Яремчуком (2009) та А. Є. Атаманенко (2010) (див. додаток 1), котрі присвятили свої дослідження проблемам історіографії в Україні та поза її межами, засвідчили ріст наукового потенціалу університету в Острозі.

На кафедрі успішно функціонує науково-теоретичний семінар, у рамках якого її члени щомісячно презентують власні нові наукові здобутки. Певним «випробуванням» він став і для аспірантів та здобувачів, які щорічно виступають з темами наукових доповідей у руслі дисертаційних досліджень.

З 2000 р. запрацював навчально-методичний кабінет кафедри історії (а з 2010 р. — ще й країнознавства та міжнародних відносин). Його очолила випускниця Львівського державного університету ім. І. Франка Н.І. Трофимович. Кабінет є своєрідним методичним центром підготовки передовсім студентів істориків, країнознавців, міжнародників. Тут, головним чином, сконцентрована вдало підібрана спеціалізована література для підготовки до семінарських занять, заліків, модулів, іспитів, проходження практики в школі. Він комплектується важливими періодичними виданнями, що надходять із-за кордону. Частину важливого наукового доробку, насамперед свої праці, йому подарували знані вітчизняні дослідники — О.Г. Бажан, В.К. Баран, Д.В. Вєдєнєєв, Л.О. Зашкільняк, Я.Д. Ісаєвич, К.К. Кондратюк, С.В. Кульчицький, О.Є. Лисенко, С.А. Макарчук, Я.Й. Малик, Ю.А. Мицик, О.М. Сухий, Ю.І. Шаповал та ін. Періодично у ньому влаштовуються виставки публікацій, присвячені важливим подіям вітчизняної і світової історії. Усе це, атакождоброзичливі консультації та допомога у пошуках джерел та літератури завжди притягували сюди студентів, спраглих до знань.

У 2001 р. розпочав свою роботу магістеріум, що стало свідченням високого рівня підготовки істориків та подальшої плідної праці над перспективами кафедри її колективу. 31 липня того ж року на магістерську програму з напрямку «Історія» тоді гуманітарного факультету, згідно з рішенням приймальної комісії, було зараховано 10 студентів. А вже у грудні при кафедрі з’явилась аспірантура денної та заочної форм навчання. За всі роки функціонування аспірантури через неї «пройшли» кращі вихованці академії, які продемонстрували не лише ґрунтовні знання, а й справжні здібності до наукової роботи. Вцілому 23 вихованці аспірантури стали кандидатами наук (див. додаток 1).

Великою втратою для наукового світу стала смерть 5 жовтня 2006 р. професора М.П. Ковальського. Відтоді кафедра історії стала носити його ім’я. Для увіковічення пам’яті одного з ініціаторів та організаторів створення університету в Острозі та першого керівника кафедри щорічно проводяться конкурси наукових робіт на здобуття премії його імені серед істориків. З ініціативи членів кафедри щороку почергово влаштовуються наукові читання пам’яті Вченого в нашому та в Дніпропетровському національних університетах, за результатами яких вже вийшли у світ наукові збірники праць.

З літа 2010 р. почала працювати спеціалізована вчена рада по захисту кандидатських дисертацій за спеціальністю 07.00.01 — історія України. До її складу увійшли члени різних кафедр НаУОА — історії, країнознавства, міжнародних відносин, політології, релігієзнавства, а також доктори наук з університетів Житомира, Луцька, Рівного та Тернополя. За час діяльності спецради на її засіданнях було захищено 15 кандидатських дисертацій

Щорічно кафедра історії ініціює проведення міжнародних, всеукраїнських та регіональних конференцій, круглих столів, на яких порушуються актуальні проблеми вітчизняної та зарубіжної історії.

З 2008 р. кафедра зареєструвала державну науково-дослідницьку тему «Актуальні проблеми історії та історіографії України модерної доби», в рамках якої плідно працює її професорсько-викладацький та аспірантський склад. Щорічно вона публікує збірник «Наукові записки НаУОА: історичні науки», що включений до переліку наукових фахових видань з історичних наук та включений до міжнародної наукометричної бази РИНЦ. Підготовлений до друку вже 25-й його випуск, в яких вміщено близько 250 статей викладачів і аспірантів кафедри, вчених з інших університетів та науково-дослідних установ, присвячених проблемам української та світової історії, Острогіани, історіографії та джерелознавства.

Упродовж двадцяти років кафедра історії стала «кузнею кадрів», якими постачає й інші структурні підрозділи НУОА. Її співробітники і вихованці стали засновниками, завідувачами, членами нових кафедр, деканами, зокрема, факультетів політико-інформаційного менеджменту та міжнародних відносин.

Здобувши рівень європейської освіти в НаУОА, зокрема спеціальності «історія», випускники працюють учителями й адміністраторами закладів освіти, викладачами, співробітниками наукових установ, музеїв, архівів, бібліотек, в органах державної влади й управління, ЗМІ, радниками та консультантами відомств і установ, депутатського корпусу, партій і громадських об’єднань.

Сьогодні колектив кафедри — це викладачі з докторськими та кандидатськими ступенями, вченими званнями професорів та доцентів, котрі мають різносторонні наукові зацікавлення. Головні їх тематичні спрямування: Острогіана; національно-визвольні змагання та церковне життя; українсько-польські відносини; Україна в роки Другої світової війни та післявоєнний період; соціально-економічні, джерелознавчі та історіографічні аспекти розвитку Волині як історичного регіону; історіографія історії України; історія української діаспори. Вони є недостатньо досліджені та дискусійні, або значною мірою спотворені та фальсифіковані в недавньому минулому, мають нині гостре суспільне звучання, потребують не лише об’єктивного висвітлення, заповнення серйозних прогалин в історичній науці, але й повернення з небуття імен борців за волю України, її видатних синів і дочок, вшанування пам’яті тисяч і тисяч невинних жертв минулих трагічних подій, підтвердження державницьких традицій українського народу, його славетних звитяг на полях битв, в мирній праці, в царині науки і культури. Викладачі кафедри увійшли до авторського колективу фундаментального енциклопедичного видання «Острозька академія XVI — XVII ст.», що побачило світ у 2011 р. і стало вагомим внеском у розробку проблем Острогіани та Волиніани, новим і цінним надбанням вітчизняної історичної науки, викликало значний інтерес науковців і широкої громадськості і, безперечно, служитиме благородній справі виховання студентської молоді на славних традиціях Острозької академії.

Колектив кафедри перманентно докладає значних зусиль для істотного підвищення науково-методичного рівня викладання навчальних дисциплін, активізації студентської наукової роботи і написання якісних монографій, навчально-методичних посібників та підручників, представляє свої наукові доробки у рейтингових зарубіжних журналах тощо.

Вцілому, за 20 років існування кафедри історії завдяки спільним зусиллям її викладачів, лаборантів, аспірантів, здобувачів сформувався кваліфікований, цікавий, «здоровий», творчий і перспективний колектив, основне поповнення якого — випускники академії. Відчуваючи себе живою клітиною потужного університетського організму, він бачить своє завдання у суттєвому піднесенні рівня підготовки добре вишколених кадрів у поєднанні навчальної, виховної і наукової роботи як на основі традицій славетної Острозької академії XVI — XVII ст., так і сучасних вітчизняних та світових стандартів.

Додаток 1

Захищені кандидатські та докторські дисертації, підготовлені на кафедрі історії НаУОА Кандидатські:

  • Хведась Анатолій Олексійович. Розвиток краєзнавчих музеїв в Західній Україні в кінці ХІХ — першій половині 40-х р. ХХ ст. Джерела і література (На матеріалах Волинської, Рівненської та Тернопільської областей). — Дніпропетровськ, 1997. — 17 с.
  •  Атаманенко Алла Євгеніївна. Д.М.Бантиш-Каменський— історик України. — К., 1998. — 17 с.
  • Яремчук Віталій Петрович. Проблеми історичної науки в працях Я.П.Кіся. — К., 1998. — 16с.
  •  Павлюк Віктор Володимирович. Вплив шляхетських родів Волині на соціально- економічний та культурний розвиток краю в ХІХ ст. — Запоріжжя, 2000. — 19 с.
  •  Шостак Інна Віталіївна. Луцько-Житомирська дієцезія наприкінці XVIII — у першій половині XIX століття. — Львів, 2004. —20 с.
  •  Дмитерко Олег Миколайович. Пропагандистська діяльність ОУН і УПА в 1944 — 1950-х роках. — Львів, 2004. — 21с.
  •  Шишкін Іван Геннадійович. Українське питання в політиці польського еміграційного уряду та підпілля в роки Другої світової війни. — Львів, 2006. — 20 с.
  •  Близняк Микола Богданович. Вадим Архипович Дядиченко (1909 — 1973) — історик України. — Дніпропетровськ, 2006. — 20 с.
  •  Лопацька Наталія Миколаївна. Дерманський монастир та міжконфесійна боротьба на Волині в кінці XVI — першій половині XVII століття. — Острог, 2007. — 20 с.
  •  Плевако Ігор Григорович. Сеймик Волинського воєводства у другій половині XVII століття. — Львів, 2007. — 20 с.
  •  Марчук Володимир Станіславович. Петро Федун в українському національно-визвольному русі (40-50-і рр. ХХ ст.). — Львів, 2007. — 20 с.
  •  Клинова Галина Дмитрівна. Внесок Олександра Домбровського в розвиток української історичної науки в діаспорі. — Запоріжжя, 2007. — 20с.
  •  Рибак Андрій Ігорович. Концепція Української держави в ідеології ОУН (1939-й — 1950-і роки). — К., 2007. — 20с.
  •  Рудько Сергій Олексійович. Суспільно-політична діяльність Миколи Василенка. — Львів, 2007. — 20 с.
  •  Сидорук Тетяна Віталіївна. Соціально-економічний розвиток Ратненського староства у XVI-XVII ст.(1500- 1674 рр.). — Запоріжжя, 2007. — 20с.
  •  Якимчук Оксана Олександрівна. Шляхта Рівненського повіту в соціально-економічному та культурному житті краю кінця XVIII — початку ХХ ст. — Львів, 2007. — 20с.
  •  Конопка Наталія Олегівна. Малоросійський військовий губернатор Микола Григорович Рєпнін. — Дніпропетровськ, 2008. — 20 с.
  •  Климків Юрій Богданович. Радянський фактор у створенні Збройних сил Польщі. 1943 — 1956. — Львів, 2008. — 20 с.
  •  Смирнов Андрій Іванович. Церковно-громадська і політична діяльність Степана Скрипника у 1930 — 1944 роках. — Острог, 2008. — 18 с.
  •  Васильченко Марія Василівна. Громадсько-політична та культурно-освітня діяльність українців у Східній Словаччині (1945 — 1992рр.). — Львів, 2009. — 20с.
  •   Пелешок (Денисюк) Марія Юріївна. Мемуарні твори як джерело до вивчення українського національного руху в час та після Другої світової війни. — Львів, 2009. — 20с.
  •   Шаправський Сергій Анатолійович. Суспільно-політична діяльність ГугоКоллонтая (1750 — 1812). — Львів, 2009. — 20 с.
  •   Дарчик Світлана Василівна.Візія національно-визвольної війни українського народу (1648-1657 рр.) у спогадах та щоденниках шляхтичів Речі   Посполитої. — К., 2009. — 20с.
  •   Завадська Ольга Романівна. Діяльність краєзнавчих товариств у Волинському воєводстві (1921 — 1939). — Луцьк, 2010. — 20 с.
  •   Хеленюк Анастасія Анатоліївна. Любомир Винар як дослідник української історії та історіографії. — К., 2010. — 20 с.
  •   Антонюк Ярослав Миколайович. Діяльність Служби безпеки ОУН (б) на території Волині та Полісся (1946 — 1951). — Острог, 2011. — 16 с.
  •   Ремарчук Тарас Ігорович. Збройна боротьба комуністичного режиму проти українського визвольного руху на Львівщині (1943 — кінець 1950-х рр.). — Острог, 2011. — 20 с.
  •   Власюк Олег Валерійович. Українські політичні партії Волині (1921 — 1929 рр.). — Острог, 2012. — 20 с.
  •   Рибачок Ірина Олександрівна. Соціально-економічний розвиток міст Південно-Східної Волині в останній третині XVI — першій половині XVII ст. — Острог, 2012.— 20 с.
  •   Корнійчук Любов Володимирівна. Громадсько-політична та наукова діяльність Аркадія Жуковського.— Острог, 2012.— 20 с.
  •   Бирук Микола Миколайович. Острозька волость у кінці ХVІІ — першій третині ХVІІІ століть. — Острог, 2013. — 20 с.
  •   Самсонюк Тетяна Миколаївна. Поляки на рівненщині в умовах становлення Радянського тоталітарного режиму (1939 — 1941 рр.). — Острог, 2015. — 22 с.
  •   Галішевський Віталій Анатолійович. Громадська діяльність Михайла Брайчевського. — Острог, 2015. — 19 с.

 Докторські:

  •   Яремчук Віталій Петрович. Історія України в історичній науці УРСР середини 1950-х — середини 1980-х років. — К., 2009. — 37 с.
  •   Атаманенко Алла Євгенівна Українське історичне товариство (1965 — 1991). — К., 2010. — 40 с.