Національний університет «Острозька академія» — наступник першого вищого навчального закладу східнослов’янських народів — Острозької слов’яно-греко-латинської академії. Сьогодні виш визнано одним із найпрестижніших вищих навчальних закладів України.

Університет

Національний університет «Острозька академія» має статус самоврядного (автономного) дослідницького національного вищого навчального закладу. В університеті функціонують наукові центри, лабораторії, спеціалізовані вчені ради із захисту кандидатських дисертацій.

Наука
Ресурси

Серед ресурсів, що надаються студентам, викладачам, працівникам та гостям університету наукова бібліотека, редакційно-видавничий відділ, відділ зв’язків з громадськістю, Центр вивчення спадщини Острозької академії, відділ працевлаштування, ресурсні центри, методичні кабінети.

В Національному університеті «Острозька академія» діє п'ять факультетів та Інститут права ім. І. Малиновського, студенти яких навчаються на шістнадцяти престижних спеціальностях.

Факультети
Корисне

При Острозькій академії створена велика кількість студентських організацій, а також проектів, у яких студенти беруть активну участь, мають змогу проявити свій творчий потенціал та реалізувати себе.

Наталя Бендюк: «Мистецтво – це не археологія, а вічність.

04 червня 2016

«Мистецтво — це така річ, якою дуже обережно потрібно захоплюватись, бо можеш захопитись на все життя»,

говорить засновниця арт-академії в Рівному Наталя Бендюк.

У рамках фестивалю «Острог.Ренесанс» 2 червня відбулась арт-лекція для студентів Острозької академії від Наталі Бендюк про український авангардизм та «бойчукістів».

Мексиканці чудово знають про те, хто ж такий Дієго Рівера. А як щодо нас? Прабатько українського національного стилю в живописі. Спадає хтось на думку? А Михайло Бойчук — вам про щось говорить це ім’я? Український митець часів соціалізму, засновник українського авангардизму, який спілкувався з метрами тогочасного мистецтва, чиї картини нині продаються за мільйони доларів — ось, ким він був.

Михайло Бойчук почав свій шлях з глухого села, потім був Львів, галицький живопис та візантійський іконопис, після — Краківська академія мистецтв, Мюнхен та Париж. Він навчався академічному живопису, проте вчасно зрозумів, що подібна система навчання нічого йому не дасть.

«Поставили мольберт і натуру — малюй. То було не для нього. Суворі традиції — не його парафія. Інфікований візантійським мистецтвом, дослідженням старовини Михайло Бойчук реанімував настінну візантійську фреску»,

розповідає Наталя Бендюк.

Відомо, що концепція соцреалізму була створена, аби впливати на маси. «Бойчукісти» шукали нові вектори розвитку, нові ідеї, концепції, форми та сюжети. Їх неординарність була не тільки невизнаною, а й засудженою радянською владою. Це був час, коли «відмінність» вважали потворністю.

«Соцреалізм не сприймав стиль Бойчука та «бойчукістів». Їх картини знищували. От розумієте є гарно, а є «красіво». Соцреалізм визнавав існування свого «красівого», ліквідовуючи все гарне. Бойчук та його учні, як наслідок, стали жертвами «розстріляного відродження»,

відзначає художник-реставратор, мистецтвознавець та історик Микола Бендюк.

Прихильника комунізму Дієго Рівері мексиканське суспільство не забуло, а от «бойчукістів», що втілювали національні традиції у своєму живописі, українське суспільство стело з пам’яті.

«Мистецтво — це не археологія, а вічність. Художник не забирає із собою картини. Ми повинні їх вивчати та досліджувати. Наш обов’язок — заповнити прогалини власної історії, аби змогти її прийняти»,

зазначає Наталя Бендюк.

До речі, Дієго Рівері разом із Михайлом Бойчуком мали розписувати стіни будівель на Донбасі.

«Мене вразила ця лекція, оскільки до цього часу я навіть не здогадувався, що Україна мала живописців світового рівня. Вони були новаторами, їх творчість хочеться вивчати, долю знати, а картини побачити наживо. Доторкнутись, аби максимально наблизитись до їх живопису, до їх історії — ось про що я зараз думаю»,

ділиться враженнями студент гуманітарного факультету Владислав Бойченко.