Петре Михайловичу, вітаю Вас з Днем письменника.
Дякую.
Для ваc письменницька праця — це професія?
Жартуєте. В Україні, за великим рахунком, не було професійного письменства. Лише одиниці заробляли собі на хліб письменницькою працею. Такий стан речей зберігається до сьогодні. Як буде далі, не буду гадати. Для мене ж письменницька праця — це хобі.
Чим Ви порадували своїх читачів останнім часом?
Якщо маєте на увазі художні твори, то, на жаль, нічим. Бо ж у нас, як відомо, криза. Правда, видав дві наукові монографії, розраховані на відносно широку публіку. Це — «Козацька філософія. Філософська та історіософська думка України XVII-XVIII ст.» та «Інтелектуальні традиції українсько-тюркського пограниччя XVI-XVIII ст.». Остання в співавторстві з Михайлом Якубовичем.
Де ці книги можна придбати?
Вони вийшли у видавництві Острозької академії. Тому хто хоче їх мати, може звернутися до цього видавництва.
Чи плануєте видати щось найближчим часом?
Нещодавно уклав договори з двома відомими в Україні видавництвами про випуск двох своїх книг. Коли вони побачать світ, тоді поговоримо конкретніше.
А можна довідатися хоча б про що чи про кого ці книги?
Добре. Скажемо так — це науково-популярні праці. Одна з них розповідає про українську козацьку міфологію, як вона формувалася й розвивалася, а друга — про головного українського козацького міфотворця Миколу Гоголя. Точніше — про деякі «тіньові» сторони його біографії і як вони знайшли відображення в творчості письменника, зокрема в знаменитій повісті «Тарас Бульба».
А все таки, чи пишете щось художнє?
Є таке. Якось Ігор Демидович Пасічник загадав написати мені художній твір про князя Василя-Костянтина Острозького. І з’явився роман «Реліквія», котрий також у видавництві «Ярославів Вал» вийшов під назвою «Шестиднев». Потім Ігор Демидович неодноразово говорив, що треба написати хоча б трилогію про князів Острозьких. Ось я й почав писати. Правда, думаю буде не три романи, а десь так п’ять. Один, вважайте, вже є. Це згадувана «Реліквія». Тепер працюю над романом про засновника цієї династії — князя Данила.
А можна озвучити назву цього твору?
Ну, добре. В такий день, певно, «видам тайну». Отож, «Образ, гаптований бісером».
Це що — як у Германа Гессе?
У Гессе — гра в бісер, у мене — гаптування. Річ у тім, що в період т.зв. «темних віків» на українських землях писалися збірники під назвою «Бісер». Правда, ні один із таких збірників не зберігся. Як і не збереглися українські літописи тих часів. Але ж письменник може їх вигадати. Хіба не так?
То Ваш роман — вигаданий літопис?
Не зовсім. Є й там вигаданий літописний текст. Є й вигадані фрагменти збірника «Бісер». Є й фрагменти автентичних середньовічних текстів. І все це змішано. Такий собі мікс. Водночас це роман-розслідування про «темні віки», коли гинуло Руське королівство, яке в нас історики іменують Галицько-Волинським князівством, й зароджувалася династія князів Острозьких. Також цей твір я розглядаю як експериментальний історичний роман, де немає суцільного наративу, а є відносно невеликі фрагменти, котрі творять цілісну картину.
І коли можна сподіватися на вихід цього твору?
Думаю, що це станеться до 440-річчя Острозької академії.
