Національний університет «Острозька академія» — наступник першого вищого навчального закладу східнослов’янських народів — Острозької слов’яно-греко-латинської академії. Сьогодні виш визнано одним із найпрестижніших вищих навчальних закладів України.

Університет

Національний університет «Острозька академія» має статус самоврядного (автономного) дослідницького національного вищого навчального закладу. В університеті функціонують наукові центри, лабораторії, спеціалізовані вчені ради із захисту кандидатських дисертацій.

Наука
Ресурси

Серед ресурсів, що надаються студентам, викладачам, працівникам та гостям університету наукова бібліотека, редакційно-видавничий відділ, відділ зв’язків з громадськістю, Центр вивчення спадщини Острозької академії, відділ працевлаштування, ресурсні центри, методичні кабінети.

В Національному університеті «Острозька академія» діє п'ять факультетів та Інститут права ім. І. Малиновського, студенти яких навчаються на шістнадцяти престижних спеціальностях.

Факультети
Корисне

При Острозькій академії створена велика кількість студентських організацій, а також проектів, у яких студенти беруть активну участь, мають змогу проявити свій творчий потенціал та реалізувати себе.

Випускник Острозької академії у десятці найкращих економістів за версією Forbes

09 листопада 2015

Олександр Талавера, випускник економічного факультету Національного університету «Острозька академія», посів шосту сходинку у рейтингу найкращих економістів (Top Economic Thinkers) за версією Forbes.

Forbes уже вдруге представляє рейтинг найкращих українських економістів. До нього увійшли лідери громадської думки, які визнають себе українцями й отримали освіту в Україні.

Сьогодні Олександр Талавера працює доцентом Школи менеджменту при Шеффілдському університеті (Великобританія).

Основні наукові інтереси пана Олександра — підприємництво, корпоративні фінанси та банківська сфера. Він частіше за інших учасників рейтингу вибирає Україну об’єктом досліджень — сім наукових статей присвятив безпосередньо вітчизняній економіці, зокрема її фінансовому сектору і корпоративному менеджменту. В інших же роботах використовував українську статистику як приклад.

Дві останні роботи про Україну — «Макроекономічна невизначеність і банківське кредитування: приклад України», а також «Вплив основного банку-кредитора, витрати переходу і результати компаній: теорія і практика в Україні» — вийшли 2012 року на сторінках визнаних на Заході журналів Economic Systems і Emerging Markets Finance and Trade відповідно.