Національний університет «Острозька академія» — наступник першого вищого навчального закладу східнослов’янських народів — Острозької слов’яно-греко-латинської академії. Сьогодні виш визнано одним із найпрестижніших вищих навчальних закладів України.

Університет

Національний університет «Острозька академія» має статус самоврядного (автономного) дослідницького національного вищого навчального закладу. В університеті функціонують наукові центри, лабораторії, спеціалізовані вчені ради із захисту кандидатських дисертацій.

Наука
Ресурси

Серед ресурсів, що надаються студентам, викладачам, працівникам та гостям університету наукова бібліотека, редакційно-видавничий відділ, відділ зв’язків з громадськістю, Центр вивчення спадщини Острозької академії, відділ працевлаштування, ресурсні центри, методичні кабінети.

В Національному університеті «Острозька академія» діє п'ять факультетів та Інститут права ім. І. Малиновського, студенти яких навчаються на шістнадцяти престижних спеціальностях.

Факультети
Корисне

При Острозькій академії створена велика кількість студентських організацій, а також проектів, у яких студенти беруть активну участь, мають змогу проявити свій творчий потенціал та реалізувати себе.

Вітаємо Олександра Палія – четвертого лауреата премії ім. Джеймса Мейса

22 листопада 2012

21 листопада о 16.00 газета «День» вже вчетверте назвала лауреата премії імені Джеймса Мейса. Громадська рада премії на чолі з політичним діячем Юрієм Щербаком запропонувала на лауреатство кандидатуру Олександра ПАЛІЯ.

— Джеймс написав «Свічку у вікні», — говорить головний редактор «Дня» Лариса ІВШИНА. — Ми щороку її повторюємо в газеті. Тому що, врешті, його ініціатива стала народним рухом. Якщо з року в рік в останню суботу листопада свічок у вікнах більшатиме, вважатимемо, що суспільство оживає і розвивається. Мейс до цього доклав немало зусиль. Він перекладав нас світові, але й українцям говорив про те, що потрібно робити, аби не опинитися в резервації. Джеймс бачив, що ХХ століття ще не вичерпало всього страху. І при цьому радив не говорити з сьогоднішнім світом з позиції жертви, бо це — річ безперспективна. Натомість треба дуже швидко «реставруватися», залікувати рани, виховувати журналістів, працювати із суспільством, ставати конкурентоздатними, водночас зберігаючи пам’ять про найбільшу катастрофу українського народу в минулому столітті. Тому наша премія, яка визначена як нагорода за громадянську позицію в журналістиці, символізує собою певну спадковість цього процесу: думання, позиції... Цьогоріч Олександр Палій був дуже точно публіцистично «заточений». Я цілком поділяю думку всіх членів громадської ради премії, що у нього є добрий сплав філософських знань, інтерес до не архівної історії, тобто, тієї, знання якої зараз найбільш потрібні українцям, що дозволило йому стати лауреатом. 

— Відзнака Джеймса Мейса — це одна з найвищих премій України, оскільки Шевченківська державна премія почасти скомпрометувала себе, ставши знаряддям політичних ігор, — вважає Юрій Миколайович. — Звісно, нагорода виходить поза межі дослідників, які займаються Голодомором чи окремими геополітичними питаннями України. Вона набагато ширша. Присуджується людям, які визначають обличчя української публіцистики і, врешті-решт, української думки: філософської, історичної та політичної. Так, Олександр Палій володіє широким спектром історичних матеріалів, починаючи від ХІІІ ст. і до подій сьогодення, і демонструє великий діапазон своїх можливостей. Тож мене тішить, що вже четвертий рік поспіль премія, що називається, тримає планку. 

— Історичний акцент, який робить газета «День», дуже вагомий, — говорить цьогорічний лауреат премії Олександр Палій, адже все-таки на більшій частині Україні досі паперовий носій потужніший, аніж електронний. Знання історії ж дуже важливе в силу того, що дає можливість людям відчути ту точку опори, яка допомагає змінювати реальність. На жаль, в радянські часи історична освіта була серйозно нівельована, і віруси, які були вживлені, діють до сьогодні. Щороку в Україні випускаються тисячі істориків, але я дуже тішуся, коли знаходжу у публічному просторі кілька нових імен. Тому в нас історія «не орана»: величезна кількість архівів ніколи не піднімалася лише у нашій країні, а ще є турецькі, швецькі архіви. А це колосальні ресурси. Адже там, де Росія могла, вона «підчистила» історію. У той час знання про себе дуже значиме. Воно дає можливість розуміти своє місце в світі. І зараз світова криза дає Україні шанс. «По прямій» ми інші країни не наздоженемо, а в той час, коли історія робить криві повороти, коли усталені схеми дають збій, в України з’являється цікавий шанс прийти зі своїм обличчям, яке, на моє переконання, є глибоко європейським. Якщо розглядати європейськість як волю до свободи, то ми — одні з найбільш європейських народів.

Детальніше читайте в завтрашньому номері газети «День».

За додатковою інформацією звертайтеся до редакції газети «День»
(044)303-96-25
(044)303-96-21