Національний університет «Острозька академія» — наступник першого вищого навчального закладу східнослов’янських народів — Острозької слов’яно-греко-латинської академії. Сьогодні виш визнано одним із найпрестижніших вищих навчальних закладів України.

Університет

Національний університет «Острозька академія» має статус самоврядного (автономного) дослідницького національного вищого навчального закладу. В університеті функціонують наукові центри, лабораторії, спеціалізовані вчені ради із захисту кандидатських дисертацій.

Наука
Ресурси

Серед ресурсів, що надаються студентам, викладачам, працівникам та гостям університету наукова бібліотека, редакційно-видавничий відділ, відділ зв’язків з громадськістю, Центр вивчення спадщини Острозької академії, відділ працевлаштування, ресурсні центри, методичні кабінети.

В Національному університеті «Острозька академія» діє п'ять факультетів та Інститут права ім. І. Малиновського, студенти яких навчаються на шістнадцяти престижних спеціальностях.

Факультети
Корисне

При Острозькій академії створена велика кількість студентських організацій, а також проектів, у яких студенти беруть активну участь, мають змогу проявити свій творчий потенціал та реалізувати себе.

Викладачі Острозької академії долучилися до розробки законопроекту про місцеві референдуми

04 квітня 2012

У числі обраних експертів, які минулого тижня взяли участь у роботі рівненської фокус-групи щодо розробки законодавчого регулювання здійснення місцевих референдумів, були і викладачі НаУ «Острозька академія» — завідувач кафедри документознавства та інформаційної діяльності Сергій Штурхецький та викладач кафедри політології Сергій Рибачок.

Метою заходу стало отримання якісної характеристики ключових положень майбутнього законодавства про місцевий референдум та формування експертної позиції щодо удосконалення інституту місцевого референдуму. Фокус-група проводилася в рамках проекту «Реформа інституту місцевого референдуму: участь громадян в урядуванні», який реалізується коаліцією громадських організацій, що входять до Мережі підтримки реформ. Виконавець проекту — Центр Політичного Аналізу та Виборчого Консалтингу (м. Луцьк). Організатор заходу —Рівненське представництво Громадянська мережа ОПОРА.

Місцевий референдум: Довідка Лабораторії законодавчих ініціатив. Потенціал референдуму як форми безпосередньої участі громадян у вирішенні питань місцевого значення значною мірою залишається невикористаним. Головною причиною цього є те, що Закон «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» є явно застарілим (Закон був прийнятий у 1991 р.), суперечить демократичним стандартам і фактично унеможливлює проведення референдумів без згоди місцевої влади (ініціювання, організація та проведення місцевого референдуму потребує прийняття низки рішень органами місцевого самоврядування, без яких проведення референдуму може бути заблоковане). Саме тому не викликає подиву той факт, що ініціативи стосовно проведення референдумів на місцевому рівні у більшості випадків завершуються ще на етапі їх ініціювання. Процедурна частина Закону «виписана» настільки недосконало (порівняно з будь-яким із виборчих законів), що провести референдум за Законом без фальсифікацій і спотворення результатів волевиявлення фактично неможливо. Саме тому створення належних умов для участі членів громад у вирішенні питань місцевого значення шляхом місцевих референдумів потребує кардинального перегляду зазначеного Закону.

У вересні 2010 р. Кабінетом Міністрів на розгляд парламенту було внесено проект Закону «Про місцевий референдум» (р.н. 7082), який було ухвалено парламентом у першому читанні 19.04.2011 р. Цей проект містить ряд суттєвих недоліків. Як наслідок — навіть у разі його схвалення як Закону він навряд чи розширить можливості впливу громадян на вирішення питань місцевого значення. Зокрема, законопроект обмежує перелік питань, що в обов’язковому порядку виносяться на місцевий референдум, лише єдиним питанням — реорганізації та ліквідації діючих комунальних дошкільних навчальних закладів, хоча перелік таких питань потребує суттєвого розширення. Як і в чинному Законі, процедура ініціювання, організації та проведення місцевого референдуму визначена таким чином, що органи місцевого самоврядування зможуть легко блокувати винесення на референдум тих питань, у вирішенні яких місцева влада не зацікавлена. Крім того, регулювання процедури ініціювання, організації та проведення референдумів за якістю правового регулювання суттєво поступається якості регулювання виборчих процедур. Таким чином, законопроект «Про місцевий референдум» потребує кардинального перегляду перед схваленням його в цілому як Закону.