Національний університет «Острозька академія» — наступник першого вищого навчального закладу східнослов’янських народів — Острозької слов’яно-греко-латинської академії. Сьогодні виш визнано одним із найпрестижніших вищих навчальних закладів України.

Університет

Національний університет «Острозька академія» має статус самоврядного (автономного) дослідницького національного вищого навчального закладу. В університеті функціонують наукові центри, лабораторії, спеціалізовані вчені ради із захисту кандидатських дисертацій.

Наука
Ресурси

Серед ресурсів, що надаються студентам, викладачам, працівникам та гостям університету наукова бібліотека, редакційно-видавничий відділ, відділ зв’язків з громадськістю, Центр вивчення спадщини Острозької академії, відділ працевлаштування, ресурсні центри, методичні кабінети.

В Національному університеті «Острозька академія» діє п'ять факультетів та Інститут права ім. І. Малиновського, студенти яких навчаються на шістнадцяти престижних спеціальностях.

Факультети
Корисне

При Острозькій академії створена велика кількість студентських організацій, а також проектів, у яких студенти беруть активну участь, мають змогу проявити свій творчий потенціал та реалізувати себе.

Михайло Якубович поділився своїм баченням вивчення сакральних текстів у школі

18 січня 2012

Старший викладач кафедри релігієзнавства Національного університету «Острозька академія» Михайло Якубович зустрівся із творчим колективом вчителів зарубіжної літератури Рівненщини. У ході круглого столу обговорювалася специфіка вивчення сакральних текстів у загальноосвітній школі. Захід був ініційований завідувачем комунальної установи «Рівненський міський методичний кабінет», заслуженим працівником освіти і науки України Олесею Пасічник.

Означена проблематика зацікавила передусім вчителів зарубіжної літератури та християнської етики, які у шкільному курсі літератури вивчають на уроках тексти Біблії, Корану, Вед зі старшокласниками. Діюча шкільна програма із зарубіжної літератури на вивчення вказаних текстів відводить всього одну годину. Звісно, що повноцінно донести до дитячого розуміння глибинні проблеми того чи іншого віроповчального тексту за такий час складно.

Основні труднощі, з якими стикаються вчителі-предметники, зумовлені ще й дискусіями щодо специфіки трактування того чи іншого тексту, адже релігійна традиція однозначно говорить про те, що, наприклад, Біблію чи Коран треба сприймати як слово Боже. Тоді як словесники акцентуватимуть на мистецькій, художній, складовій, аналізуватимуть образність чи мовне оформлення загалом, науковці ж апелюватимуть до логічного обґрунтування появи тексту, досліджуватимуть світоглядні моменти. Але головне — максимально розкрити дитині шляхи до самостійного глибшого вивчення сакральних текстів.

Михайло Якубович у своїй доповіді зупинився на питаннях культурної та наукової взаємодії Сходу та Заходу, на різних підходах до перекладу Корану, які доречно пропонувати школярам, а також навів практичні аспекти необхідності вивчення сакральних текстів загалом.

«Образ Сходу в українському культурно-освітньому дискурсі представлено досить монолітно, часто мусульманську культурну традицію вітчизняні дослідники чи зацікавлені сприймають як доволі цілісний герметичний організм, що є обмеженням. Насправді існує значна кількість внутрішніх тенденцій, переосмислень і тлумачень, що особливо важливо враховувати науковцеві, — зазначив Михайло Якубович. — Проблемним залишається факт як пізнаваності України на Сході, так і, зрештою, країн Сходу у нас. Навіть та ж шкільна програма дає дуже обмежене уявлення про літературні здобутки, не кажучи вже про аспекти прикладні. Вивчення у школі лише кількох зразків перської літератури не дає змоги пізнати цілісну картину».

Учителі ж зацікавлені у поглибленому підході до вивчення як сакральних текстів, так і літератури Сходу, а тому звернулися до доповідача із проханням посприяти у додаткових матеріалах для уроків зарубіжної літератури.