Національний університет «Острозька академія» — наступник першого вищого навчального закладу східнослов’янських народів — Острозької слов’яно-греко-латинської академії. Сьогодні виш визнано одним із найпрестижніших вищих навчальних закладів України.

Університет

Національний університет «Острозька академія» має статус самоврядного (автономного) дослідницького національного вищого навчального закладу. В університеті функціонують наукові центри, лабораторії, спеціалізовані вчені ради із захисту кандидатських дисертацій.

Наука
Ресурси

Серед ресурсів, що надаються студентам, викладачам, працівникам та гостям університету наукова бібліотека, редакційно-видавничий відділ, відділ зв’язків з громадськістю, Центр вивчення спадщини Острозької академії, відділ працевлаштування, ресурсні центри, методичні кабінети.

В Національному університеті «Острозька академія» діє п'ять факультетів та Інститут права ім. І. Малиновського, студенти яких навчаються на шістнадцяти престижних спеціальностях.

Факультети
Корисне

При Острозькій академії створена велика кількість студентських організацій, а також проектів, у яких студенти беруть активну участь, мають змогу проявити свій творчий потенціал та реалізувати себе.

Презентація книг Тараса Чухліба в Острозькій академії

30 березня 2011

Відомий історик, автор більше ніж 200 праць, директор Науково-дослідного інституту козацтва при Інституті історії України НАНУ Тарас Чухліб відвідав Острозьку академію з метою презентації двох своїх останніх праць: «Секрети українського полівасалітету» та «Козаки та яничари. Україна у християнсько-мусульманських війнах 1500 – 1700 рр.».

Свою книгу «Козаки та яничари. Україна у християнсько-мусульманських війнах 1500 – 1700 рр.» автор присвятив становленню мирних відносин України з Османами та Гіреями протягом 1500 – 1700 років. Під час виступу гарячі дискусії точилися навколо питання запозичення військового мистецтва козаками у яничар та подальший вплив його на культуру Речі Посполитої.

Інша праця історика – монографія «Секрети українського полівасалітету» розкриває таємницю поєднання двох, на перший погдяд, непоєднуваних, історичних істин: «правди переможця» і «правди переможеного». Працюючи в архівах Польщі та інших країн, Тарас Чухліб мав можливість ознайомитися з нормативними документами і листуванням «великих» володарів Європи та української шляхти середини XVII – початку XVIII ст., а тому надзвичайно широко висвітлив це питання.