Національний університет «Острозька академія» — наступник першого вищого навчального закладу східнослов’янських народів — Острозької слов’яно-греко-латинської академії. Сьогодні виш визнано одним із найпрестижніших вищих навчальних закладів України.

Університет

Національний університет «Острозька академія» має статус самоврядного (автономного) дослідницького національного вищого навчального закладу. В університеті функціонують наукові центри, лабораторії, спеціалізовані вчені ради із захисту кандидатських дисертацій.

Наука
Ресурси

Серед ресурсів, що надаються студентам, викладачам, працівникам та гостям університету наукова бібліотека, редакційно-видавничий відділ, відділ зв’язків з громадськістю, Центр вивчення спадщини Острозької академії, відділ працевлаштування, ресурсні центри, методичні кабінети.

В Національному університеті «Острозька академія» діє п'ять факультетів та Інститут права ім. І. Малиновського, студенти яких навчаються на шістнадцяти престижних спеціальностях.

Факультети
Корисне

При Острозькій академії створена велика кількість студентських організацій, а також проектів, у яких студенти беруть активну участь, мають змогу проявити свій творчий потенціал та реалізувати себе.

Здобутки Острозької академії поповнилися ще однією книгою

05 липня 2011

Український філософ, письменник, публіцист, доктор філософії, заслужений діяч науки і техніки України, професор та перший проректор Національного університету «Острозька академія» Петро Кралюк доповнив свій науковий та творчий доробок ще однією книгою. Нещодавно на світ з’явилася повість Петра Кралюка «Блага вість од Княгині Жеславської. Історія Пересопницького Євангелія».

У повісті йдеться про історію створення відомої пам’ятки української писемності, Пересопницького Євангелія, та деякі перепетії її збереження.

Повість складається з п’яти частин. У першій розповідається про княгиню Анастасію Жеславську (Заславську), що була фундаторкою Пересопницького Євангелія. Героями другої і третьої частини є творці Пересопницького Євангелія — архімадрит Григорій та писар Михайло Василевич. У четвертій частині йдеться про гетьмана Івана Мазепу, який подарував цю книгу Переяславському кафедральному собору. В останній п’ятій частині, розповідається про Тараса Шевченка, в руки якого під час роботи в Київській археологічній комісії потрапило Пересопницьке Євангеліє.

Твір написаний на основі документальних матеріалів, присвячений 450-тій річниці Пересопницького Євангелія і допомагає читачам осмислити значення цієї книги для українського народу.