Національний університет «Острозька академія» — наступник першого вищого навчального закладу східнослов’янських народів — Острозької слов’яно-греко-латинської академії. Сьогодні виш визнано одним із найпрестижніших вищих навчальних закладів України.

Університет

Національний університет «Острозька академія» має статус самоврядного (автономного) дослідницького національного вищого навчального закладу. В університеті функціонують наукові центри, лабораторії, спеціалізовані вчені ради із захисту кандидатських дисертацій.

Наука
Ресурси

Серед ресурсів, що надаються студентам, викладачам, працівникам та гостям університету наукова бібліотека, редакційно-видавничий відділ, відділ зв’язків з громадськістю, Центр вивчення спадщини Острозької академії, відділ працевлаштування, ресурсні центри, методичні кабінети.

В Національному університеті «Острозька академія» діє п'ять факультетів та Інститут права ім. І. Малиновського, студенти яких навчаються на шістнадцяти престижних спеціальностях.

Факультети
Корисне

При Острозькій академії створена велика кількість студентських організацій, а також проектів, у яких студенти беруть активну участь, мають змогу проявити свій творчий потенціал та реалізувати себе.

Інститут дослідження української діаспори презентує свою діяльність

25 жовтня 2007

Упродовж двох тижнів у Національному університеті «Острозька академія» проходила презентація Інституту дослідження української діаспори для студентів, що навчаються на різних факультетах. Презентацію проводила директор Інституту, професор Алла Атаманенко. Метою цього заходу було висвітлення аспектів діяльності Інституту для студентів навчального закладу, а також рекомендація необхідної їм літератури для навчальної та наукової діяльності.

Інститут дослідження української діаспори був створений у січні 2002 року як структурний підрозділ Острозької академії з метою вивчення життя, діяльність, наукові здобутки українців, що проживають за межами своєї держави, поглиблювати наукові і культурні зв’язки з представниками діаспори. Упродовж шести років він здійснює багатовекторну співпрацю з українцями, що проживають за кордоном. Перш за все, Інститут співпрацює з науково-дослідними та освітніми установами, заснованими вихідцями з України під час трьох хвиль еміграції. Зокрема працівники Інституту налагодили співробітництво з Українським Історичним Товариством, Українським Музеєм-Архівом у Клівленді, Світовою Науковою Радою при Світовому Конгресі Українців, з Канадським Інститутом Українських Студій, Українською Вільною Академією Наук у США та в Канаді, Науковим Товариством ім. Шевченка у Європі, Канаді та США, Українознавчою програмою Ілінойського Державного університету в Урбана-Шампейн (США), Конгресом українських організацій в Австралії, Українським Вільним Університетом у Мюнхені. Співпраця відбувається шляхом організації спільних конференцій, обміну літературою та науковими надбаннями. Інститут дослідження української діаспори сформував і постійно поповнює власний бібліотечний фонд. Значна частина цього фонду була укомплектована завдяки надходженням літератури з діаспори. Однією з найбільш цінних є колекція професора Любомира Винара.

Під час презентації директор Інституту Алла Атаманенко розповіла студентам, що вони мають можливість користуватися фондами установи. Книги цих фондів можуть стати вагомим доповненням у їх наукових та курсових роботах. Важливим є те, що у бібліотечних фондах Інституту студенти кожної зі спеціальностей мають можливість знайти для себе необхідну та цікаву літературу. Колекції книг представлені різноманітними словниками та довідниками, унікальними енциклопедичними виданнями, наприклад енциклопедією Євгена Юнацького, етнологічними виданнями, працями з історії, мистецтва, української культури.

Загалом Інститут досліджень української діаспори заохочує студентів до активної співпраці, і не лише шляхом використання літератури бібліотечного фонду Інституту, а й шляхом участі у різноманітних конференціях та дослідженнях, що організовуються цією установою.

Долучення молодого покоління до підтримки зв’язків з представниками української діаспори є важливим моментом у відродженні самоідентифікації української нації.