Національний університет «Острозька академія» — наступник першого вищого навчального закладу східнослов’янських народів — Острозької слов’яно-греко-латинської академії. Сьогодні виш визнано одним із найпрестижніших вищих навчальних закладів України.

Університет

Національний університет «Острозька академія» має статус самоврядного (автономного) дослідницького національного вищого навчального закладу. В університеті функціонують наукові центри, лабораторії, спеціалізовані вчені ради із захисту кандидатських дисертацій.

Наука
Ресурси

Серед ресурсів, що надаються студентам, викладачам, працівникам та гостям університету наукова бібліотека, редакційно-видавничий відділ, відділ зв’язків з громадськістю, Центр вивчення спадщини Острозької академії, відділ працевлаштування, ресурсні центри, методичні кабінети.

В Національному університеті «Острозька академія» діє п'ять факультетів та Інститут права ім. І. Малиновського, студенти яких навчаються на шістнадцяти престижних спеціальностях.

Факультети
Корисне

При Острозькій академії створена велика кількість студентських організацій, а також проектів, у яких студенти беруть активну участь, мають змогу проявити свій творчий потенціал та реалізувати себе.

ТЕЛЕПЕРЕДАЧА «ОЧИМА КУЛЬТУРИ». №17. ІГОР КОСТЕЦЬКИЙ

Ігор КостецькийНа початку 90-х рр. Соломія Павличко написала в одному з есеїв: «Напередодні ХХІ віку українська літературна історіографія не помітила однієї з ключових фігур власної літератури у ХХ сторіччі...» Вона мала на увазі еміґраційного літератора Ігоря Костецького (Мерзлякова) (1913-1983).

Якими аргументами можна би оправдати оце (на мою думку, абсолютно правильне) твердження? Творчою майстерністю, ерудицією, професіоналізмом оцього майстра драми та прози, блискучого есеїста, перекладача, режисера, видавця високоякісних видань у власному видавництві «На горі»? Новаторством його літературних творів чи інтелектуальних постулятів щодо розвитку української культури? Утім, навіть якщо брати до уваги всі оті, безперечні в Костецького, якості, то все-таки чи можна вважати творця, який був у той час (в ранніх 90-х рр.) невідомим не лише в Україні, але й на еміґрації, «ключовою» фігурою нашої культури?

Чи досить того, що у важливому періоді т.зв. «малого ренесансу» української літератури 1940-х рр. у Німеччині, Костецький був широко відомим автором та провідним культурним діячем, одним із засновників Мистецького Українського Руху (МУРу), найвидатнішим представником і теоретиком модерністичних течій в нашій літературі? Ба, із перспективи часу, особливо у сфері драматургії, він виявився новатором далеко не тільки в українському контексті, адже був першим «абсурдистом» в европейському театрі.

Попри славу (у 40–50-х рр.) модерністичного нонконформіста, схильного до скандалів богеміста, який не підпорядкувався жодній політичній групі чи ідеології, — від половини 1960-х, коли журнал «Сучасність» з ідеологічних міркувань відмовився друкувати його твори, вплив Ігоря Костецького в українській еміґраційній культурі почав послідовно слабнути і заникати. Змушений обставинами, він працював головно в німецькомовному середовищі, так що в час його смерті в селі Швайкгаймі біля Штуттґарту 1983 р., його вагомий вклад в українську культуру був, по суті, забутим.

Обкладинка книжкиА проте Костецький — це одна із тих парадоксальних постатей в історії культури, чия багатогранна творчість на особливий спосіб взаємиться з часом. У принципі, на зразок забутого на десятиліття Шарла Бодлера, чия поезія згодом стала натхненницею символізму, спадщина Ігоря Костецького мала б усі можливості стати ключовою для формування української літератури та інтелектуальної думки ХХІ ст., для яких анахроністично непотрібними виявляються усі ті «стовпи соцреалістичного канону», яких колись вважали «ключовими», «провідними», «заслуженими»...

На 2013 р. припадає 100-річний ювілей із дня народження Костецького. Чи здобудеться українська культурна спільнота навіть якщо не на адекватне відзначення цієї дати (насамперед осмисленням і ширшим виданням його творів), то бодай на те, щоб по-справжньому помітити цю видатну постать у нашій культурі та визнати її значення? Чи таки його творчість застрягне в «архівах» академічного літературознавства, як цінне, але невідоме загалові джерело загубленої, недоосмисленої традиції? Як символ ще однієї проґавленої історичної нагоди?..

КОНТАКТ

Марко Роберт Стех. «ОЧИМА КУЛЬТУРИ». № 17. Ігор Костецький.

КОНТАКТ

Усі телесюжети канадської телепрограми КОНТАКТ можна дивитися на порталі телемережі КОНТАКТ: http://tinyurl.com/eye-on-culture-compilation