Національний університет «Острозька академія» — наступник першого вищого навчального закладу східнослов’янських народів — Острозької слов’яно-греко-латинської академії. Сьогодні виш визнано одним із найпрестижніших вищих навчальних закладів України.

Університет

Національний університет «Острозька академія» має статус самоврядного (автономного) дослідницького національного вищого навчального закладу. В університеті функціонують наукові центри, лабораторії, спеціалізовані вчені ради із захисту кандидатських дисертацій.

Наука
Ресурси

Серед ресурсів, що надаються студентам, викладачам, працівникам та гостям університету наукова бібліотека, редакційно-видавничий відділ, відділ зв’язків з громадськістю, Центр вивчення спадщини Острозької академії, відділ працевлаштування, ресурсні центри, методичні кабінети.

В Національному університеті «Острозька академія» діє п'ять факультетів та Інститут права ім. І. Малиновського, студенти яких навчаються на шістнадцяти престижних спеціальностях.

Факультети
Корисне

При Острозькій академії створена велика кількість студентських організацій, а також проектів, у яких студенти беруть активну участь, мають змогу проявити свій творчий потенціал та реалізувати себе.

Анотації курсів

Методика викладання у вищій школі

В умовах посилення процесів глобалізації світової економіки питання підвищення ефективності вищої освіти набувають величезної актуальності. В умовах, коли в постіндустріальних державах спостерігається революція інтелектуалів, перетворення науки на безпосередню продуктивну силу, саме вища освіта має забезпечити не лише засвоєння студентами системи знань, а й прищепити їм уміння самостійно генерувати нові знання. Тому на вищу освіту теж чекають революційні зміни, особливо у сфері методики викладання навчальних дисциплін.

Предметом дисципліни «Методика викладання у вищій школі» є вивчення нових вимог до вищої освіти з точки зору економічних, соціальних, демографічних, екологічних факторів; ознайомлення з процесами, які відбуваються в європейському освітньому просторі, та з новітніми методами і формами навчання.

Основні завдання дисципліни:

  • усвідомлення нової ролі вищої освіти в умовах глобалізації світової економіки і революції інтелектуалів;
  • ознайомлення з основними проблемами адаптації вищої освіти України до вимог Болонського процесу;
  • засвоєння основних принципів організації навчального процесу у вищих навчальних закладах України;
  • оволодіння практичними навичками та методами проведення занять у тренінговій формі.

Навчальна програма розрахована на студентів, які навчаються за освітньо-кваліфікаційними програмами підготовки магістра, очної та заочної форм навчання. Вона може бути використана для проведення науково-методичних семінарів та тренінгів із педагогічними працівниками вищих навчальних закладів, а також серед педагогічної громадськості.

Теоретичний семінар: методика та актуальні проблеми країнознавчих досліджень

Фахова підготовка студентів, які навчаються за напрямом «Міжнародні відносини», спеціальністю «Країнознавство», передбачає вивчення в II триместрі навчальної дисципліни «Методика та актуальні проблеми країнознавчих досліджень». Мета опанування студентами навчального курсу — усвідомлення основних особливостей методології досліджень у сфері міжнародних відносин і сучасного країнознавства як міждисциплінарного наукового напряму саме в контексті міжнародних відносин, а також формування вмінь і навичок студентів щодо застосування найпоширеніших методик сучасного країнознавства і досліджень у сфері міжнародних відносин. Слід підкреслити міждисциплінарний характер навчального курсу. Набуті навички і вміння нададуть можливість майбутнім фахівцям з країнознавства здійснювати елементарні дослідження на достатньому кваліфікаційному рівні.

Основні завдання навчального курсу — вивчення основ методології наукових досліджень у країнознавстві і сфері міжнародних відносин; опанування сутнісних особливостей таких основних методів (груп методів): «традиційних» загальнонаукових; емпіричних методів досліджень; загальних методик досліджень історії міжнародних відносин; міждисциплінарних методик прикладних досліджень міжнародних ситуацій і процесів; математико-статистичних; системного підходу; формалізації; моделювання у країнознавчих дослідженнях; систематизації; таксонування; картографічних.

У результаті засвоєння навчального курсу у майбутніх фахівців-країнознавців напряму «Міжнародні відносини» мають бути сформовані вміння і навички застосування на практиці основних міждисциплінарних методів: загальнонаукових логічних методів; порівняння, спостереження, вимірювання, експерименту; контент-аналізу, івент-аналізу, когнітивного картирування; кореляційного, провідних математико-статистичних методів; формалізації; моделювання; структурно-функціонального аналізу; систематизації (групування, класифікації, типології); таксонування (районування, зонування, ареалів); картографічних.

Для ефективного опанування навчального курсу «Методика країнознавчих досліджень» важлива інтенсивна самостійна робота. Це і постійна систематична робота з різноманітними літературними джерелами, і самостійне опрацьовування основних прийомів кожної з груп методів, і тренування у використанні тих чи інших методик при виконанні конкретних прикладних завдань.

Актуальні проблеми зовнішньої політики України

Україна стала суверенною державою після багаторічного напівко-лоніального існування. Незалежність Української держави здобута у подоланні численних труднощів і випробувань. Нині Україна творить свою зовнішню і внутрішню політику відповідно до вимог сьогодення і на перспективу, відповідно до сучасних викликів безпеки.

Сфера зовнішньополітичної діяльності України — одна з найважливіших галузей суспільно-політичних відносин, яка спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом мирного і взаємовигідного співробітництва з учасниками міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права (стаття 18 Конституції України).

Метою навчальної дисципліни «Актуальні проблеми зовнішньої політики України» є вивчення засад становлення і розвитку зовнішньополітичної діяльності Української держави від 1991 року по всіх стратегічних напрямках.

Особлива увага приділяється вивченню основних напрямів зовнішньої політики доби незалежності (з 1991 р.), зовнішньополітичної концепції Української держави, що спирається на засади і норми міжнародного права і втілюється у практичні дії та реалізацію завдань зовнішньополітичної площини.

Завдання навчальної дисципліни — сформувати у студентів об’єктивне уявлення щодо сутності зовнішньої політики України, її основних завдань, які полягають у реалізації національної безпеки України і спрямовані на збереження і захист унітарності держави, недоторканності її кордонів, територіальної цілісності, забезпечення економічного розвитку, інформаційної безпеки, захист прав i свобод людини.

Засади розвитку зовнішньої політики України студенти вивчатимуть, спираючись на законодавчу джерельну базу, що містять Конституція України, Акт проголошення незалежності України, Декларацію про державний суверенітет України, Основні напрями зовнішньої політики України, концепції національної безпеки і оборони, а також на такі міжнародні акти, як Статут ООН, Декларація прав людини, документи ОБСЄ, Ради Європи, Європейського Союзу, НАТО, а також широкий спектр дво- і багатосторонніх документів, що формують правову основу міжнародної діяльності України.

Набуті під час вивчення курсу знання сформують у студентів чіткі уявлення про суть зовнішньополітичної діяльності, складність зазначеного процесу, високу відповідальність за обрані рішення; сприятимуть формуванню патріотично налаштованих громадян України, яким будувати майбутнє держави.

Навчальна дисципліна «Актуальні проблеми зовнішньої політики України» посідає важливе місце серед дисциплін, які складають основу підготовки магістра з країнознавства. Вона тісно пов’язана з вивченням таких курсів, як «Країнознавство», «Міжнародні організації», «Дипломатична і консульська служба», «Міжнародні економічні відносини» тощо.

Проблеми національної та регіональної безпеки

«Проблеми національної і регіональної безпеки» одна з дисциплін, що дає основну базу знань, необхідну для ефективного функціонування фахівців-міжнародників як теоретиків, так і практиків, оскільки дає змогу з’ясувати комплекс питань, пов’язаних з військово-політичними та геополітичними процесами в Європі та світі.

Мета цього курсу — поглиблене вивчення таких понять, як «національна та регіональна безпека» і шляхи їх забезпечення в зовнішньополітичній діяльності держав регіону, насамперед у механізмі міжнародної безпеки. Розглядається нормативно-правова база щодо забезпечення національної та регіональної безпеки в Європі, регулювання відносин між державами та їх взаємодія в галузі безпеки, зокрема у процесі входження України до систем міжнародної регіональної безпеки.

Вивчаються сучасні доктрини національної та регіональної безпеки провідних країн світу, передусім Європи, доктрина, стратегія, державні і відомчі програми у різних сферах національної та регіональної безпеки та шляхи їх втілення в життя.

Всебічне засвоєння матеріалів курсу дає можливість студентам знати: 

  • концептуальні засади національної і регіональної безпеки;
  • основні можливі як безпосередні, так і потенційні загрози національній та регіональній безпеці в найважливіших сферах життєдіяльності та основні напрями державної та міжнародної політики щодо зменшення ризиків;
  • головні проблеми та виклики національній і регіональній безпеці в умовах глобалізації;
  • головні механізми забезпечення національної та регіональної безпеки та повноваження відповідних державних і міждержавних структур, передусім військово-політичних;
  • основні функції системи реалізації національної і регіональної безпеки;
  • роль і значення людського фактора щодо забезпечення національної та регіональної безпеки;
  • пріоритетні національні інтереси України в системі міжнародної безпеки;

уміти:

  • визначати пріоритетні проблеми та сучасний стан національної та регіональної безпеки і національні інтереси України у системі міжнародної безпеки;
  • обґрунтовувати форми та методи забезпечення національної та регіональної безпеки, збирати, систематизовувати відповідну інформацію, формувати власні погляди на процеси, події та явища, виявляти закономірні зв’язки між ними;
  • знайти шляхи вирішення проблем, що виникають у разі забезпечення національної та регіональної безпеки;
  • визначати перспективи можливих потенційних ризиків у сфері національної та регіональної безпеки та шляхи їх нейтралізації,
  • зокрема методом створення міжнародних систем безпеки — регіональної, загальноєвропейської та універсальної;
  • спираючись на світовий та вітчизняний досвід, проводити дослідження у сфері національної і регіональної безпеки;!
  • складати огляди та реферати за вітчизняними та іноземними інформаційними матеріалами на основі самостійно віднайденої фактографічної і документальної інформації;
  • проводити систематизацію та узагальнення даних, виявляти ключові моменти у системі національної та регіональної безпеки, механізмах її реалізації;
  • проводити нормативне і пошукове прогнозування стану національної і регіональної безпеки (використовуючи інформаційно-аналітичні матеріали щодо конкретних процесів у регіоні та світі).

Інформаційно-аналітична діяльність у міжнародних відносинах

Дисципліна «Інформаційно-аналітична діяльність у міжнародних відносинах» є базовою з використанням інформаційно-аналітичного інструментарію і процедур у процесі майбутньої практичної діяльності для студентства зі спеціальності «Міжнародні відносини».

Мета курсу — ознайомитись із загальними принципами і методами інформаційно-аналітичної роботи у процесі прийняття і формування зовнішньої політики.

Навчальна дисципліна «Інформаційно-аналітична діяльність у міжнародних відносинах» забезпечує знання:

  • основних моделей формування і прийняття зовнішньополітичних рішень;
  • принципи забезпечення інформаційної повноти й ефективності зовнішньополітичної діяльності;
  • базових принципів і методів інформаційно-аналітичної роботи у сфері зовнішньої політики провідних країн світу.

Навчальна дисципліна «Інформаційно-аналітична діяльність у міжнародних відносинах» забезпечує студентам вміння:

  • самостійної організації роботи у сфері інформаційно-аналітичного забезпечення процедур прийняття зовнішньополітичних рішень;
  • визначення ефективності й достовірності інформаційно-аналітичного забезпечення;
  • пошуку, підготовки та систематизації інформаційно-аналітичних матеріалів і документів;
  • написання та аргументацію інформаційно-аналітичних довідок, програм і сценаріїв.

Вища школа та Болонський процес

У травні 2005 р. Україна стала повноправним учасником Болонського процесу, визначила власні орієнтири стосовно освіти і здійснює модернізацію освітньої діяльності в контексті європейських вимог.

Визначальними критеріями освіти в рамках Болонського процесу є якість підготовки фахівців, відповідність європейському ринку праці, академічна мобільність, сумісність кваліфікації на університетському та післяуніверситетському етапах підготовки, посилення конкурентоспроможності Європейської системи освіти тощо.

Забезпечення академічної мобільності сприяє розвитку академічних свобод, що є визначальним фактором демократичного суспільства. Основою у створенні умов для академічної мобільності серед студентів, викладачів, менеджерів освіти та дослідників на теренах Європи стають такі засоби, як визначення змістових модулів навчання з кожної дисципліни, запровадження передбаченої Болонською декларацією системи академічних кредитів на зразок ЕСТS (Європейської кредитно-трансферної системи), узгодження кредитних систем оцінювання досягнень студента, здатність переходу з однієї навчальної програми на іншу, включно з програмами післядипломної освіти.

Метою курсу є опанування студентами базових знань про зміни, що відбуваються нині в українській і світовій освіті, розуміння нових понять, принципів, завдань Болонського процесу та подальших перспектив у світовій і вітчизняній освіті, ознайомлення з особливостями зарубіжної освіти і узгодження власних кроків з апробованим досвідом, поширеними в межах континенту нормами і стандартами.

Навчальна програма побудована за вимогами кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах і розрахована на студентів освітньо-кваліфікаційного рівня  «магістр».

Практикум перекладу

Навчальна програма «Практикум перекладу» входить до програми підготовки магістрів у Національного університуту «Острозька академія» і вивчається згідно із типовою програмою для студентів вищих навчальних закладів немовних спеціальностей.

Дисципліна «Практикум перекладу» є наступною для вивчення студентами спеціальності «Країнознавство» після дисципліни «Теорія і практика перекладу». Отже, цей курс передбачає використання набутих під час вивчення попередньої навчальної дисципліни «Теорії і практики перекладу» умінь і навичок та ознайомлення студентів із стилістичними особливостями перекладу. Основними формами вивчення курсу «Практикум перекладу» є  практичні заняття, а також самостійна робота студентів.

Мета дисципліни — ознайомити студентів із багатством і різноманітністю англійських стилістичних засобів комунікації, а також навчити їх літературного перекладу текстів з урахуванням стилістичних особливостей. Пояснити студентам, що предметом лінгвістичної стилістики є вивчення функціональних стилів як підсистем літературної мови, засобів виразності мови і стилістичних прийомів в їх функціонуванні в мові. Будь-який текст має у своєму складі ті чи інші тропи, фігури мови або інші засоби надання виразності та образності висловлюванню, які складають особливу функцію мовних одиниць — стилістичну.

Завдання дисципліни:

  • ознайомити студентів із поняттям стилістики, її зв’язком з іншими галузями лінгвістики;
  • подати стильову стратифікацію лексики;
  • навчити студентів розрізняти функціональні стилі, джерела англійської та української стилістики, робити стилістичний аналіз текстів і вміти їх адекватно перекладати;
  • ввести поняття фонологічної, морфологічної, лексичної і графічної стилістики, стилістичних засобів і прийомів образності та виразності, стилістичної семасіології;
  • навчити студентів робити літературний переклад тексту з мови джерела і мови перекладу з урахуванням стилістичних особливостей.

Навчальний курс передбачає використання автентичних матеріалів з англомовних джерел (словосполучень, текстів, речень). Основна увага приділяється розвитку навичок перекладу лексичних одиниць, текстів, що належать до різних функціональних стилів, що допоможе майбутнім фахівцям застосовувати набуті знання у практичних ситуаціях.

Методи і форми поточного контролю індивідуальні. Поточний контроль здійснюється у процесі дискусії, перекладу слів, словосполучень, текстів, у вигляді тестів, індивідуальних і фронтальних опитувань.

Аналіз знань і вмінь студентів здійснюється після проведення поточного, рубіжного та підсумкового контролю. Співвідношення показників цих видів контролю дає змогу скоригувати методи і форми навчальної роботи, визначити відповідні заходи оптимізації навчального процесу. Поточний контроль знань здійснюється щомісяця у формі перевірки теоретичного матеріалу і виконання практичних завдань. Підсумковий — наприкінці триместру.

Мета контрольної роботи — перевірити знання теоретичного матеріалу та уміння на практиці застосовувати теоретичні положення дисципліни.

Залік з курсу теорії і практики перекладу проводиться у формі відповідей на теоретичні запитання, що передбачаються програмою, та виконання практичного завдання. Рівень компетенції студентів визначається за результатами модульного контролю.

Мета модульного контролю — перевірити здобуті знання з дисципліни, а також вміння визначати стильовий статус тексту, коментувати його стилістичні прийоми та засоби їх відтворення в перекладі, пояснювати стратегію перекладацького рішення у різножанрових текстах.

Самостійна робота студентів полягає в опрацюванні поточного лекційного матеріалу з обов’язкової та додаткової літератури, перекладі текстів, підготовці до практичних занять, засвоєнні питань, що виносяться на самостійне опрацювання. Самостійна робота є ефективним засобом виховання самостійності у набутті знань.

Актуальні проблеми зовнішньої політики країн Європи

Курс «Актуальні проблеми зовнішньої політики країн Європи» підготовлений відповідно до вимог базового курсу магістерських програм зі спеціальності «Країнознавство».

Курс містить короткий виклад особливостей зовнішньої політики цих країн щодо інших суб’єктів міжнародних відносин. Подається загальна характеристика участі країн Європи у провідних міжнародних організаціях. У курсі характеризується розвиток взаємовідносин цих держав та України.

Мета вивчення курсу — ознайомитись із сучасним станом і тенденціями теорії та практики досліджень розвитку у сфері зовнішньої політики країн Європи, їх роллю в регіональній та глобальній системах міжнародних відносин, а також з особливостями основних шкіл та наукових течій у цій сфері теоретичних знань. Багато уваги при вивченні курсу приділяється особливостям функціонування зовнішньополітичного механізму європейських країн, розгляду інтегральних комплексних теорій і футурологічних концепцій, пов’язаних із процесами глобалізації і фундаментальними змінами у структурі та характері міжнародних відносин на початку ХХІ ст.

В результаті вивчення курсу студенти повинні орієнтуватися в традиціях і сучасних особливостях зовнішньої політики країн Європи, знати проблемні аспекти міжнародних відносин на європейському просторі, бачити можливості сфери застосування знань, отриманих у ході навчання, вміти знаходити необхідні документи, літературу, довідкові матеріали.

Культурні та духовно-релігійні традиції країн світу

Культурні та духовно-релігійні традиції завжди впливали і продовжують активно впливати на суспільство, його самопочуття та життєдіяльність. Для більшості людей соціуму культура, духовні традиції та віра, здійснення релігійних культів, участь у релігійній діяльності визначають їх місце в суспільстві та відповідні соціальні функції в ньому. У цьому зв’язку та з багатьох інших причин дисципліна «Культурні та духовно-релігійні традиції країн світу» є просто необхідною для вивчення фахівцями з міжнародних відносин. Цілком правомірна теза, що без урахування стану та якісних характеристик культури, духовних і релігійних засад індивідів, груп, спільнот, функціональної ролі різних культурних і духовно-релігійних традицій в соціумі, неможливо ефективно впливати на соціально-політичні інститути, управляти ними та суспільством загалом.

В період пробудження етнонаціональної свідомості та духовної культури в Україні, культурно-релігійні та духовні засади набувають все більшого значення в життєдіяльності соціуму, але релігійно-національне відродження протікає неоднозначно та суперечливо, має територіальні особливості та регіональні відмінності. Те ж саме можна сказати і про країни світу загалом. Культура, релігія, духовні засади в світовому співтоваристві не є замкнутою, абстрактною, ізольованою системою окремих держав. Вони включені до європейського та світового цивілізаційного  контексту, змінюється під впливом соціальних, політичних трансформацій  глобального масштабу. Тому вивчення курсу «Культурні та духовно-релігійні традиції країн світу» має надзвичайно важливе значення. Курс «Культурні та духовно-релігійні традиції країн світу» має тісний зв’язок із дисциплінами циклу гуманітарної і соціально-економічної підготовки, зокрема, «Філософією», «Культурологією», «Психологією», «Історією», «Соціологією» та іншими дисциплінами циклу професійної та практичної підготовки такими як: «Історія міжнародних відносин», «Політична географія світу», «Країнознавство» тощо.

Мета курсу – є виявлення територіальних закономірностей та особливостей територіальної організації культурної, духовно-релігійної сфери як комплексу явищ і об’єктів, встановлення особливостей впливу природних умов та соціально-економічних, політичних та інших факторів  на особливості формування і закономірності територіальної організації різних культурних, та релігійних регіонів тощо.

Завдання курсу:

  • вивчити теоретичні і методологічні засади культурних та духовно-релігійних традицій світу;
  • дослідити історико-географічні особливості розвитку основних культурних зон і світових релігій, а також їхні регіональні особливості в Україні;
  • виявити фактори формування культурної та конфесійної карти світу;
  • з’ясувати закономірності розподілу культових споруд по території; вивчити вплив релігійних вірувань на спосіб життя різних со­ціальних верств населення;
  • визначити особливості культурної та релігійної поведінки людей; дослідити роль релігії у формуванні суспільного розуму на конкретній території; вивчити вплив міжконфесійної ситуації на розвиток продуктивних сил, на динаміку соціальних процесів.

Студенти  повинні  знати:

  • місце культури та релігії в системі наук та їх зв’язки з іншими науками;
  • проблеми релігійно-географічних досліджень в Україні та світі;
  • функції культури та релігії у суспільстві;
  • географічні аспекти походження релігії та утворення різних культурних зон;
  • релігійний склад населення світу;
  • форми культурної та релігійної організації.

Студенти повинні вміти:

  • характеризувати взаємодію і  співвідношення культури та релігії;
  • виявляти особливості поширення конфесій в світі та їх вплив на формування культурних і моральних засад суспільства; 
  • визначати роль релігійного фактору у суспільних процесах;  
  • аналізувати релігійні, етнорелігійні  процеси у світі та окремих регіонах.

Порівняльне конституційне право

Мета курсу – вивчення принципів та інститутів конституційного права країн світу, ознайомлення з особливостями правого регулювання конституційних відносин, вироблення навичок роботи із нормативними матеріалами, вирішення правових питань на базі національного законодавства країн, що вивчаються. Вивчення даної навчальної дисципліни має на меті допомогти студентам в усвідомленні процедури реалізації конституційних норм, освоєнні сутності та змісту основних засад здійснення державного будівництва у різних країнах та порядку утворення і організації діяльності органів місцевого самоврядування.

Навчальна дисципліна «Порівняльне конституційне право»  забезпечує студентам знання таких важливих конституційно-правових інститутів та явищ як:

  • виборчий порядок у країнах світу (обрання Глави держави, формування парламенту,
  • обрання депутатів, голів місцевих рад),
  • інститут прямої демократії (зокрема, реалізацію громадянами (підданими) права на участь в референдумах, порядок створення та функціонування органів самоорганізації населення тощо),
  • реалізацію основоположних прав та свобод особи і громадянина;
  • організацію діяльності парламентів та її органів (в т.ч. - законодавчий процес, діяльність парламентських комітетів та комісій),
  • порядок та організацію діяльності органів місцевого самоврядування.

Європейська політика України

Курс «Європейська політика України» спрямований на надання студентам системних теоретичних знань про європейський напрям зовнішньої політики України. Розглядаються історичний, політико-правовий та нормативно-інституційний виміри європейської політики України, взаємовідносини держави з Радою Європи, ОБСЄ, Європейським Союзом. Головна увага приділена питанням європейської інтеграції України, зокрема проблемам формування прагматичної і виваже­ної­ євроінтеграційної стратегії нашої держави, яка б враховувала як­ національні інтереси України, так і сучасні трансформаційні про­цеси в ЄС,  головним факторам і перспективам реалізації державою курсу на повноправне членство в ЄС.

 Вимоги до знань та вмінь студентів:

Після вивчення дисципліни «Проблеми європейської інтеграції» студент повинен знати:

  • нормативно-правову та інституційну бази європейського напряму зовнішньої політики України;
  • передумови і фактори пріоритетності (стратегічності) даного вектора для подальшого розвитку держави;
  • основні віхи відносин Україна–ЄС та їх сучасний стан;
  • основні проблеми на шляху європейської інтеграції України.

а також вміти:

  • знаходити необхідну літературу, документи, довідкові матеріали з проблематики дисципліни;
  • аналізувати засади, особливості і проблеми реалізації Україною європейського вектора зовнішньої політики;
  • проводити аналіз та висловлювати власні судження стосовно тих чи інших тенденцій і процесів у відносинах України з європейськими структурами;
  • застосувати отримані знання при виконанні службових обов'язків  після закінчення навчального закладу.

Європейська конвенція з прав людини

Практика Європейського суду свідчить, що кількість порушень прав людини в Україні складає лише трохи більше 1 відсотка від загальної кількості порушень прав людини, зафіксованих Євросудом в інших країнах (станом на серпень 2007 року).

Наприклад, у 2006 році з понад 8,5 тисяч рішень, винесених Євросудом, лише у 120 Євросуд констатував порушення прав з боку держави Україна. При цьому дуже рідко позови проти України задовольнялися судом у повному обсязі і нерідко зовсім не в тій частині позову, яка фігурувала як визначальна.

Таким чином, сформувалася певна практика в Україні щодо звернень до Європейського суду з прав людини та винесення рішень у відповідних справах, яка потребує свого вивчення та аналізу для більш ефективних звернень до Суду.

Мета та завдання курсу:

Курс «Європейська конвенція з прав людини» є спеціальною юридичною дисципліною, яку магістри вивчають протягом І триместру.

Мета вивчення курсу — набуття студентами необхідних знань у галузі застосування норм Європейської конвенції з прав людини, пов’язаного з нею законодавства і практичних навичок їх реалізації.

В результаті вивчення курсу студент повинен знати:

  • зміст і структуру Європейської системи захисту прав людини;
  • зміст і структуру Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод а також додаткових Протоколів до неї і норми вітчизняного законодавства, пов’язані із застосуванням Європейської системи захисту прав людини;
  • практику   застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в тому числі у справах за скаргами, що подавалися проти України, основні проблеми доктрини і практики у сфері захисту прав людини, а також перспективу подальшого розвитку і удосконалення європейського та вітчизняного права у сфері захисту прав і основоположних свобод людини.

Студент повинен вміти:

  • аналізувати справу і виділяти порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
  • здійснювати тлумачення статей Конвенції та прецедентів Європейського суду з прав людини;
  • складати скаргу до Європейського суду з прав людини.

Українська діаспора в сучасному світі

Підготовка українських дипломатів передбачає вивчення української діаспори як явища та усвідомлення її ролі у боротьбі за національну незалежність протягом ХХ століття. У новітній історії світу українська діаспора – помітне явище. Вважається, що поза кордонами України перебуває від 10 до 20 млн. осіб українського походження. Чисельні, організовані та активні громади української діаспори зосереджені в країнах Європи, Сполучених Штатах Америки, Канаді та Австралії. Привертає увагу, передусім, висока суспільна і громадська активність зарубіжних українців. Своєю сумлінною працею, лояльністю і доброзичливістю до інших національно-етнічних груп вони завоювали заслужений авторитет у країнах проживання.

Українська діаспора в країнах Заходу змогла добре організуватися і налагодити своє національно-культурне життя. Ними створено багато громадських організацій, сотні українських наукових інституцій, засобів масової інформації, видано чимало надзвичайно цінних публікацій, документів.

Незважаючи на несприятливі історичні обставини, що існували протягом довгого часу, українські поселенці в західному світі завжди прагнули підтримати Україну і українців. Це відбилося у рухах солідарності й допомоги українському народові, проведенні різноманітних акцій і кампаній матеріальної і моральної підтримки земляків в Україні у найскрутніші для них роки і періоди життя: воєн, голодоморів, переслідувань з боку тоталітарного режиму, Чорнобильської катастрофи та ін. Багато сил і енергії витратила українська діаспора, активно сприяючи державотворчім процесам в нашій країни, відстоюючи права людини, демократію та інтереси українського народу, намагаючись створити позитивний імідж України в Європі та світі.

Мета курсу «Українська діаспора в сучасному світі» передбачає формування у майбутніх спеціалістів системи знань про історію українців поза Україною, діяльності їх політичних, громадських, релігійних організацій, державних центрів в еміграції, ролі діаспори у творенні позитивного образу України в світі.

Завданнями курсу є:

  • одержати знання про різні аспекти діяльності діаспори для врахування під час дипломатичної праці в різних країнах, громадянами яких є й вихідці з України;
  • дослідити суспільно-політичні процеси в середовищі зарубіжних українців;
  • розглянути міжнародну діяльність української діаспори, спрямовану на відродження національної державності;
  • проаналізувати європейську складову міжнародної політики українських емігрантських державних установ;
  • дослідити ставлення органів влади, громадськості, засобів масової інформації, організацій країн Заходу до вимог українців щодо відродження національної державності;
  • розглянути військово-розвідувальну діяльність українських емігрантських організацій;
  • висвітлити наукові, виховні та культурно-освітні ініціативи української еміграції, спрямовані на популяризацію ідеї відродження незалежної України;
  • дослідити діяльність зарубіжних українців по захисту релігійної свободи та прав людини в Україні;
  • висвітлити місце і роль боротьби української діаспори за незалежність України в контексті національної історії.

Студенти під час вивчення цього курсу ознайомляться з основними здобутками зарубіжних українців в різних сферах життя, з наголосом на ролі закордонного українства у боротьбі за незалежність.

Вивчення предмету «Українська діаспора в сучасному світі» дає найкращі результати при послідовному викладі матеріалу за хронологічно-тематичним принципом.

Під час практичних занять студент має навчитися не лише використовувати лекційний матеріал та опрацьовувати рекомендовану літературу, але вести самостійний науковий пошук за пропонованою тематикою. Під час практичних занять відбуватиметься створення і закріплення схеми знань, що стануть певною базою формування навичок і умінь.

Трансформаційні процеси в країнах Центрально-Східної Європи

Мета викладання дисципліни: вивчення студентами внутрішньополітичних процесів в країнах ЦСЄ посткомуністичної доби і їх впливів на динаміку міжнародних відносин в умовах глобалізації міжцивілізаційних стосунків та формування нового світопорядку.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій:

  - вміти аналізувати процеси внутрішньополітичного розвитку країн та зрозуміти їх впливи на міжнародні події;

  - виробити вміння аналітично осмислювати перебіг соціально-політичних конфліктів та робити відповідні висновки щодо їх можливого впливу на розвиток міжнародних відносин;

  - навчитися визначати методи діяльності зовнішньополітичних відомств провідних країн, їх основні акції стратегічного значення, які впливали і впливають на перебіг подій у країнах ЦСЄ посткомуністичної доби;

  - набути навиків роботи з джерельною базою, яка стосується дипломатичної діяльності як окремих осіб, так і відповідних інституцій, а також з матеріалами, що відображають зовнішньополітичну діяльність держав ЦСЄ, позадержавних об’єднань, міжнародних організацій типу ОВД, РЕВ, НАТО, ЄС тощо. 

 Анотація науково-виробничої практики

Для надійного забезпечення потреб сучасної інтенсивної участі України в міжнародних політичних відносинах на світовій і регіональній (європейській) арені необхідний якісно оновлений кадровий потенціал фахівців з міжнародних відносин вищої кваліфікації. Міністерству закордонних справ України потрібні висококваліфіковані працівники для забезпечення діяльності посольств, консульських установ, представництв України за кордоном. Фахівці-дослідники вищої кваліфікації з міжнародних відносин потрібні академічним і галузевим науково-дослідним установам, які здійснюють дослідження в політичній, економічній, культурній, екологічній та інших складових міжнародних відносин. Висококваліфіковані фахівці необхідні апарату Верховної Ради України, відповідним підрозділам Секретаріату Президента і Кабінету Міністрів України, а також окремим міністерствам і відомствам України, які мають у структурах відділи і сектори зовнішньополітичних, зовнішньоекономічних та інших зв’язків за кордоном. На особливу увагу заслуговує європейський вектор зовнішньої політики України, впроваджувати який покликані фахівці вищої кваліфікації саме з країн Європи. Надзвичайно важливо також забезпечити потреби у відповідних спеціалістах комерційних фірм, банків, недержавних фондів, асоціацій, політичних партій, які поширюють свою діяльність на міжнародній арені.

Практична діяльність фахівців з напряму «Міжнародні відносини» спеціальності «Країнознавство» освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» спрямована на комплексне дослідження країн Європи, їх зовнішньої політики, участі в сучасних багатоаспектних міжнародних відносинах. Результатами практичної професійної діяльності є змістовні довідки, аналітичні розвідки, науково обґрунтовані рекомендації щодо здійснення зовнішньої політики України стосовно інших країн, глибокі аналітичні розвідки з формування, розвитку і перспективних напрямів зовнішньої політики окремих країн.

Загальні положення

Згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 2 червня 1993 р. № 161 практична підготовка студентів вищих навчальних закладів є обов’язковим компонентом освітньо-професійної програми для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр». Практична підготовка має на меті набуття студентом основних професійних навичок і вмінь. Проведення практичної підготовки студентів регламентується Положенням про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України, затвердженим Наказом Міністерства освіти України від 8 квітня 1993 р. № 93, зі змінами згідно з наказом Міністерства освіти України від 20 грудня 1994 р. № 351.

Практика студентів НаУ «ОА» управління персоналом здійснюється відповідно до Положення про практику студентів НаУ «ОА», затвердженого наказом Ректора НаУ «ОА» від 17 січня 2005 р.  

Згідно з навчальним планом для студентів, які навчаються за

спеціальністю «Країнознавство» напряму підготовки «Міжнародні відносини», професійна підготовка передбачає проведення науково-виробничої практики протягом трьох тижнів у III семестрі. Практика покликана закріпити та поглибити знання, здобуті студентами у процесі теоретичного навчання, сформувати й удосконалити навички

виконання професійних завдань.

Мета та завдання практики:

Мета науково-виробничої практики — закріпити і поглибити теоретичні фахові знання, опанувати методи науково-дослідної роботи, професійні прийоми і навички діяльності у сфері міжнародних відносин.

Завдання науково-виробничої практики:

  • закріплення, систематизація і розширення знань студентів з фахових дисциплін;
  • формування навичок і вмінь науково-дослідної роботи;
  • удосконалення навичок збирання, аналізу та систематизації наукових матеріалів;
  • опанування основних методик здійснення досліджень у сфері міжнародних відносин;
  • опанування сучасних методів організації виробничої діяльності;
  • удосконалення навичок і вмінь професійної діяльності у сфері міжнародних відносин;
  • розвинення самоосвіти, виховання потреби систематичного оновлення знань та їх творчого застосування у професійній діяльності.

Науково-виробнича практика студентів проводиться в умовах, максимально наближених до умов реальної професійної діяльності у сфері міжнародних відносин.

Загальні вимоги до знань і вмінь студентів

Мінімальні вимоги до випускників відповідають освітньо-кваліфікаційній характеристиці спеціальності «Країнознавство» напряму «Міжнародні відносини» освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.98 № 65 «Про Затвердження Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)» та від 07.08.98 № 1247 «Про розроблення державних стандартів вищої освіти».

Науково-виробнича практика підсумовує і логічно завершує теоретичне навчання студентів спеціальності «Країнознавство» напряму «Міжнародні відносини» освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр». Науково-виробнича практика передбачає здійснення студентами пошукової роботи, яка передбачає аналіз і узагальнення фактичного матеріалу для написання магістерської роботи, а також опанування методики наукових досліджень. Зазначені види діяльності сприятимуть формуванню у студентів практичних навичок і вмінь фахової діяльності.

Організація та проведення практики

Загальне організаційне, навчально-методичне та наукове керівництво практикою здійснюють завідувач кафедри міжнародних відносин та країнознавства і деканат факультету. Безпосередніми керівниками магістерської практики є викладачі кафедри міжнародних відносин та країнознавства НаУ «ОА».

Робота студентів під час науково-виробничої практики організовується згідно з положенням НаУ «ОА» про безперервну практичну підготовку студентів з урахуванням навчального плану та програми підготовки студентів НаУ «ОА» зі спеціальності «Країнознавство» напряму «Міжнародні відносини».

Базами науково-виробничої практики можуть бути як науково-дослідні підрозділи НаУ «ОА», так і науково-дослідні інститути Києва, що здійснюють дослідження в різних галузях міжнародних відносин, а також державні установи, з якими НаУ «ОА» укладає відповідні договори.

Робочий день студента-практиканта визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку установи, яка є базою науково-виробничої практики.

Щоденна робота студента-практиканта полягає у виконанні виробничих завдань, дослідницької роботи, збиранні та вивченні матеріалів за програмою практики, оформленні документації, заповненні щоденника проходження практики.

Обов’язки студента-практиканта:

  • отримати необхідну документацію і проконсультуватися у керівника щодо її оформлення;
  • своєчасно прибути на базу практики і розпочати виконання необхідних завдань;
  • ознайомитися з режимом роботи бази практики і дотримуватися його;
  • дотримувати правил техніки безпеки і охорони праці на базі практики;
  • систематично вести щоденник практики і регулярно подавати його на перевірку керівникам практики;
  • виявляти вихованість, етичну поведінку, ввічливість, професіоналізм;
  • сумлінно виконувати всі завдання, передбачені програмою практики, вказівки керівників практики та індивідуальне завдання;
  • провести передбачене індивідуальним завдання дослідження у сфері міжнародних відносин і належним чином оформити її результати;
  • відповідати за виконану під час проходження науково-виробничої практики роботу;
  • своєчасно оформити звітну документацію про проходження практики і подати її у встановлений термін керівнику практики.

Обов’язки керівника практики::

  • скласти і довести до відома студентів план-графік проходження науково-виробничої практики;
  • перед початком практики перевірити готовність бази практики;
  • провести інструктаж студентів-практикантів з питань техніки безпеки та охорони праці;
  • забезпечити студентів необхідними документами для виконання програми і завдань практики;
  • разом з керівником від бази практики забезпечувати проходження практики на високому рівні відповідно до програми, контролювати забезпечення нормальних умов праці студентів;
  • здійснювати методичне керівництво виконанням студентами програми практики та індивідуального завдання;
  • надавати методичну допомогу студентам щодо розробки плану наукового дослідження, передбаченого індивідуальним завданням;
  • надавати студентам консультації з питань проходження науково-виробничої практики, виконання індивідуальних дослідницьких завдань та оформлення їх результатів і звіту;
  • контролювати ведення щоденників, підготовку та оформлення звітів;
  • аналізувати й оцінювати подану студентами документацію про проходження науково-виробничої практики;
  • дати підсумкову характеристику, оцінку-відгук про виконану кожним студентом виробничу та дослідницьку роботу;
  • у складі комісії брати участь у захисті студентами-практикантами результатів науково-виробничої практики;
  • за результатами практики подавати завідувачу кафедри письмовий звіт про проведення практики з пропозиціями щодо поліпшення її організації.

Обов’язки керівника від бази практики:

  • ознайомити студентів-практикантів з діяльністю установи і перспективами її розвитку;
  • довести до відома студентів графік і режим роботи підрозділу установи, що є базою практики;
  • здійснювати методичне керівництво виконанням студентами програми науково-виробничої практики та індивідуальних завдань;
  • аналізувати здійснення студентами-практикантами дослідницької та виробничої роботи, подавати методичну допомогу з удосконалення наукової діяльності студентів;
  • сприяти доступу студентів-практикантів до інформації, яка їм необхідна для виконання програми науково-виробничої практики та індивідуальних завдань;
  • забезпечувати облік виходів на роботу студентів-практикантів;
  • контролювати виконання студентами програми науково-дослідної практики й індивідуальних завдань;
  • своєчасно повідомляти деканат і кафедру міжнародних відносин НаУ «ОА» про порушення студентами-практикантами трудової дисципліни та правил внутрішнього розпорядку;
  • контролювати ведення студентами щоденників практики і підготовку звітів;
  • після закінчення практики перевіряти і затверджувати звіти студентів-практикантів і давати відгуки про їх науково-виробничу діяльність.

Анотація педагогічної (асистентської) практики

Практична підготовка фахівців з напряму «Міжнародні відносини» спеціальності «Країнознавство» освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» у Національному університеті «Острозька академія»  передбачає здобуття теоретичних знань і формування практичних умінь і навичок викладання у вищій школі.

Згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 2 червня 1993 р. № 161 практична підготовка студентів вищих навчальних закладів є обов’язковою складовою освітньо-професійної програми здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр». Практична підготовка має на меті набуття студентом основних професійних навичок і вмінь. Проведення практичної підготовки студентів регламентується Положенням про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України, затвердженим Наказом Міністерства освіти України від 8 квітня 1993 р. № 93, зі змінами згідно з наказом Міністерства освіти України від 20 грудня 1994 р. № 351.

Згідно з навчальним планом для студентів, які навчаються за спеціальністю «Країнознавство» напряму підготовки «Міжнародні відносини», професійна підготовка передбачає проведення асистентської практики протягом трьох тижнів у II триместрі. Практика покликана закріпити та поглибити знання, здобуті студентами у процесі теоретичного навчання, сформувати та вдосконалити навички виконання професійних завдань.

Мета педагогічної (асистентської) практики — поглибити теоретичні знання і опанувати сучасні форми, методи та прийоми організації викладацької діяльності у вищому навчальному закладі.

Завдання практики:

  • закріплення, систематизація, поглиблення та розширення теоретичних знань з фахових дисциплін;
  • опанування сучасних форм, методів і прийомів організації навчання студентів;
  • опанування методик викладання навчальних дисциплін напряму «Міжнародні відносини», аналізування і планування викладацької роботи;
  • формування практичних умінь, опанування прийомів і методів педагогічної роботи;
  • формування вмінь організовувати навчально-педагогічну взаємодію зі студентами для розв’язання завдань навчально-виховної діяльності;
  • активізація творчих здібностей;
  • засвоєння педагогічної етики;
  • розвинення самоосвіти, виховання потреби систематичного оновлення знань та їх творчого застосування у професійній діяльності;
  • сприяння у виборі сфери майбутньої професійної діяльності.

Загальні вимоги до знань і вмінь студентів

Мінімальні вимоги до випускників відповідають освітньо-кваліфікаційній характеристиці спеціальності «Країнознавство» напряму «Міжнародні відносини» освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.98 № 65 «Про Затвердження Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)» та від 07.08.98 № 1247 «Про розроблення державних стандартів вищої освіти».

Для ефективного проходження практики студенти повинні опанувати теоретичні знання з дисципліни «Методика викладання у вищій школі», з дисциплін магістерської підготовки, професійно орієнтованих дисциплін, передбачених освітньо-професійною програмою підготовки за спеціальністю «Країнознавство» напряму «Міжнародні відносини» для освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр».